Господарі Баварії: чи зможе Християнсько-соціальний союз втриматися при владі в найбільшій землі ФРН?

Земельні вибори в Німеччині часто повні інтриг, однак так навряд чи скажеш про Баварію, де при владі вже понад 60 років поспіль перебуває одна й та сама партія – Християнсько-соціальний союз. За цей час їй вдалося перетворитися з невеликого та відносно розрізненого об’єднання правоцентристських рухів на творців справжнього важковаговика регіонального політикуму. Та чи не настав для Баварії час змін? І що нового може запропонувати партія місцевому електорату? Про це – у сьогоднішньому матеріалі.

Засніжені вершини Альп і неозорі луки Франконії, замріяно-романтичний Нойшванштайн і галасливі студентські кнайпи в середмісті Ерлангена, бізнес-центри Мюнхена й затишні селянські подвір’я під Берхтесґаденом – складно, певне, уявити, що все це вміщується в одному-єдиному регіоні – Баварії – хоча вона і є найбільшою землею Федеральної Республіки Німеччина. Її площа становить майже 70,5 тис. кв. км. – більше за території багатьох суверенних країн (наприклад, Швейцарії та всіх балтійських держав). Тут проживають добрі, веселі та працелюбні люди, котрим вдалося значною мірою зберегти не лише незрівнянні діалекти (які розуміють навіть не всі німці), а й неповторні традиції, звичаї та фольклор, завдяки котрим Баварія відома в усьому світі. Деякі питомо баварські «атрибути» у свідомості іноземців вже міцно асоціюються з Німеччиною як такою – до прикладу, шкіряні штани та жіночі корсети, пиво та ковбаски і, звичайно, всесвітньо відомий Октоберфест.

При цьому Баварія справедливо вважається економічним двигуном Німеччини. Серед усіх її земель вона має найнижчий рівень безробіття і другий за величиною обсяг ВВП, що перевищував (станом на 2020 р.) валовий внутрішній продукт 22 із 27 держав-членів ЄС. Adidas, Audi, BMW, Playmobil, Puma, Siemens – ось лише деякі корпорації, що мають у землі свої осередки. Крім того, Баварія є й туристичним локомотивом Німеччини: у 2019 р. її відвідало 40 млн туристів, що забронювали понад 100 млн ночей візитів.

Крім того, відомими в цілому світі є традиції і стандарти баварської освіти. Так, мюнхенські Технічний університет та Університет Людвіга-Максиміліана посідають, відповідно, перше та друге місця в списку кращих вишів Німеччини; в університеті Ерлангена-Нюрнберга навчалися, серед інших, фізик Георг Ом, модельєр Філіпп Пляйн та винахідник МР3 Карлгайнц Бранденбург; зрештою, у Регенсбурзькому університеті викладав теологію майбутній папа Бенедикт XVI.

Крім того, більшість баварців є глибоко релігійними людьми, особливо на півдні землі, де в так званих Верхній Баварії та Швабії сильні позиції тримає католицька церква. Із Верхньої Баварії походить і Бенедикт XVI, а з Нижньої був родом папа Дамасій ІІ (1048 р.)

Така комбінація факторів зумовила доволі своєрідний мікс політичних поглядів баварців, у котрих поєднується як консерватизм і відданість традиції, так і відкритість до нового. Погляньмо на сучасну політичну історію землі, перш ніж перейти до актуального стану справ у ній.

Свої люди на своїй землі

До початку Другої світової війни в Баварії найбільшу популярність мали регіоналістська Народна партія та соціал-демократи: першу особливо «поважали» в сільській місцевості та серед інтелігенції й підприємців, тоді як робітничий електорат великих міст типу Мюнхена та Нюрнберга сповідував більш ліві ідеї. Представники першої очолювали уряд Баварії з 1920 до 1933 р., коли до керма в Німеччині прийшли нацисти (історія яких тісно пов’язана з землею – зокрема, саме в Мюнхені відбулася перша спроба нацистів захопити владу, так званий Пивний путч) та силоміць припинили діяльність усіх партій, залучивши на свій бік частину більш правих «народників».

