Міжнародні тренди розвитку космічної політики

Освоєння космосу надихало та романтизувалося людством сотні років. Але зараз на наш зв’язок із всесвітом великий вплив мають комерційні та політичні інтереси тисяч акторів. Космос тепер є не лише сферою досліджень і відкриттів заради глобального блага, а радше платформою для геополітичної конкуренції і комерційних можливостей. І така роль позаземного простору дедалі зростає.

У цій статті ми розглянемо тенденції останніх років щодо використання державами й приватними акторами космосу та наслідки цих трендів для бізнесу, урядів і суспільств. Ми дослідимо вплив «перенаселених» орбіт, зростання ролі приватних космічних компаній, результати обмеженого глобального управління й потенційні ризики розміщення озброєння в космосі в умовах фрагментації глобального ладу. Крім того, ми поговоримо, чому для забезпечення безпечного і сталого позаземного простору для всіх конче необхідна міжнародна співпраця.

Космос приватизується

Космічний простір є невід’ємною частиною системи міжнародної безпеки. Уряди використовують космос для демонстрації своєї сили й отримання максимальної вигоди у міжнародних відосинах. Це призводить до збільшення кількості гравців у позаземному просторі, що активізує боротьбу за ресурси й контроль. Тепер космос інтегрований до системи глобальної безпеки.

Існують також і недержавні актори, приміром приватні комерційні компанії, які мають можливість будувати й запускати орбітальні апарати. Ці гравці не вписуються в сучасну систему міжнародної космічної безпеки, але все ж мають вплив на космічну силу інших держав, як-от SpaceX на США.

Держави та приватні компанії вкладають значні кошти для забезпечення доступу до цього цінного ресурсу. У минулому лише уряди фінансували і здійснювали космічну діяльність. Але останнім часом виникають приватні компанії які відбирають монополію в цих традиційних постачальників космічних послуг. Тому уряди зараз заохочують приватну діяльність, щоби заробляти гроші на ринку, що розширюється, створювати більше робочих місць і використовувати космічні технології для посилення своєї військової могутності.

Інвестиції в космічну галузь за типами інвесторів. Space Capital

Держави працюють над удосконаленням власних космічних безпекових можливостей на тлі кризи міжнародного права. Це говорить про те, що космос може стати більш мілітаризованим, а потужні країни можуть бути схильні до конфлікту з використанням космічних можливостей.

У західних суспільствах набув контурів новий тип космічної діяльності, заснований на державно-приватному партнерстві, децентралізованій архітектурі та швидких інноваціях. У минулому державне фінансування та інновації визначали космічну міць країни. Але сьогодні більша частина позаземної діяльності є комерційною. Це означає, що понад 80% світової космічної економіки припадає на комерційний сектор. У минулому лише уряди могли досліджувати космос, але зараз до них долучається все більше приватних компаній, що створює ринок для конкуренції і співпраці.

Більше за темою: Повернення на Місяць: стратегії держав

Така революція в зміні ієрархії гравців поєднує приватні інвестиції і наукові інновації з політичними й правовими ресурсами. Люди та ідеї можуть вільно пересуватися, інтелектуальна власність є захищеною. Це допомагає стартапам формуватися, а інвесторам відчувати себе захищеними. Усі ці фактори дали змогу космічним проєктам швидко розвиватися.

Важливо зазначити, що в міру того, як приватні компанії дедалі інтенсивніше залучатимуться до діяльності в космосі, як-от створення й запуск апаратів і видобуток корисних копалин у позаземному просторі, система міжнародної космічної політики стане більш різноманітною.

Загроза полягає в тому, що приватні компанії хоч й активно залучені до космічної діяльності, але їхні права та обов’язки в цій системі не закріплені законодавчо. Без стабільної системи взаємовідносин виникає невизначеність і нестабільність. Без чітких правил космічної діяльності така діяльність може стати занадто дорогою і неефективною, якщо в ній братимуть участь лише країни, оскільки не буде присутнім приватний капітал. Щораз більша потужність приватних гравців та відсутність успішної системи взаємодії держав у позаземному просторі призвели до того, що комерційні компанії, як-от SpaceХ, почали виступати з власними ініціативами з дослідження космосу.

