Космічна політика Європи: де місце України серед зірок ЄС?

14 грудня 2023 року було ухвалено історичне для України рішення про початок переговорів щодо вступу до ЄС. Ця подія стала початком шляху до безпосереднього набуття членства в цьому інтеграційному об’єднанні, який в основному полягає в приведенні у відповідність нормативно-правової бази України до стандартів ЄС. Процес стосуватиметься різних сфер, зокрема й науково-технічної, що включає й космічну галузь. Який зараз порядок денний астрополітики ЄС та як саме Україна може гармонійно вписатися в «європейський космос» дізнаєтеся в цьому матеріалі.

Космічні програми з кожним роком набувають все більшого значення в контексті національних політик держав світу, з’являються нові виклики та загрози, оскільки розвиток космічних технологій відкриває нові можливості, але одночасно створює і потенційні небезпеки для міжнародної стабільності. Крок за кроком відбувається переосмислення значення космосу, а на геополітичній мапі поступово формуються нові альянси, що ведуть змагання за стратегічні переваги в космічному просторі, створюючи підґрунтя для нової космічної гонки ХХІ століття. На теренах Європи в свою чергу розвинулася екосистема відмінна від інших держав, що як сприяла успіхам в космічному секторі, так і створила суттєві перешкоди для ефективної діяльності.

Основи Європейської космічної стратегії

Європа без перебільшення вважається одним з основних гравців у дослідженні та освоєнні космосу, а її стратегія є унікальним випадком на міжнародній арені, адже вона не передбачає єдиного та уніфікованого для всіх акторів плану дій. Її скоріше можна охарактеризувати як хитросплетіння різних і часто суперечливих за своєю суттю космічних стратегій, які відображають досить складну взаємодію між його основними суб’єктам, які складають основу структури управління космічною галуззю. До них входять:

·        міжурядова організація Європейське космічне агентство (ЄКА), яке стало першим осередком співпраці на теренах Європи в галузі космічних досліджень та відповідає за виконання основних космічних проєктів, однак, має обмежений політичний вплив;

·        Європейський Союз, що формує основний порядок денний європейської космічної політики та виступає одним з основних політичних гравців на міжнародній арені в цій сфері;

·        Держави-члени цих організацій, більшість з яких мають власні космічні програми, керовані державними космічними агентствами, що спираються на національні інтереси, проте, часом можуть іти у розріз із загальноєвропейською політикою.

Тож, можна визначити, що кожен актор має свої специфічні компетенції та сфери відповідальності в європейській космічній стратегії. Незважаючи на певні інституційні та політичні розбіжності між різними гравцями, важливими залишаються загальні наміри та прагнення, що сприяють поступовій консолідації. Це знайшло своє відображення у Колективній заяві ЄС та ЄКА про спільні цілі й бачення майбутнього Європи в космосі.

Держави-члени ЄКА та ЄС. European parliamentary research service (EPRS)

Головною загальною метою визначено підтримку лідерських позицій Європи в космічній галузі та на міжнародній арені задля зміцнення європейських цінностей і безпеки, поглиблення знань і сприяння процвітанню. Космічна стратегія має 3 основні складові: 1) інтеграція космічної сфери до суспільного та економічного життя європейців, 2) сприяння конкурентоспроможності на світовому рівні завдяки розвитку досліджень та інновацій, заохочення підприємницької діяльності тощо, 3) автономність й незалежність Європи у доступі до космічного простору, а також його безпечне використання та захист. Все це спирається на прогрес та розвиток науково-технічної сфери разом зі створенням сприятливого клімату для нових інноваційних проєктів та стартапів й розширенням бази знань завдяки обміну досвідом з колегами та співпрацею з іншими акторами.

Тож, космічну політику ЄС неможливо розглядати ізольовано, а варто радше сприймати як частину єдиного цілого в контексті об’єднаної Європи.