Нюрнберг у 1920-ті рр.: вид на вежу Фрауентортурм. З архіву готелю «Вікторія»

Після перемоги антигітлерівської коаліції в Другій Світовій війні почали виникати перші об’єднані християнсько-демократичні групи. Ці групи мали на меті створення партії, яка стала б потужною противагою соціал-демократам та комуністам – особливо з урахуванням близькості радянських військ. Центрами об’єднання таких місцевих груп у загальнобаварський союз стала мюнхенська група на чолі з Йозефом Мюллером, Карлом Шарнаглем та Йозефом Баумгартнером.

12 вересня 1945 р. у Мюнхені було вирішено заснувати «Баварський християнсько-соціальний союз» (ХСС), який формально було утворено 11 жовтня. 13 жовтня було засновано перший відділ ХСС – у Вюрцбурзі. Тоді ж організація відхилила пропозицію правих із британського сектора утворити єдину загальнофедеральну партію, однак домовилася про підтримку, партнерство та єдину фракцію у федеральному парламенті за умови, що вони не виставлятимуть кандидатів у Баварії, а ХСС – у решті земель. Ті групи сформували врешті Християнсько-демократичний союз (ХДС), співпраця з котрим у зазначеному форматі збереглася й донині.

На той час у Баварії, що була окупована американськими військами, діяв тимчасовий уряд під керівництвом не надто популярного соціал-демократа Вільяма Геґнера. Генерал Двайт Айзенгавер призначив Геґнера після виявлення того, що його попередник, християнський демократ Фріц Шеффер, сповідував неприйнятні для нової Німеччини антисемітські погляди. Однак невисока популярність лівоцентриста Геґнера сприяла тому, що окупаційна влада вирішила призначити вибори до Установчих зборів, що мали би ухвалити нову демократичну баварську конституцію.

Вас може зацікавити: Між амбіціями та реальністю: зовнішня політика Франції за президентства Макрона

На виборах у червні 1946 р. християнські демократи здобули абсолютну більшість місць у Зборах – 109 зі 180 – і взяли активну участь у розробці нової конституції під керівництвом фахового юриста Геґнера. Одразу після цього було призначено проведення нових виборів – вже до повноцінного ландтагу (парламенту), що пройшли 1 грудня того ж року – і на яких ХСС вдалося зберегти більшість (104 зі 180 місць). Вона утворила, втім, коаліційний уряд із соціал-демократами та «Союзом економічного відновлення» – невеликою більш правою партією, але ця більшість розпалася вже незабаром через внутрішньопартійний скандал в останній і ХСС почала керувати Баварією самостійно.

На виборах 1950 р., втім, стало очевидно, що «велика сила передбачає велику відповідальність»: з огляду на не завжди успішну політику ХСС втратила 40 місць, здебільшого на користь двох нових політсил, що використовували націоналістичні сентименти баварців, – Баварської партії й «Союзу вигнанців та позбавлених прав». Частково цей результат (донині найгірший для ХСС) вдалося компенсувати в 1954 р., однак тоді представники двох названих партій разом із соціал-демократами та вільними демократами, використавши як привід звинувачення депутатів від ХСС у корумпованості, вирішили сформувати земельний уряд самостійно.

Однак праві не дрімали й уже за кілька років отримали докази прийняття хабарів лідером Баварської партії Йозефом Баумгартнером, що призвело до розпаду коаліції – як виявилося, єдиної в історії Баварії, в якій не взяла участі ХСС.