Космос мілітаризується

Космічні програми розглядаються державами як ознака національного престижу. Вони демонструють могутність країни як у військовому, так і в комерційному плані. Багато країн розбудовують космічну інфраструктуру, зокрема США, Китай, ЄС, Франція, Німеччина, Індія, Японія, НАТО, Великобританія, Франція, або роблять вигляд, як росія. До 2030 року різні держави планують створити 5 нових космічних станцій на заміну МКС. Очолювана США програма «Артеміда» має на меті дослідити Місяць та інші космічні тіла, такі як Марс та астероїди. До неї приєднуються інші країни, зокрема Аргентина, Бразилія, Мексика, Єгипет, Іран, Туреччина, Саудівська Аравія, Південна Африка, ОАЕ, Австралія, Індонезія, Малайзія, Нова Зеландія, Південна Корея і В’єтнам.

Уряди, бізнес і суспільство покладаються на критично важливу інфраструктуру, як-от супутники, з метою моніторингу клімату й ресурсів, інтернет, радіо і телебачення, а також послуги з позиціонування, навігації і визначення часу теж надаються орбітальними апаратами. Країни з розвиненою космічною промисловістю можуть скористатися цим, претендуючи на певні секторальні місця (слоти) на орбіті. Космос також важливий для військових, які використовують супутники для навігації, зв’язку й розвідки. Вони повинні вживати додаткових заходів для захисту цих систем.

Читайте також: Глобальний космос для глобальної Британії

Існує ризик мілітаризації космосу. У 2019 році Сполучені Штати створили космічні сили як новий вид збройних сил, згодом так само вчинили Японія і Велика Британія. Інші країни, як-от Франція, також мають космічні компоненти. У 2021 році росія випробувала протисупутникову зброю, що створило багато уламків і наразило на ризик астронавтів, котрі перебувають на орбіті. Інші країни так само можуть провести подібні випробування, що ще більше погіршить проблему космічного сміття.

Має місце також гонка у сфері гіперзвукової зброї. Китай, росія та США працюють над розробкою такого озброєння. Супутники також спостерігають за всією Землею, що дає можливість державам і приватним гравцям спробувати втручатися в справи інших держав. Зрештою, у рамках деяких програм освоєння далекого космосу планується видобуток корисних копалин, що може стати ще однією конкурентною сферою в майбутньому і сприяти міжнародним конфліктам.

Поширення кінетичної протисупутникової зброї в таких країнах, як Індія, яка випробувала цей тип озброєнь у 2019 році, ставить під сумнів довгострокову стійкість низької навколоземної орбіти. DRDO

Правова система управління космічним простором, тобто «правила дорожнього руху» між гравцями, має прогалини, що робить гонку озброєнь більш імовірною. Договір про космос забороняє розміщення ядерної зброї в позаземному просторі, але не згадує про звичайні озброєння, що викликає занепокоєння сьогодні, оскільки спостерігається прогрес у їхній розробці та випробуванні в космосі. Малоймовірно, що нові правила будуть прийняті найближчим часом, оскільки немає згоди щодо таких речей, як демаркація космосу, контроль над об’єктами й апаратами подвійного використання, які також можуть бути зброєю. Будь-яке подальше послаблення співпраці в управлінні позаземним простором лише збільшить небезпеку.

Раніше космічна могутність залежала в основному від державних інвестицій і технологій, але останніми роками частка комерційної діяльності почала становити більшу частину світової космічної галузі. У 2000-х роках державні витрати були основним джерелом грошей на освоєння позаземного простору. Зараз понад 80% космічних грошей надходить із комерційного сектору. У минулому країнам доводилося конкурувати, аби бути потужними в космосі. Зараз уряди й бізнес працюють разом, щоби зробити діяльність у позаземному просторі успішнішою. Завдяки нижчим витратам, більшій кількості космічних гравців та конкуренції між ними нова модель допомагає країнам бути потужними в космосі у 21 столітті.

Вас може зацікавити: Астрогерцогство: як Люксембург розвиває космічну політику

У західних суспільствах набув обрисів новий тип космічної діяльності, заснований на державно-приватному партнерстві, децентралізованій архітектурі та швидких інноваціях. Це стає можливим завдяки NewSpace революції, де венчурний капітал та наукові досягнення поєднуються з державною політикою та правовими ресурсами. Важливо мати середовище, яке дає ідеям і людям змогу вільно подорожувати, а також захищає інтелектуальну власність. Це допомогло новим компаніям швидко розпочати свою діяльність, а інвестори відчули впевненість у тому, що успішний бізнес може приносити гроші й розвиватися. Ця нова система також означає, що недержавні суб’єкти, як-от приватні корпорації, можуть виробляти й запускати власні апарати й видобувати корисні копалини з позаземних об’єктів. Це додає більшої різноманітності системі міжнародної космічної політики.