Космічна політика ЄС – від витоків до сучасних викликів

Європейський Союз став визначним гравцем у визначенні космічної політики та створенні нормативно-правової бази в космічній галузі на європейській арені відносно нещодавно. У 1950-х роках розвиток космічної галузі Європи залежав в основному від окремих держав, таких як Франція, Італія чи Велика Британія, та й загалом космічна галузь вважалася компетенцією виключно національної політики. Із необхідністю створювати великі проєкти, що вимагали значних фінансових вкладень, які навіть економічні лідери регіону не могли самостійно забезпечити, почала розвиватися міжнародна співпраця задля їх реалізації та більш раціонального розподілу й використання ресурсів. Так у 1975 році з’явилася ЄКА, що дозволила Європі розвивати свій потенціал, підтримуючи космічний сектор, зокрема проєктування і розробку європейських ракет-носіїв, розвиток супутникової індустрії, що на той момент тільки зароджувалася, і реалізацію програм з наукових досліджень космосу. У 1980-х – 1990-х роках Європейська спільнота поступово розширювала свої повноваження, виходячи з рамки суто економічних відносин. Це відобразилося й на космічній галузі, що зумовило більшу залученість з боку європейського суспільства. Після утворення Європейського Союзу Європейська Комісія налагодила офіційні зв’язки з ЄКА й розробила перші спільну європейську космічну стратегію та політику на початку 2000-х років. У цей період з’явилися передові космічні проєкти, що фінансувалися з бюджету ЄС та створювалися за співпраці з ЄКА в рамках угоди: система супутникової навігації GALILEO та COPERNICUS для спостереження за Землею. Вони й досі є одними з найбільших успіхів Європи в космосі. У 2007 році ЄС та ЄКА оновили космічну програму, де вони більш чітко розподілили свої ролі та сфери діяльності. Однак переломним моментом для ЄС став 2009 рік з прийняттям Лісабонської угоди, яка не тільки реформувала Союз, а й включила космос до спільної компетенції ЄС і держав-членів та надала сильнішої ролі в цій сфері. Тому в наступні роки важливого значення набули безпекові та оборонні аспекти космічної політики, захист космічної інфраструктури, автономія і загальний доступ до космосу, а також незалежність й самостійність європейського космічного сектору.

Читайте також: Угоди Артеміди: нові правила державної взаємодії за межами Землі?

Космічна програма ЄС в основному концентрується на 3 основних напрямках: спостереження за Землею, навігація, захист та безпека зв’язку. Основна увага концентрується на навколоземному космічному просторі завдяки розвитку супутникових технологій. Тому стратегічно важливими для ЄС залишаються такі космічні програми:

·        COPERNICUS – супутникова програма для спостереження та моніторингу Землі, завдяки якій отримуються зображення поверхні землі надзвичайно високої якості. Є світовим постачальником критично важливої інформації та даних з космічного простору, за допомогою яких стають можливими цифрова трансформація, аналіз великих даних, безпровідні телекомунікаційні мережі, 5G технології тощо.

·        GALILEO – європейська супутникова навігаційна система з точністю визначення місцеположення до 20 см. Використовується в безпілотних автомобілях та комерційних дронах, відіграє важливу роль у пошуково-рятувальних операціях тощо. Близько 2,5 мільйонів смартфонів мають доступ до системи.

·        EGNOS – європейська геостаціонарна служба навігаційного покриття, що відповідає за корекцію навігаційних сигналів на території Європи.