Передвиборча агітація 1958 р.: «ХСС – голосуйте за список 1». #TadgerArchive

Уже в 1958 р. ХСС повернула собі ще 19 місць, довівши результат до 101 місця з 204. У 1962 р. партія утворила в ландтазі монобільшість (що протримається астрономічних 46 років), а в 1970 р. остаточно «витурила» з парламенту всіх правих. У ландтазі лишилося 3 партії: ХСС, соціал-демократи (що мали змогу триматися завдяки міському електорату) та вільні демократи, показники яких коливалися біля прохідного бар’єру.

Однак справді «зоряним часом» для ХСС стала ера Франца-Йозефа Штрауса.

Люди й легенди

Уродженець Мюнхена та історик і економіст за освітою, Франц-Йозеф Штраус був у великій політиці з доволі молодого віку: уже 30-річним він був призначений на виконавчу посаду в американській окупаційній адміністрації та вступив до ХСС, що дало йому змогу увійти до складу парламенту, а згодом і здобути низку міністерських посад в уряді легендарного Конрада Аденауера, «батька повоєнного німецького відновлення».

У 1956 р. Штраус став міністром оборони ФРН. Напружений стан справ у Центральній Європі сприяв активній співпраці Бонна (тоді столиця Західної Німеччини не була в Берліні) зі США. У Штрауса з’явилося багато перспективних проєктів, якими зацікавилася також і німецька преса. Зокрема, у 1961 р. його звинувачували в отриманні відкатів з боку корпорації Lockheed Martin за вибір її літаків для закупівлі Бундесвером, а також і з боку німецьких компаній, котрих було обрано підрядниками для побудови військових містечок.

Врешті, у випуску часопису Der Spiegel від 10 жовтня 1962 р. була опублікована стаття Конрада Алерса «Умовно готовий до оборони» про навчання НАТО під кодовою назвою Fallex 62. Частина статті містила подробиці про ефективність сил оборони Західної Німеччини та нібито оцінку командувача НАТО, згідно з якою армія Західної Німеччини начебто була лише умовно готова захищати країну в разі прямої військової агресії.

Міністерство Штрауса звинуватило в державній зраді через публікацію деталей, які уряд схарактеризував (очевидно, на сумнівних підставах) як державну таємницю. 26 жовтня пізно ввечері офіси видання в Гамбурзі, а також будинки кількох журналістів зазнали обшуків; було затримано головних редакторів, а автора статті поліція «дістала» аж в Іспанії у відпустці.

Більше про Німеччину: Трансформація безпекової політики ФРН: як змінювалася позиція Берліна щодо підтримки України і що буде далі?

Канцлер Аденауер зажадав від Штрауса пояснень, і той змушено визнав, що санкціонував ці дії, а також зв’язувався з консульством в Іспанії. Уряд поставив міністрові ультиматум, і Штраус не мав іншого варіанту, окрім як подати у відставку. У федеральну політику він повернувся в 1966 р., ставши міністром фінансів у консервативному уряді Курта Кізінгера.

Однак найбільшого успіху Штраус здобув у 1978 р., ставши главою уряду рідної Баварії. На цю посаду він переобирався в 1982 і 1986 рр., доводячи при цьому показники ХСС до рекордних у ХХ ст. (133 місця з 204 у 1982 р.)

У 1980 р. політик спробував очолити спільний із сестринським Християнсько-демократичним союзом список на федеральних виборах. Утім, цей проєкт, розрахований на зростання симпатій до консерваторів в умовах конфронтації з соціалістичним табором, зазнав поразки: для помірних християнсько-демократичних виборців Штраус виявився дещо нонконформістським і відлякав трохи грубуватим та прямолінійним характером.