Космос стає дедалі більш засміченим простором

Збільшення кількості акторів у космічному просторі може також спричинити проблеми. Існує тенденція використовувати менші супутники на низькій навколоземній орбіті замість великих і дорогих супутників, які залишаються на одному місці, та запуск яких коштує набагато більше. Із моменту запуску «Спутніка-1» у 1957 році Совіцьким Союзом було запущено близько 11 тис. об’єктів. Але якщо заплановані проєкти будуть реалізовані, то протягом наступних кількох десятиліть може бути запущено ще 70 тис. супутників. Більшість із цих нових об’єктів будуть виведені на орбіту кількома операторами, які матимуть значний вплив на правила й закони у цій сфері.

Кількість об’єктів на орбітах. ESA

Опинившись у космосі, багато з цих супутників можуть залишитися там на сотні років, якщо вони не будуть виведені з орбіти. Оскільки вони дешевші і простіші у виготовленні, їх стає дедалі більше. Хоча ризик усе ще невеликий, але чим більше супутників, тим вищими є шанси зіткнення.

Зіткнення в космосі може спричинити проблеми для майбутніх досліджень і погіршити міжнародні відносини. Якщо два космічні об’єкти зіштовхуються один з одним, вони можуть розбитися на частини і крихітні уламки, які однаково можуть завдати шкоди, навіть якщо їхній розмір становить лише від 1 до 5 сантиметрів. Наприклад, у травні 2021 року уламок пошкодив роботизовану руку Міжнародної космічної станції. Такі пошкодження трапляються вже не вперше, але вони можуть стати більш поширеними.

Раніше ми писали про таке: Роль космічної сили, або Як працює військова космічна програма росії

«Ефект Кесслера» припускає, що це може викликати ланцюгову реакцію. За оцінками існує майже мільйон дрібних уламків (понад 1 сантиметр) і тисячі більших об’єктів (понад 10 сантиметрів). Орбітальне обслуговування й видалення сміття може допомогти запобігти зіткненням і пошкодженням. Відстеження уламків також важливе для забезпечення безпеки в дедалі більш переповненому просторі.

Ефект Кесслера вперше виявлений ученим НАСА Дональдом Кесслером у 1978 році. Він описує сценарій, коли щільність об’єктів (супутників і сміття) на низькій навколоземній орбіті досить висока, щоби викликати каскад унаслідок зіткнення, у якому кожне повторне зіткнення створює додаткове космічне сміття, що збільшує ймовірність подальших зіткнень і експоненціального зростання кількості сміття. Одним із наслідків є те, що розподіл сміття на орбіті може ускладнити космічну діяльність і використання супутників у певних орбітальних діапазонах для багатьох поколінь.

Як уже було вказано, більша частина космічної діяльності здійснювалася державним сектором. Але за останні десять років зросли приватні інвестиції. Компанії змінюють способи використання й запуску супутників, особливо для інтернету й інших видів комунікацій. Деякі уряди заохочують приватну космічну діяльність, щоб отримати більший контроль і створити більше робочих місць, особливо на орбітах, близьких до Землі. Більша активність на цих орбітах може спричинити такі проблеми, як перенасичений трафік, більші обсяги сміття й вищий ризик зіткнень, і немає ніяких правил, щоби зупинити ці нові небезпеки.

Система правового регулювання в космосі є застарілою

До того факту, що позаземний простір стає все більш переповненим, можна додати й те, що фактично не існує сучасних міжнародних правил для управління цим процесом. Договір про космос, укладений у 1967 році, все ще залишається основною угодою про діяльність у позаземному просторі. За його виконанням слідкує Управління ООН із питань космічного простору. Але існує потреба в розширенні нагляду, приміром, заснування органу, що керував би запуском і обслуговуванням супутників, управляв космічним рухом. Крім того, необхідним є визначення загальних принципів правозастосування.

