PER ASPERA – AD ASTRA

I THINK TANK


PER ASPERA – AD ASTRA

I THINK TANK


Кхмер-кроми: чому етнічна меншина заважає В'єтнаму?

Кхмер-кроми: чому етнічна меншина заважає В'єтнаму?

Завдяки правозахисникам та міжнародній спільноті світу відомо про геноцид мусульман-рохінджа в М'янмі. Проте остання – не єдина буддійська країна, де когось утискають. На жаль, небагато статей написано про етнічну меншину кхмер-кромів у В'єтнамі, проте ця тема достатньо серйозна у своїй жахливості, аби приділити їй увагу.

Кхмер-кроми – етнічні кхмери, що живуть переважно на території дельти Меконгу, яка історично належала Камбоджі, проте протягом останні декількох століть вважається в'єтнамською територією. «Нижні» кхмери є найбільшою етнічною меншиною в країні (близько 1.3 млн людей), проте водночас довгий час залишаються і найбіднішою, причиною чого є безперервна й системна дискримінація, яку В'єтнам заперечує. За посередництва Організації непредставлених націй та народів Кхмер-кромська федерація, що представляє інтереси останніх за кордоном, намагається поліпшити обізнаність світової спільноти в цьому питанні. Сьогодні ми їм допоможемо: про те, чому монахи протестують, як зникає окрема культура на очах у мовчазної ООН та інше, читайте у статті.

Там, де притичина

Протягом багатьох століть на мапі Південно-Східної Азії можна було побачити величну Камбуджадешу, або Кхмерську імперію, до складу якої входили землі сучасних Камбоджі, В'єтнаму, Лаосу й Таїланду. Про це, зокрема, нас сповіщає той факт, що столицю могутньої індуїстсько-буддійської держави Анкгор сучасні дослідники вважають одним з найрозвинутіших доіндустріальних міських центрів, що будь-коли існували. Проте імперії мають тенденцію до занепаду, тож і ця не стала винятком: на початку ХVII століття на території важливого для існування морської держави порту Прей-Нокор було дозволено оселитися біженцям-в’єтам. Імперія кхмерів і сама була послаблена війною із сусіднім Таїландом, тож на стрімку в’єтнамізацію власного регіону вчасно зреагувати не змогла. Так, уже в кінці того ж таки ХVII століття землі, населені кхмер-кромами – кхмерами, що в буквальному сенсі знаходилися знизу (дельти Меконгу), тому так і називалися, поступово переходили під владу В’єтнаму. Камбуджадеша втратила не тільки доступ до Південнокитайського моря, а й левову частку власного населення, назад його вже ніколи не отримавши. А Прей-Нокор, місто на узбережжі, куди поселилися перші в’єти, згодом було перейменовано на Сайгон, а з приходом до влади комуністів – на Хошимін.

Зеленим кольором на мапі зображене сучасне Королівство Камбоджа, світло-сірим – дельта Меконгу, батьківщина кхмер-кромів, колонія Кохінхін, або Південний В’єтнам; темно-сірим – територія В’єтнаму та інших держав Індокитаю

Зеленим кольором на мапі зображене сучасне Королівство Камбоджа, світло-сірим – дельта Меконгу, батьківщина кхмер-кромів, колонія Кохінхін, або Південний В’єтнам; темно-сірим – територія В’єтнаму та інших держав Індокитаю

Століття по тому кхмери все ще сподівалися, що новоприбулі французи повернуть їм їхні споконвічні території. Проте в тих на колоніальні землі були свої плани: тож, як виявилося, примарним надіям перших не судилося справдитися. Сумнозвісна політика «розділяй і володарюй» не мала на меті сприяти єдності населення, тож у 40-х роках ХХ століття кхмер-кроми не мали монолітної думки щодо свого майбутнього як народу: одних влаштовував статус метрополії, інші підтримували В’єтмінь, організацію, що боролася за незалежність В'єтнаму. Важливим є те, що кхмер-кроми сповідують буддизм Тхеравади, на відміну від в’єтів, які є прибічниками буддизму Махаяни, та іншої частини покатоличеного населення. Тому саме релігія та мова стали для них тією основою, яка протягом багатьох років живила національну ідентичність. Прикладом є повстання монахів у Пномпені, нинішній столиці Камбоджі, у 1942 році: його спровокував арешт одного священнослужителя через позицію проти романізації кхмерської мови. Колоністи поставилися до цього з усією серйозністю, установивши контроль за проповідями, виявляючи в них «опозиційно-політичні» елементи.

«Розстріляне відродження»

Після отримання колишнім протекторатом Кохінхіна незалежності, кхмер-кроми опинилися під владою Південного В’єтнаму. І на загальному антиколоніальному та націоналістичному тлі почалася нова хвиля асиміляції: держава зобов’язала найбільшу національну меншину використовувати в’єтнамські імена та мову, закрила буддійські пагоди та школи, що знаходилися при них. Нго Дінь Дьєм, перший президент півдня В’єтнаму, активізував переселення в’єтів на землі кхмер-кромів; окрім того, відбулася хвиля репресій: у той час як монахи піддавалися стратам, частина населення, охоплена страхом, стала біженцями до сусідньої Камбоджі. Такі події не могли не сприяти підняттю кхмер-кромської свідомості, і з 60-х років ХХ століття дилема їхнього існування постійно на порядку денному в країні, хоча. На жаль, у світі вона не така відома, як курдська або рохінджійська проблеми.