Прем’єр Баварії Франц-Йозеф Штраус та президент Чилі Аугусто Піночет із дружиною. ACSP, NL STRAUSS SLG KRAY FOTO 12-4-4

За каденції Штрауса Баварія переживала інтенсивний економічний розвиток та багато здобувала від дедалі більш тісної європейської інтеграції. При цьому глава уряду провадив на диво активну (як для регіонального політика) міжнародну політику: зокрема, підтримував добрі стосунки з лідером Чилі Аугусто Піночетом та багаторічним президентом Того Гнассінгбе Еядемою, закликаючи їх не хвилюватися за проведення демократичних реформ. Крім того, він кілька разів відвідував за власною ініціативою авторитарні ліві держави, сигналізуючи готовність до змін в умовах нового часу: так, у 1984 р. він відвідав Албанію (ще за життя диктатора Енвера Ходжі), у 1987 р. – КНР, а наприкінці того ж року – москву. Там він був прийнятий самим генсеком Горбачовим, котрий поцікавився, чи це перший візит політика до столиці Радянського Союзу. «Другий, але вперше я дійшов лише до Сталінграда», – напівжартома відповів Штраус, котрий замолоду дійсно воював на Східному фронті.

Економічне становище Баварії дозволяло їй надавати фінансову допомогу Східній Німеччині (НДР), що відштовхнуло від ХСС деяку частину правих прихильників, однак не знизило значно її популярності: у часи Штрауса ставало дедалі більш очевидним, що конфлікт Заходу та Сходу наближався до розв’язки на користь першого, і те, що допомога Мюнхена допоможе завоювати симпатії «східняків».

У 1988 р. політик помер. У 1990 р. відбулися перші вибори партії з моменту смерті Штрауса, на яких ХСС під керівництвом міністра фінансів землі Макса Штрайбля втратила лише 1 місце. Водночас проти опонентів правиці діяв той факт, що з 1986 р. у ландтазі з’явилися «Зелені», що «відкусили» в соціал-демократів частину електорату на темі збереження довкілля після Чорнобильської катастрофи.

Дізнавайтеся більше про внутрішньополітичні процеси країн Європи: Новий коаліційний уряд Данії: чи зможуть праві вжитися з лівими?

У 1993 р. Штрайбль пішов у відставку на тлі скандалу з отриманням неправомірної вигоди. Його замінив Едмунд Штойбер, що став згодом відомий добрими особистими стосунками з президентом Путіним, талановитою економічною політикою, а також спробою очолити федеральний список консерваторів на виборах 2002 р. Тоді він виборов це право в ще молодої та відносно невідомої Ангели Меркель, однак здобути достатньо переконливої більшості для того, аби лишити без роботи соціал-демократа Герхарда Шрьодера, не вдалося. Зате у 2003 р. ХСС під керівництвом Штойбера здобула історично найкращий результат на виборах у ландтаг – 60,7% і 124 місця зі 180.

Однак у 2008 р. партія під керівництвом його колеги Гюнтера Бекштайна зазнала раптової й найбільшої поразки за 46 років, втративши 32 місця та будучи вимушеною почати перемовини про утворення коаліції. Це стало результатом невизначної політики Штойбера щодо участі в національній коаліції з загальнонімецьким Християнсько-демократичним союзом: у 2005 р. він відмовився від пропозиції Ангели Меркель обійняти посаду в уряді, що могло б символізувати підйом позицій ХСС на федеральному рівні. У 2008 р. лідером партії та прем’єром Баварії став Горст Зеєгофер, під керівництвом якого ХСС у 2013 р. повернула абсолютну більшість місць у ландтагу. У 2018 р. він перебрався до Берліна на посаду міністра внутрішніх справ в уряді Меркель, а його місце посів молодший колега з обширним досвідом у регіональній політиці – Маркус Зьодер.

Кому належить майбутнє

Юрист за освітою і (що нетипово для лідерства партії) протестант за віросповіданням, Маркус Зьодер представляє в земельному парламенті східний округ рідного міста Нюрнберга з 1994 р. У 2007-2018 рр. він обіймав низку посад у баварському уряді, після чого замінив Горста Зеєгофера на посаді прем’єра – при цьому ще близько року Зеєгофер лишався конкретно главою ХСС.