Художнє зображення супутника Sentinel-6 на орбіті навколо Землі, який є частиною програми COPERNICUS. Michael Freilich/NASA

Космічна політика ЄС передбачає використання цих передових космічних програм у всіх сферах людської діяльності, що визначає необхідність космічних програм і досліджень для більш ефективної економічної діяльності та є запорукою економічного процвітання, технологічного прогресу та цифровізації європейського суспільства. Зібрана інформація та послуги, яка надаються супутниками ЄС, є загальнодоступною, приносить безпосередню користь громадянам Союзу і націлена на вирішення майбутніх викликів. Здобутки й переваги застосовуються в сільському господарстві (оптимізація землеробства, вища врожайність), у надзвичайних ситуаціях (швидше реагування на природні й техногенні катастрофи, підтримка рятувальних операцій), у сфері безпеки та оборони (протидія транскордонній злочинності, тероризму, піратству), у міському плануванні (розробка мап, забезпечення функціонування розумних міст), в екологічній царині (вивчення причин і наслідків зміни клімату, постачання відновлювальної енергії), у сфері охорони здоров’я (оцінка якості повітря, передбачення кількості ультрафіолетового випромінювання) тощо.

Вам може сподобатися: «Місячна хода» Америки: зміна пріоритетів

Космічна програма ЄС реалізується у співпраці з державами-членами, такими агентствами, як EUSPA (децентралізоване агентство ЄС з космічної програми) та ЄКА, та іншими зацікавленими сторонами, також може охоплювати державні органи, приватних користувачів, дослідників і неурядові організації.

Звісно, задля досягнення таких вагомих результатів, подальшого розвитку та появи нових ідей, а також досягнення поставлених цілей щодо підвищення конкурентоспроможності Європи в космічній галузі, досягнення незалежності та вільного доступу до космічного простору й більшої інтеграції цього сектору в суспільне та економічне життя європейського суспільства, ЄС у своїй космічній політиці передбачає створення сприятливої екосистеми для розвитку наукових досліджень та інновацій. Хоча в бюджеті Європейського Союзу на 2021-2027 рр. передбачається інвестувати в космічну галузь близько 15 млрд євро, зважаючи на сучасні тенденції в цій сфері, значну роль також відіграють приватні проєкти та ініціативи. Тому був створений фонд космічних інвестицій CASSINI розміром в 1 млрд євро, що спрямований на пришвидшення розвитку малих і середніх бізнесів та стартапів у космосі, а також на розвиток інноваційних технологій і технологічного прогресу, зокрема прискорення розгортання GALILEO 2-го покоління й модернізації інфраструктури та послуг COPERNICUS.

Horizon Europe – рамкова програма з фінансування наукових досліджень та інновацій, що є однією з основних механізмів стимулювання космічних інновацій в усьому Європейському Союзі, і на яку виділено близько 1,6 млрд євро протягом програмного періоду 2021-2027 років (загалом програма має бюджет у понад 95,5 млрд євро). Відібрані проєкти мають стати передовими інноваційними програмами, сприятимуть зміцненню як Космічної програми Європейського Союзу, так і інших пріоритетних космічних досліджень у різних сферах. Horizon Europe покликана сприяти розвитку підприємств, більшій залученості приватного сектору, особливо в контексті появи New Space (приватної, комерційно мотивованої космічної галузі), виникненню нових ідей, індустріалізації та створенню нових послуг.

Вам може бути цікаво: Дуалізм астрополітики, або Хочеш мирного космосу – готуйся до війни