Правовий фактор має багато складних питань. Однією з великих проблем є різниця між тим, як взаємодіють люди в космосі, і тим, що регулює на папері міжнародне право. Недержавні суб’єкти, відсутність комунікації між великими космічними державами, використання технологій у позаземному просторі, розміщення зброї на орбіті, створення нових способів зупинки супутників – усе це створює багато труднощів, з якими старі міжнародні закони не можуть впоратися.

Прогалини в питанні взаємодії держав у космосі підвищують імовірність конкуренції між країнами у створенні орбітальної зброї. Договір про космос забороняє розміщення ядерної зброї, але він не враховує звичайне озброєння, що є великою проблемою, оскільки наразі воно розробляється і випробовується в космосі. Малоймовірно, що нові правила будуть введені в дію найближчим часом, оскільки держави не можуть домовитися щодо таких важливих питань, як кордони чи контроль над космічними об’єктами або системами багатоцільового використання. Якщо співпраця з питань космічного регулювання погіршиться, ризики зростуть.

Детальніше про проблему: Дуалізм астрополітики, або Хочеш мирного космосу – готуйся до війни

Позаземний простір потребує спеціального набору законів для контролю над ним. Спроби створити правила регулювання діяльності в космосі виникли разом із початком його освоєння. У 1960-х роках світ хотів переконатися, що ядерна зброя не буде використовуватися в позаземному просторі, тому Договір про космос 1967 року встановив правило про те, що жодна зброя масового знищення не може бути розміщена на орбіті, планетах або в будь-якому іншому місці у всесвіті.

Договір про космос стверджує, що позаземний простір повинен використовуватися на благо всіх, незалежно від рівня розвитку економіки або науки. У ньому також зазначено, що жодна країна не може претендувати на право власності на космос або будь-яку його частину. У статтях договору зазначено, що позаземний простір повинен використовуватися в мирних цілях, і що країни мають працювати разом. Договір вимагає від країн дотримання правил їхньої діяльності в космосі. Але він не пояснює, як поводитися з такими речами, як застосування звичайних озброєнь і нової протисупутникової зброї в космосі, використання ресурсів, глобалізація і комерціалізація космічної діяльності.

Коли цей документ був підписаний, він розглядався як спосіб зберегти статус-кво в космосі й домовитися про те, що жодна країна не може захопити простір, який вона не може контролювати через низький рівень технологічного розвитку. Це зробило договір важливою угодою, у якій стверджувалося, що країни не можуть використовувати космічний простір у військових цілях. Це правило прийняли 107 країн, зокрема всі основні дослідники космосу.

Разом з тим, розвиток нових технологій відбувається настільки швидко, що будь-які закони, які намагаються регулювати відносини між суб’єктами, можуть застаріти всього за кілька десятиліть. Аналізуючи взаємодію різних акторів у космосі, ми доходимо до думки, що жодні обов’язкові для них правила встановити не вдасться, оскільки великі держави не погодяться на їхнє виконання. Але на що вказують такі тенденції?

Наслідки для суспільства

Суспільство покладається на космічну інфраструктуру з багатьох причин. Супутники GPS допомагають нам безпечно пересуватися в повітрі, сушею і морем. Вони також допомагають нам здійснювати грошові операції, передавати дані й контролювати енергетичні системи. Такі проблеми, як великі сонячні бурі, перешкоди або фальшиві супутники GPS, можуть уповільнити роботу інтернету, спричинити непрацездатність навігаційних систем, а також збої в роботі систем енерго-, водо- і транспортного забезпечення. Навіть кілька секунд такої зупинки можуть викликати багато проблем.

Варто знати: Як ОАЕ змінюють міжнародну космічну політику

Існує ще багато невідомого про те, як дослідження й використання космосу вплине на довкілля нашої планети. Наприклад, чи може така діяльність пошкодити озоновий шар. Але нові технології, як-от космічна сонячна енергетика, можуть допомогти зменшити негативні наслідки виходу людини в космос.

Наслідки для урядів

Незважаючи на те, що багато приватних компаній інвестують гроші, уряди повинні витрачати більше на космічні програми й оборону через конкуренцію і економічні проблеми, викликані пандемією COVID-19. Наприклад, у питанні найму професіоналів уряди мають конкурувати з приватним сектором – компаніями, в яких можуть запропонувати більш конкурентні умови. Сили оборони повинні використовувати ресурси для захисту від передової космічної зброї і засобів спостереження, що використовуються іншими країнами.