Глава уряду Баварії Маркус Зьодер на партійному заході ХСС. IMAGO/Chris Emil Janssen

Попри те, що на урядових посадах Зьодер показував себе доволі ефективним менеджером і грамотним планувальником, на перших (і поки єдиних) виборах під його керівництвом партія показала доволі кепський результат, втративши 85 місць та будучи змушеною таки сформувати коаліційний уряд. Із цією метою було обрано місцеве крило політсили «Вільні виборці», що поділяє ті самі цінності, що й ХСС (бюджетна ощадливість, суворіша міграційна політика, увага до традицій та звичаїв, турбота про довкілля), але при цьому позиціонує себе загалом як центристський незалежницький проєкт, «відкритий до співпраці з усіма зацікавленими».

У кабінеті Зьодера «Вільні виборці» отримали 3 портфелі: очільник партії Губерт Айвангер став віцепрем’єром та міністром економіки, Міхаель П’яцоло – міністром освіти, а Торстен Глаубер – міністром екології. Якраз у цих питаннях портфелі надають змогу представникам партії висловлювати свої дещо відмінні від ХСС позиції: зокрема «Вільні виборці» виступають за уніфікацію освітніх стандартів, а ХСС ставиться до цього скептично, вважаючи баварську освіту вищою за класом, аніж в інших землях. «Ми не хочемо опускати наші стандарти до рівня берлінських чи бременських», – заявила якось земельна секретарка (заступниця міністра) з питань освіти Кароліна Траутнер.

Читайте також: Братиславська баталія: що можуть принести позачергові парламентські вибори у Словаччині?

У 2021 р. для прем’єра відкрилася спроба підкорити федеральні горизонти. Можливість для цього надала відставка з посади глави Християнсько-демократичного союзу міністерки оборони Аннеґрет Крамп-Карренбауер незадовго до проведення парламентських виборів, таким чином змусивши партію терміново вирішувати питання про кандидата в канцлерське крісло. Результати опитувань серед членів ХДС свідчили, що 55% членів з правом ухвального голосу та понад 80% прихильників партії хотіли б бачити таким кандидатом саме Зьодера. Той обрав вичікувальну стратегію, скромно заявивши, що дослухається до рішень праймеріз ХДС.

За результатами праймеріз Зьодер, утім, набрав лише 22% голосів. Перемогу здобув, як вважалося, більш космополітичний та ліберальний прем’єр Нижнього Рейну-Вестфалії Армін Лашет. Очевидно, християн-демократи пам’ятали про досвід очолювання списку Штраусом і вирішили довіритися більш «зрозумілому» кандидату, проте цей розрахунок не виправдався: на загальнодержавних виборах 26 вересня 2021 р. ХДС виступила погано, втративши 20% місць. Було втрачено навіть округ 15 (Передня Померанія-Рюген), який 31 рік представляла особисто Ангела Меркель. До того ж Вільна демократична партія та «Зелені» віддали перевагу формуванню уряду з соціал-демократами й затвердили на канцлерській посаді колишнього міністра фінансів Олафа Шольца.

Результат виборів змусив Лашета подати у відставку, а в лютому 2022 р. ХДС очолив більш консервативний Фрідріх Мерц, із яким у Зьодера склалися кращі відносини – зокрема, й на тлі того, що обидві партії почали доволі активно критикувати уряд Шольца практично на кожному кроці.

Берлін – не Берлін

І якщо ХДС веде свою критику з виключно ідеологічних позицій як загальнофедеральна партія, то в ХСС як баварської політсили є додатковий козир – протиставлення «своєї» землі «решті», де, очевидно, справи йдуть не так добре.

ХСС знаходить позиції для критики федерального уряду практично в усіх царинах – хоч це відмова від використання АЕС, обмеження швидкості на автобанах, вживання гендерно нейтральної мови чи боротьба зі злочинністю.