Однак, космічна політика має й низку недоліків, що суттєво впливають на можливості Європи бути одним з лідерів у космічній галузі. По-перше, це надто складна структура управління, яка була описана детальніше вище, що заважає виступати Європі єдиним фронтом через розбіжності в політиці та недостатньо чітка визначеність сфер відповідальності між ЄС, ЄКА та державами-членами. До того ж космічна політика традиційно вважалася національною справою, тому держави все ще зберігають певні повноваження в цій сфері, що ускладнює створення єдиної регулюючої нормативно-правової бази та протидіє виробленню єдиної космічної дипломатії. По-друге, хоч ЄС збільшив частку бюджету, що виділяється на фінансування космічної галузі, ніж це було в період 2014-2020 рр., у порівнянні з основними лідерами США та Китаєм цього недостатньо. Тільки в 2023 році США виділили з державного бюджету на фінансування НАСА 25,4 млрд доларів. Цей чинник в найпершу чергу відображається на прагненні ЄС до автономності та незалежності й впливає на його конкурентоспроможність. Також переосмислення потребує й зростаючий приватний сектор в космічній галузі та шляхи його підтримки й фінансування. По-третє, зараз Європа стикнулася з кризою ракет-носіїв, що значно гальмує розвиток космічного потенціалу та перешкоджає виконанню космічної програми. Після закінчення терміну експлуатації та останнього польоту ракети-носія Ariane 5 в липні 2023 року, у той час як запуск його наступника Ariane 6 постійно відкладався (зараз запланований на 2024 рік), Європа залишилася без можливості виведення корисного навантаження на орбіту самостійно. Аварія носія Vega-C в грудні 2022 року стала неприємним доповненням до і так складної ситуації. Це є прямою перепоною у досягненні Європою автономності, беручи до уваги обмежені можливості в цій сфері. Зважаючи на кількість запусків на рік в США та Китаї, регіон значно відстає, що безпосередньо впливає на його світові позиції в космічній гонці ХХІ століття.

Старт ракети-носія Ariane 5 VA261 5 липня 2023 року на космодромі Куру, Французька Гвіана. ESA

Космічна стратегія безпеки та оборони – новий етап розвитку для ЄС?

У світлі повномасштабного нападу росії на Україну та переосмислення ролі космосу в політиці ЄС, Європейська Комісія та Високий представник у 2023 році розробили першу в історії ЄС Космічну стратегію безпеки та оборони, що базувалася на Стратегічному компасі – практичному план дій щодо зміцнення безпеки та оборони ЄС до 2030 року. Ця стратегія наголошує на все більш суперечливому характері космосу, визнає його стратегічною сферою для Європи та підкреслює необхідність посилення безпеки та оборони ЄС у космосі, однак, при цьому дотримуючись міжнародного права в цій сфері, продовжуючи політику засудження мілітаризації космічного простору та наголошуючи на його мирному використанні.

Загалом, можна виділити низку основних напрямків, в яких буде розвиватися ЄС у контексті нової Космічної стратегії безпеки та оборони:

1.     перехід від цивільної космічної політики до політики з обмеженим військовим застосуванням ресурсів, тим самим відкрито визнаючи "подвійний характер використання" космічних активів;

2.     створення основ для ефективного захисту космічних активів та наземної інфраструктури ЄС;

3.     розширення механізму реагування на космічні загрози;

4.     розробка Космічного закону ЄС, що буде покликаний створити загальні правила для всіх держав-членів щодо підтримки безпеки в космосі;

5.     посилення технологічної самостійності шляхом зменшення стратегічної залежності та забезпечення відповідними ланцюжками поставок, а також підвищення рівня кваліфікації для оборонної та космічної промисловості ЄС;

6.     забезпечення співпраці із третіми країнами та організаціями на міжнародному рівні, зокрема США та НАТО.

Стратегія буде здійснюватися в тісній співпраці з ЄКА та Європейським оборонним агентством, а гроші будуть залучатися з бюджетів вже існуючих проєктів: Космічної програми ЄС, Європейського фонду оборони, Horizon Europe тощо. Вона є новим етапом розвитку космічної політики ЄС та спрямована як на скорочення відставання від основних космічних лідерів, так й на досягнення більшої автономності в своїй діяльності, при цьому зберігаючи партнерства та продовжуючи співпрацю між державами-членами та на міжнародному рівні.