Кхмер-кроми знов опинилися по різних боках: буддійські монахи проводили мирні маніфестації, частина населення воювала проти комуністичного В’єтконгу та за південнов’єтнамський режим, інша ж самоорганізувалася у Фронт за звільнення Кампучії кромів. Останній пізніше увійшов до складу Об’єднаного фронту за звільнення пригноблених народів, де свої зусилля одночасно проти Північного й Південного В’єтнаму солідаризували кхмер-кроми та інші місцеві етноси: тями та тхионги. Проте, як відомо з історії, котру зазвичай пишуть переможці: у В’єтнамі судилося перемогти комуністам. І одним з найкривавіших епізодів в історії кхмер-кромської жаги до свободи стало намагання бійців колишнього Фронту за звільнення Кампучії кромів утекти до Камбоджі в 1976 році, де на той момент уже встановили свій режим Пол Пот та червоні кхмери, які не оцінили відданості кхмер-кромів: усі вони були страчені.

На маргінесах

Важливо зазначити, що естеблішмент об’єднаного В’єтнаму визнав видатну роль буддистів та кхмер-кромських інтелектуалів за справу революції, проте на цьому позитив скінчився: у 1975 році на камбоджійсько-південнов'єтнамському кордоні відбулися перші збройні сутички, які продовжувалися до того часу, як у кінці 1978 року В'єтнам розпочав повномасштабне вторгнення в Камбоджу з метою повалення режиму червоних кхмерів. Можна припустити, що однією з цілей Пол Пота було воз’єднання дельти Меконгу з Камбоджею, проте на практиці його війська вбивали як етнічних в’єтнамців у своїй країні, так і поза її кордонами. На жаль, така політика позначилася й на діях В’єтнаму щодо кхмер-кромів. Окрім того, під час прикордонних зіткнень багато місцевих мешканців були вимушені покинути дельту Меконгу й стали біженцями; а коли повернулися додому – виявилося, що в їхніх домівках уже живуть в'єти…

На жаль, ситуація, що склалася наприкінці 70-их, не змінилася й зараз, і бідні в’єтнамські кхмери вимушені протестувати, щоб отримати хоча б щось. У середині 80-х років був розпочатий курс реформ «Дой Мой», під час яких економіка країни стала ринковою: це означало, що хоча земля й була державною, селяни мали змогу користуватися нею, купляти й продавати тощо. Проте на практиці багато кхмер-кромів продавали ті невеличкі земельні ділянки, що були виділені їм державою після повернення, щоб сплатити борги… Де-юре в усіх є право звернутися до суду, якщо їхні землі були незаконно захоплені, де-факто це нічого не дає. Тож, хоча дельта Меконгу є головним рисовим регіоном, кхмер-кроми залишаються найбіднішою етнічною меншиною В’єтнаму. Більша частина зовсім закинула сільське господарство й займається низькооплачуваною працею в містах.

Тім Сакгорн, один з найвідомиміших кхмер-кромських монахів та правозахисників, який шукав притулку в Камбоджі, але був позбавлений релігійного сану та депортований назад до В’єтнаму, де був ув’язнений та підданий катуванням через «розпалювання міжнаціональної ворожнечі»

Тім Сакгорн, один з найвідомиміших кхмер-кромських монахів та правозахисників, який шукав притулку в Камбоджі, але був позбавлений релігійного сану та депортований назад до В’єтнаму, де був ув’язнений та підданий катуванням через «розпалювання міжнаціональної ворожнечі»

Свобода віросповідання в соціалістичному В'єтнамі залишається привілеєм, що дарується державою, а не невід'ємним правом. У 1984 році більшість бібліотек при буддійських пагодах було закрито, а монахи, що викладали кхмерську релігію чи культуру, були заарештовані або навіть вбиті. Чи варто згадувати, що, окрім «злочинів», перерахованих вище, кхмер-кромів звинувачували й у тому, що їхня діяльність пов’язана із США, метою яких є підірвати в’єтнамську державність? І хоча на початку 90-х років переслідування перейшло в помірну стадію, воно продовжується і понині: свобода релігії, пересування, зібрань обмежується на етнічному підґрунті.