Маркус Зьодер (ліворуч) та голова ХДС Фрідріх Мерц на партійному заході ХСС. Christof Stache/​AFP

Як і її «старша сестра», ХДС, партія виступає за конструктивний підхід до питань боротьби зі змінами клімату (що включає інвестиції в сектор відновлюваної енергетики зі збереженням функціонування АЕС), розвиток сільського господарства, розбудову мереж усіх видів транспорту. Поряд із цим ХСС більш жорстко ставиться до викликів «закону та порядку»: зокрема, підтримує суворіші покарання для правих та лівих екстремістів і широкі повноваження Федерального відомства з захисту конституції щодо популістських партій і рухів, а також співпрацю із сусідніми Чехією та Австрією задля запобігання проникнення нелегальних мігрантів. ХСС також дещо більш консервативна в соціальних питаннях: не маючи нічого проти ЛГБТ-руху та одностатевих шлюбів як загалом прийнятої у Німеччині форми соціальної інтеграції, партія опонує, наприклад, декримінализації марихуани (вважаючи її також порушенням міжнародних зобов’язань Німеччини) та використанню так званої гендерно нейтральної мови публічними мовниками. Крім того, ХСС підтримує демонстрацію християнських символів у школах та адміністративних установах.

Вам може сподобатися: Лейбористи потіснили ліберальну коаліцію – чого очікувати від нового уряду Австралії?

Доволі яскраво та оригінально консервативна позиція проявилася, наприклад, у промові Маркуса Зьодера на відкритті 22 лютого цього року так званої «політичної Попільної середи» – традиційних партійних зборів у перший день католицького Великого посту. У ній він жорстко пройшовся по «Зелених», назвавши їх «партією, що хоче заборонити автомийки, літаки, м’ясо, феєрверки…». «Зелений – означає заборону!» – підсумував прем’єр, що загалом у своїй промові згадав це слово в різних родах, числах і відмінках майже 50 разів. Його колега Мартін Губер пожартував, що в промовах членів партії «зірочок більше, аніж на небі» – натякаючи, що в гендерно нейтральній німецькій мові жіночий рід іменника позначають закінченням через зірочку (наприклад, Student*innen – «студент_ки»).

У соцмережах ХСС кепкує з канцлера Шольца за його скромність та нерішучість, а також критикує міністра фінансів та лідера Вільної демократичної партії Крістіана Лінднера за конфлікти з іншими членами уряду та нездатність провадити свою ліберальну економічну політику. ХСС змальовує «світлофорну коаліцію» соціал-демократів, вільних демократів і зелених як розрізнене та неприродне загалом випадкове утворення, нездатне ефективно давати раду найбільш актуальним викликам федерації. Особливо тішаться праві з конфліктів між двома останніми партіями: зелені останнім часом мають тенденцію абсолютизувати потреби захисту довкілля навіть за рахунок економічного зростання, тоді як вільні демократи абсолютизують якраз економічне зростання й цінності вільного ринку. Очевидно, в українських реаліях паралелі можна було б провести з Лебедем, Раком і Щукою – героями відомої байки.

Водночас економічний добробут Баварії дає можливість Зьодеру й компанії з легкістю критикувати інші землі, де при владі перебувають ліві політсили. Дістається, наприклад, Берліну, де за даними Forsa подобається жити лише 66% мешканців (а в Баварії – 92%), та Бремену, де спостерігається найвищий рівень бідності молоді та низькі, на думку ХСС, освітні стандарти (див. вище). Партія вважає (і до певної міри цілком логічно), що не надто високий добробут великих міст (особливо найбільших міст-земель) не дає права їхньому керівництву критикувати більш заможну Баварію. ХСС позиціонує себе як рух, котрому вдається добре давати лад своїй домівці і який не намагається лізти до чужої. І поки не схоже, що цей імідж є невиграшним.