Інфорграфіка щодо загроз в космічному просторі (ліворуч) та використання космічних можливостей у сфері безпеки та оборони (праворуч). European Union

Проте, нова стратегія має й певні обмеження, що підкреслюють недоліки в космічній політиці та організаційній системі ЄС. По-перше, Союз не має всіх повноважень, що наявні в суверенних держав, та повної компетенції в оборонній політиці. Тому без реформи в цьому аспекті ЄС не зможе розробити космічну стратегію, яку можна було б порівняти з традиційними космічними стратегіями, а, отже, і її ефективність буде обмеженою. По-друге, створення Космічного закону ЄС вимагатиме внесення змін до Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), що потребує значних зусиль та часу. По-третє, для того, щоб отримати статус об'єкта подвійного призначення, COPERNICUS потребує технічної модернізації,а його нова версія, ймовірно, буде розроблена з урахуванням оборонних. Це відкриває нові операційні можливості, але невідомо, як саме буде здійснюватися управління новою версією COPERNICUS і якими будуть вимоги для доступу до неї. По-четверте, зближення із США викликає певну стурбованість щодо можливої залежності ЄС від зовнішніх партнерів. Хоча така співпраця, звісно, матиме багато переваг, залежність від інших акторів може поставити під загрозу прагнення ЄС до стратегічної автономії в питаннях космічної політики, оскільки це вплине на здатність діяти незалежно в стратегічно важливих сферах. Однак, незважаючи на перераховані недоліки, ця стратегія задекларувала прецедентний для ЄС випадок прагнення до переходу від переважно цивільного до цивільно-військового використання космічного простору шляхом застосування активів подвійного призначення, що відрізняє її від інших схожих документів.

Партнерство Україна-Європа – минуле, теперішнє, майбутнє

Україна має значний досвід у співпраці з ЄС та ЄКА в космічній галузі. Тісна співпраця між Європейським Союзом та Україною щодо спільних космічних проєктів розпочалася у 2003 році після створення Спільної робочої групи з питань співробітництва України з Європейським Союзом у сфері космічних досліджень та використання космічного простору в мирних цілях у рамках Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейським Союзом. Проте, зважаючи на значну орієнтованість на росію свого часу, непослідовну політику й певну невизначеність щодо європейського курсу, Україна почала більше орієнтуватися на Європу тільки після 2014 року.

Рекомендуємо до причитання: Піднебесна виходить у космос: як пов’язані космічна та зовнішня політики Китаю?

У 2018 році була підписана Угода між Державним космічним агентством України (ДКАУ) та Європейською Комісією щодо співпраці у сфері доступу до даних і використання інформації від супутників програми COPERNICUS Європейського союзу. Ця угода надає можливість Україні користуватися європейськими космічними даними. Отримані знімки можуть бути використані для підтримки української економіки, аграрного сектору, екологічного моніторингу, а також для реагування на надзвичайні ситуації. Так само Україна долучена до участі в проекті GALILEO та веде переговори щодо охоплення її території програмою EGNOS задля корекції навігаційних сигналів.

Незважаючи на те, що Україна не член ЄС, вона є асоційованим учасником рамкової програми Horizon 2020 та Horizon Europe з 2015 року. Усього протягом періоду 2014-2020 років українські установи та організації подали понад 2500 проектних пропозицій на конкурси Європейського Союзу. Таким чином українські підприємці та дослідники змогли здобути 220 грантів сумою майже 44 млн євро.

Вас може зацікавити: Міжнародні тренди розвитку космічної політики

Також Україна бере участь у створенні європейських ракетних носіїв Vega та Vega-C, для яких українські фахівці виготовляють блок маршового двигуна (БМД) РД-843, що використовуєть у складі рідинного рушія верхнього ступеня ракет. Він був розроблений державним підприємством «КБ Південне» та виготовлявся ДП «ВО Південний машинобудівний завод» серійним накладом. Особливою рисою РД-843 є функція багаторазового запуску під час польоту (до 5 включень), завдяки чому супутники розводяться на різні орбіти. Для удосконаленої версії Vega-C було проведено покращення характеристик двигуна для збільшення маси корисного навантаження, яку носій може вивести в космос. Двигун експлуатується з 2012 року та довів свою надійність. Цей проєкт став визначним для держави в контексті співпраці з ЄКА, що здебільшого була успішною, та завдяки якому Україна зробила свій вклад у досягнення Європою автономності в космічній галузі.