Більшість урядів не матимуть доступу до космічних технологій і не матимуть змогу їх використовувати. Незважаючи на те що 41 країна має космічні агентства, багато інших урядів не в змозі розвивати власний потенціал або брати участь у прийнятті важливих рішень. Якщо не вжити заходів, які допоможуть зробити космічний розвиток більш рівноправним, відмінності в комерційних і політичних перевагах лише збільшуватимуться.

Наслідки для бізнесу

Після успішних комерційних космічних польотів інвестори вкладають значні кошти в освоєння позаземного простору. Зі зростанням космічного бізнесу все більше підприємств намагаються приєднатися до цієї тенденції. Але якщо космічна діяльність, як-от подорожі та виробництво, не спрацює, інвестори та підприємства космічної галузі ризикують втратити гроші. Кампанії, спрямовані на попередження забруднення космосу, також можуть викликати занепокоєння інвесторів, що може зупинити потік грошей у космічну галузь.

До співпраці

Космос – це ще одна сфера, де виникатимуть геополітичні та комерційні конфлікти. Але ми не повинні забувати, що співпраця в цій сфері має важливе значення. Угоди, які не є юридично обов’язковими, але допомагають побудувати довіру і взаєморозуміння, сприяли зниженню напруженості в минулому. Щоби зберегти цю тенденцію, потрібні більш формальні правила. Угоди між великими космічними державами можуть створити правила і сформувати глобальну поведінку. Ситуаційна обізнаність у космосі, управління космічним рухом і боротьба зі сміттям – це ті сфери, де звичаєві норми й офіційні міжнародні угоди могли б допомогти всім. Важливо залучати гравців приватного сектору до укладання угод, щоби домовленості враховували комерційні та технічні реалії. Встановлення загальноприйнятих норм може допомогти нам вирішувати складні питання в космосі, як-от обмеження на озброєння, право власності й те, хто повинен керувати цією сферою.

Серед факторів, що сприяють підвищенню довіри між акторами в космічному просторі, можна визначити збільшення ролі недержавних акторів, неформальних інститутів, а також фіксування в міжнародному праві принципів глобального управління.

Рекомендуємо до прочитання: Звідки варто дивитися на зірки: роздуми про український космос

За останні десятиліття все більше приватних компаній інвестують в освоєння позаземного простору з політичних і комерційних міркувань. Структура космічного ринку та космічної політичної арени зазнає відповідних змін. Приватних акторів стає більше, тоді як нові гравці замінюють традиційних в індустрії космічних послуг, головним чином у сфері інтернет-зв’язку, супутникових комунікацій послуг із запуску. Активне використання низької та середньої навколоземних орбіт може призвести до «перенаселення» орбіт, збільшення кількості сміття й аварій, тоді як правил для контролю за цими процесами недостатньо.

Інвестиції в нові космічні проєкти зросли, що робить виробництво нових орбітальних апаратів більш доступним і відкриває можливості для дистанційного дослідження ресурсів, продукування енергії, видобутку корисних копалин і космічного туризму. Уряди також створюють відповідні військові підрозділи й будують космічні апарати, які мають важливе значення як для бізнесу, так і для оборонних цілей.

Державні космічні актори також користуються можливостями створення зброї через прогалини в міжнародному праві та наявній системі із застарілими основоположними договорами. Люди потребують космічних технологій із багатьох причин, але й ризики для безпеки й довкілля можуть бути значними. Уряди повинні витрачати більше коштів на космос і оборону через конкуренцію і фінансові проблеми через COVID-19, що також впливає на активність інвесторів та потенціал наукових досліджень космічного простору.

Мілітаризація позаземного простору, забруднення орбіт та криза космічного права  характеризують космічну загрозу як доволі комплексне явище, що стало можливим через швидкий розвиток космічних технологій та людського суспільства загалом. Саме тому дослідження космічної політики залишатиметься перспективним для аналітиків у прийдешні роки.

Автор – Дмитро Борзенко, експерт з астрополітики Аналітичного центру ADASTRA

Хочете нам подякувати, але не знаєте як? Ставайте патронами центру! Кожна надіслана гривня мотивує нас робити ще більше якісної аналітики про міжнародні відносини.