Таким чином, Християнсько-соціальний союз зміг утвердитися  як головна рушійна сила баварської політики з огляду на майже інстинктивне розуміння переконань і потреб населення вкупі з його унікальним регіональним менталітетом. Той факт, що протягом довгого часу Баварія була окремим або напів окремим від решти Німеччини утворенням (зокрема, королівством),  позначився, очевидно, і на соціально-політичних уподобаннях населення. Для ХДС же виділення баварських християнських демократів в окрему політичну партію значно «спростило життя» і дало можливість не турбуватися за ведення кампаній у цій землі: повноваження потрапили у руки «своїх людей».

Мене не займай

Однак нещодавно «федерали» переступили межу – чого ХСС їм, певно, не подарує.

Йдеться про виборчу реформу, яка передбачає встановлення постійної кількості місць у Бундестазі в 630 осіб. До цього часу німецький парламент не мав сталої кількості місць: прив’язка цього числа до населення держави призвела до того, що в Бундестазі нинішнього 20-го скликання засідає цілих 736 депутатів, що робить його найбільшим демократично обраним сучасним парламентом світу. За це його прозвали «XXL-Бундестагом».

Символ фракції ХДС/ХСС у Бундестазі. Deutscher Bundestag

Скорочення чисельності депутатів загалом було в інтересах усіх членів керівної коаліції – особливо вільних демократів, котрі почали втрачати відсотки підтримки відданих прихильників, розчарованих підтримкою міністра Лінднера лівих ініціатив соціал-демократів та зелених; останні ж бачили в цьому шанс звільнити кошти на нові соціальні проєкти: лише на 2023 р. бюджет Бундестагу складає близько 1,4 млрд євро.

Виборча система Німеччини змішана. Це означає, що виборці віддають два голоси: один за депутата по одномандатному округу, а другий – за список партії. Відтак місця в Бундестазі заповнюються депутатами, обраними прямим голосуванням, та тими, що потрапляють за списками відповідно до частки голосів, які партії отримують на національному рівні.

Змішаний характер системи залишиться без змін – але фокус в іншому.

До цього часу, коли представники партії вигравали більше місць у виборчих округах, ніж кількість місць, на які політсила мала право відповідно до частки голосів за списком, прямо обрані представники все одно отримували місце в парламенті, що призводило до існування так званих «нависаючих місць» (Überhangmandate ). Після цього іншим партіям надавалися «збалансовані місця» (Ausgleichsmandate), щоб гарантувати, що всі отримають кількість місць, що пропорційно відповідає результатам голосування за політсили. За чинним законодавством, партії достатньо провести представників із трьох одномандатних округів, аби «дотягнути» список до прохідного показника. На останніх виборах до Бундестагу ці правила призвели до створення загалом 138 додаткових місць.

Цікаво знати: Виборча реформа в Мексиці: чи загрожує вона політичній системі країни?

Цікавою ілюстрацією результатів нинішніх положень є проходження до парламенту представників «Лівих». Список цієї популістської проросійської партії набрав на федеральному рівні 4,9% голосів, що виключило би її входження до парламенту, однак завдяки перемозі в 3 одномандатних округах (2 з яких у Берліні) до Бундестагу увійшло 39 депутатів від політсили.

Починаючи з наступних загальних виборів (2025 р.), на виборах рахуватиметься лише частка загальнонаціональних голосів. І якщо партія виграє більше одномандатних округів, ніж вона заслуговує місць згідно з результатом загальнонаціонального голосування, деякі з прямо обраних кандидатів не отримають місця в парламенті. Тому в майбутньому може статися так, що окремі виборчі округи більше не будуть безпосередньо представлені в Бундестазі, оскільки отримання прямого мандата більше не гарантує стовідсотково входження до парламенту.

Очевидно, що ХСС як партії, що виставляє кандидатів лише в Баварії, ця система видається небажаною. Хоча населення землі й значне, але на виборах 2021 р. її список набрав на федеральному рівні лише приблизно 5,1% голосів. Всі 45 її місць у Бундестазі здобуті в одномандатних округах у цій єдиній землі. І хоча на рівні Баварії цей показник більш як солідний (всього в землі 46 округів, лише один належить не ХСС, а зеленим), у разі зміни законодавства він перетвориться на федеральному рівні в ніщо. Це стане запорукою не лише втрати позицій у Берліні (та можливості привертати увагу до земельних проблем), а й скороченням фракції Християнсько-демократичного союзу. Наразі самому ХДС належить 152 місця, ХСС – 45; отож, більш як чверть місць дають якраз баварці.