Однак, мав місце й досить неприємний епізод, пов’язаний з аварією ракетного носія Vega-C 20 грудня 2022 року, на який Європа покладала досить великі надії. Комісія, яка розслідувала катастрофу, визначила, що причиною руйнування ракети стала несправність двигуна другого ступеня через брак деталі - вкладишу критичного перерізу з вуглець-вуглецевого композиційного матеріалу – яка була виготовлена в Україні італійською компанією Avio. Та незважаючи на такий прикрий випадок, були зроблені необхідні висновки з метою недопущення такого в майбутньому, зокрема встановлені вищі вимоги до матеріалу деталі, з якого вона має виготовлятися, та проведені її додаткові тестування.

Держави, що беруть участь у розробці носія Vega-C. ESA

Україна співпрацює з ЄКА й в інших проектах: вона є членом асоціації Lunar Moon Village з концепцією модулів Moon Village з 2018 року, а також поставляла тепловий гідроакумулятор для SES-17 в 2021 році.

В України є великі перспективи в «європейському космосі». Українська космічна галузь має довгу історію, що супроводжувалася як успіхами, так і провалами. Держава отримала значний досвід у запусках супутників, найвизначнішим з яких був Січ-1, а найбільш перспективним зараз є супутник EOS SAT-1, вироблений компаніями, що входять до групи проектів Noosphere Ventures українця Максима Полякова. Однак, були й падіння, наприклад, історія з супутником Либідь, який через значну затримку в строках виготовлення російською стороною після 2014 року так і залишився лежати в росії, не маючи жодних перспектив на запуск.

Більше про українську космічну державу читайте тут: Звідки варто дивитися на зірки: роздуми про український космос.

Також Україна розробляла ракетні носії у співпраці з іншими державами, такі як Антарес (США) чи Зеніт (росія), а Циклон-4 мав би стати першим повністю виготовленим в Україні ракетним носієм, проте через зрив угоди з Бразилією, в якій є провина обох сторін, його подальша доля наразі невизначена. Україна має багато перспективних проектів, проте через недостатню сформованість космічної галузі, що більше існувала за інерцією від СРСР, ніж завдяки реальному розвиткові та модернізації, їх реалізувати досить складно. Також часто виникають проблеми з фінансуванням, а приватний сектор вимагає кращого регулювання та більшого сприяння його проектам. Хоч Державне космічне агентство України поступово запроваджує більш прогресивну політику в цій сфері, виділяється більше коштів з бюджету, це все досить малі кроки до майбутнього в якості космічної держави, зважаючи на значний прогрес конкурентів. Саме тому більш тісна кооперація з ЄС та ЄКА є тим необхідним поштовхом до розвитку українського космічного сектору.

Ракета-носій Циклон-4 на заводі «Південмаш». Yulia Ratsybarska/RadioSvoboda (RFE/RL)

Зараз Україна серйозно налаштована на отримання членства в ЄКА, у 2023 році Кабінетом Міністрів був затверджений план дій щодо інтеграції України до Європейського космічного агентства. ЄКА не раз співпрацювало з Україною, однак це були точкові проєкти. Тоді як членство відкриває набагато більші перспективи для обох сторін. В аналітичному звіті Noosphere Ventures були зазначені основні переваги такого розвитку подій:

·        Україна виділила значний бюджет на фінансування космічної галузі – 151 млн євро на 5-річну програму, отже, держава має перспективу бути одним зі значних донорів ЄКА, що дасть більше можливостей для реалізації великих проектів;

·        війна показала, що Україні стратегічно важливо нарощувати свою присутність в космосі, що також корелюється з бажанням Європи захистити свої космічні активи та використовувати їх у цивільних та військових намірах;

·        членство сприятиме стандартизації українських технологій, інноваціям, обміном досвідом та поглибленій співпраці з іншими міжнародними акторами;