Сіра буденність

2007 рік був ознаменований гучними подіями: кхмер-кромські монахи знову протестували, вимагаючи скасування обмежень на тривалість релігійних свят, участь у призначенні людей, що визначають посвяту ченців, а також на зміст програм релігійного навчання в школах при пагодах. Незважаючи на обіцянки взяти до уваги занепокоєння своїх громадян, через кілька днів монахів-протестувальників «розстригли» та піддали арешту. Зосередимося на вимогах останніх: релігійну діяльність контролювала держава, наразі усіх буддистів очолює Рада Санґи, більшість якої складають саме послідовники Махаяни, яку сповідують, в основному, в’єтнамці, а не Тхеравади, що є характерною для кхмер-кромів. Аргументація держави незмінна: релігійні організації, що функціонують вільно й безконтрольно, підривають авторитет влади.

Розгін мирної демонстрації ченців-біженців з В’єтнаму, солідарних з виступами монахів на батьківщині. Пномпень, 2007 рік

Розгін мирної демонстрації ченців-біженців з В’єтнаму, солідарних з виступами монахів на батьківщині. Пномпень, 2007 рік

Водночас ченці вимагали відкриття більшої кількості початкових і середніх шкіл з навчанням кхмерською мовою, де б викладалася історія, культура й географія Камбоджі. Що також не дивно: бідність та неграмотність серед кхмер-кромів, на жаль, є замкнутим колом, яке держава не прагне розірвати. Етнічні кхмери в дельті Меконгу є наймаргіналізованішою спільнотою, що тільки підтверджує послідовну та системну дискримінацію. Саме цей регіон посідає останнє місце за грамотністю серед дорослих в країні, і саме тут навчання в школі не закінчує кожен третій учень.

Це пояснюється, по-перше, незадовільним матеріальним станом переважної частини населення й необхідністю працювати задля виживання родини, а, по-друге, тим, що більшість навчання проходить в’єтнамською, яку діти не знають. Заразом можливості вивчення рідної кхмерської мови з кожним роком також тануть на очах: хлопці хоча б мають змогу відвідувати школи при буддійських пагодах; дівчатам же ставати черницями не можна – так вони й виростають в уразливих жінок, що не вміють ні читати, ні писати.

На рідній – не своїй землі

В'єтнам заперечує будь-які звинувачення в дискримінації та порушенні прав людини: мовляв, в одній з останніх країн, що є форпостом комунізму у світі, усі громадяни рівні й вільні; ситуація ускладнюється й обмеженим доступом правозахисних організацій до актуальної інформації та тим, що, незважаючи на усі зусилля кхмер-кромської діаспори, світ закриває очі на їхні проблеми. Звісно, відомо, що не одні етнічні кхмери зазнають гонінь у сучасному В'єтнамі, проте таке цинічне знущання над цілим етносом заслуговує на окрему увагу. Поки в’єтнамська влада гучно заявляє про мультикультурне суспільство, усе більше кхмер-кромів протестують через відсутність землі, юридичного захисту та бідність. Ідеться про виживання й збереження власної культури, для сепаратизму їхня спільнота надто слабка, хоч як би цим не виправдовувала свої дії в’єтнамська влада.

Буддійські монахи спалюють паперові в'єтнамські прапори під час протесту біля посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам у Пномпені, Камбоджа, 2014 рік 

Буддійські монахи спалюють паперові в'єтнамські прапори під час протесту біля посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам у Пномпені, Камбоджа, 2014 рік 

А що ж Камбоджа? Здавалося б логічним втекти хоча б на історичну батьківщину, чи не так? На жаль, ні: в неприйнятті кхмер-кромів Камбоджа виступає з В’єтнамом єдиним фронтом. Де-юре Королівство пропонує кхмер-кромам притулок, де-факто подовгу не видає документи, які б могли ідентифікувати особу, та перешкоджає в доступі до гідної роботи. Кхмер-кромів, які насмілюються говорити про те, як з ними поводяться в сусідній державі, звинувачують у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Тож етнос залишається наодинці зі своїм болем, а його представники навіть не можуть отримати статус біженця від UNHCR через офіційну риторику Королівства Камбоджі про прийняття «закордонних» кхмерів.

У 2007 році В’єтнам підписав Декларацію про права корінних народів, проте його дії і фактичне невизнання кхмер-кромів окремим етносом суперечать офіційному «декоруванню». У 2012 році ООН відізвала у Кхмер-кромської федерації, правозахисної організації, що представляє інтереси вищезгаданих за кордоном, особливий консультативний статус. Як би не хотілося закінчити на позитивній ноті, міжнародна ізоляція спільноти кхмер-кромів, якої і домагається в’єтнамський уряд, убивства та ув’язнення монахів і громадських активістів, абсолютне ігнорування існування окремої культури загрожують їй швидким зникненням…

Сподівання залишаються хіба що на диво: у кхмер-кромській міфології існує повір’я про істоту Рір Ху Чап Чан, що схопила Місяць, спровокувавши затемнення. У сучасній інтерпретації Рір Ху символізує зло й зовнішніх загарбників, у той час як Місяць – самих кхмер-кромів. Загальновідомо, що темрява не може бути вічною, тому й кхмер-кроми вірять, що одного дня гнобленню настане кінець і вони знову будуть вільними.

Авторка – Марина Петренко, експертка з конфліктів та революцій Аналітичного центру «ADASTRA»