Обидві партії голосували проти реформи й нині активно висловлюються на користь її коригування. Зокрема, сам прем’єр Баварії Зьодер назвав план коаліції «ослабленням Баварії» і пообіцяв подати до Федерального конституційного суду конституційну скаргу. Відповідне рішення було підтримане 18 березня 2023 р. (на момент написання цієї статті) на засіданні керівництва партії. ХСС фактично «відмовлено в праві на існування», наголосив Зьодер, і це, на його думку, становить порушення принципів демократії та федералізму, на яких стоїть Німеччина.

Глава уряду Баварії Маркус Зьодер та його дружина Карін в образах Мерілін Монро та Чарлі Чапліна. BR/Rudi Ott

Висновки

Складно уявити більш самобутню, неординарну, часом навіть контроверсійну землю, ніж Баварія – те ж саме стосується й Християнсько-соціального союзу, який займає цілком особливу нішу в німецькій політиці. Як і кількадесят років тому, мешканці інших земель Німеччини часто не розуміють ХСС та її лідера – тим паче, що епатажну часом поведінку останнього у ХХІ ст. відслідковують вже через соцмережі. У самому лише Instagram понад 320 тис. осіб мають можливість спостерігати, як д-р Маркус Зьодер не лише відвідує засідання уряду або проводить зустрічі з топполітиками типу Урсули фон дер Ляєн або Петра Павела, але й ловить коропів, перевдягається у веселі карнавальні костюми, носить VR-окуляри і, звісно, дегустує пиво з сосисками.

Критики закидають Зьодеру нечасту появу на робочому місці, несерйозність та епатажність, але схоже на те, що ця критика випливає з не надто чіткого розуміння баварських реалій. Та й хіба ж на шкоду трошки «свята» в політиці, коли уся Баварія працює, мов добре налагоджений годинник (хоча цими виробами якраз славиться баден-вюртемберзький Шварцвальд)?

Найбільша земля Німеччини стала не лише локомотивом Німеччини, але й надійним зовнішньополітичним партнером, про що особливо яскраво свідчить факт зустрічі Зьодера з майже всіма учасниками нещодавнього Мюнхенського форуму. До того ж Баварія прихистила десятки тисяч українських переміщених осіб та надала Україні допомогу на понад 30 млн євро з часів повномасштабного вторгнення рф. Як і колись на зламі епох, земля пропонує допомогу та сприяння народам та людям, що відстоюють демократичні цінності – головне, що вона може це собі відносно безпроблемно дозволити. При цьому акцент на внутрішній політиці дає змогу вибити карти з рук «професійних критиків», водночас вміло закидаючи їм відірваність від реальності «на місцях» та прагнення послабити регіон контроверсійною реформою.

Чи зможе цей фактор посилити позиції ХСС – дізнаємося вже незабаром: 8 жовтня мають відбутися вибори до ландтагу. Поки що відсотки партії не мають тенденцій до зниження і навіть трохи кращі за результат на попередніх виборах (42% проти 37,5% за даними Forsa). Якщо Берлін «продовжуватиме в тому ж дусі», а «Вільні виборці» нададуть підтримку, то ХСС зможе з доволі комфортними позиціями зберегти свій статус «господарів землі Баварської».

Автор – Богдан Мироненко, експерт із Центральної Європи та Балкан Аналітичного центру ADASTRA

Якщо ця стаття була цікавою для вас, ви можете подякувати нам за роботу через Патреон. Це мотивує нас готувати ще більше якісної аналітики про міжнародні відносини.