·        для ЄКА така співпраця відкриє доступ до аерокосмічних потужностей та досвідчених фахівців України, що надасть більше можливостей для технологічної автономії Європи;

·        Україна може взяти на себе роль субпідрядника для виробництва важливих компонентів, таких як ракетні та супутникові двигуни, супутникові адаптери, обладнання для орбітального обслуговування космічних об’єктів тощо, що можуть посприяти вирішенню кризи ракетних носіїв;

·        механізми, що застосовуються для виділення коштів ЄКА на проекти майже унеможливлюють корупцію, що сприятиме цільовому використанню ресурсів для українських програм та підвищить їхню ефективність;

·        зважаючи на розрив співпраці ЄКА з Роскосмосом, Україна могла б стати новим партнером в проектах, зокрема в місії ExoMars;

·        Україна може надавати послуги іншим країнам, які не мають своїх власних засобів для пусків у космос, а також стати постійним замовником запусків у ЄКА, що сприятиме її більшій конкурентоспроможності за цим показником на міжнародній арені;

·        членство в ЄКА дасть доступ до європейської освіти в космічній галузі та сприятиме розвитку приватного космічного сектору шляхом фінансування перспективних проектів;

·        ЄКА може відкрити шлях для українських космонавтів на МКС.

Процес отримання членства в ЄКА багатоетапний та розтягнутий в часі на роки, як і вступ до ЄС, тому достеменно невідомо, що з цього станеться раніше: членство в ЄКА чи в ЄС. Проте, незалежно від результату, Україна обрала курс на Європу, а, отже, повинна інтегруватися в європейський космічний простір. Це стосується таких міжнародних програм як Artemis, що передбачає повернення людей на Місяць, а потім відправлення екіпажу на Марс. Хоча Україна вже зробила певний крок в цьому напрямку, підписавши Угоди Артеміди в 2020 році, ще раз підтвердивши свій прозахідний курс в контексті своєї космічної політики та дотримання міжнародних домовленостей.

Висновок

Європейська космічна політика є унікальною, адже включає не тільки ЄС, а також ЄКА та держав членів цих організацій, що й визначає її основні переваги та недоліки. Європейський Союз намагається рухатися в ногу з часом, відповідаючи на сучасні виклики та загрози, чим зумовлена нова Космічна стратегія безпеки та оборони. Проте, зважаючи на ті кризові явища, які охопили Європу у зв’язку з внутрішніми та зовнішніми чинниками, регіон став повільніше розвиватися в космічній сфері та втрачати лідерські позиції у світі. Тому Україна та ЄС можуть стати «рятівними соломинками» один для одного, беручи до уваги усі наявні проблеми в українській космічній галузі та наслідки війни.

Україна має всі можливості не тільки стати повноцінним членом ЄС та ЄКА, а й перетворитися на основу незалежної та автономної космічної політики Європи в майбутньому, забезпечивши собі місце серед еліти держав з успішною космічною програмою. Проте, для цього необхідно по-справжньому інтегруватися в європейську космічну систему, залучати кошти, щоб отримувати переваги, та повністю вкладатися в розвиток спільної справи. Це не означає, що потрібно зовсім відмовитися від власної космічної програми, але важливо фокусуватися в першу чергу на колективних проєктах.

Через розв’язану росією війну, Україна отримала історичний шанс не тільки виправити помилки минулого, а й долучитися до європейської родини, чого вона не могла досягти роками, десятиліттями чи навіть століттями. Саме тому найголовніше – не змарнувати цю нагоду, іншої такої можливості може більше й не бути. Зараз на карту поставлено майбутнє України як європейської космічної держави, тож суспільство та влада повинні працювати разом для досягнення цієї мети. 

Авторка - Ксенія Кірєєва, Junior Fellow аналітичного центру ADASTRA

Сподобався доробок? Підтримайте нас, ставши патроном ADASTRA. Долучаймось до розвитку вітчизняної аналітики разом!