Кремлівські «агенти 007»: навіщо росія шпигує за країнами Північної Європи?

Споконвіків шпигуни користувалися попитом на службі в держав. Вони виконували подвійну роль: збирали секретну інформацію в країні перебування та були таким собі «вірусом», що створював атмосферу недовіри в канцеляріях монархів. Сучасним же шпигуном може бути людина, яка просто користується наявними даними (розвідка на основі відкритих джерел OSINT), а кількість людей, котрі мають доступ до інтернету, еквівалентна кількості осіб, що мають доступ до чистої води.

Але й у ХХІ ст. класичні розвідувальні методи нікуди не зникають. Особливо часто їх застосовує росія, вербуючи осіб, котрі працюють на обʼєктах критичної інфраструктури, підкуповуючи іноземних посадовців і переслідуючи власних громадян у країнах перебування. У цій статті ми розглянемо шпигунську діяльність кремля в чотирьох державах Північної Європи – Швеції, Данії, Норвегії та Фінляндії, котрі стали одним із осередків шпигунських скандалів за останні роки.

Структура й особливості російської розвідки

На службі в трьох основних органах розвідки росії – ГРУ, ФСБ та Службі зовнішньої розвідки – перебувають понад 400 тис. осіб. Окрім шпигунів, котрі є вихідцями із цих органів і часто обіймають офіційні посади в посольствах рф за кордоном, існує ще два типи російських розвідників: так звані «незадекларовані агенти» та «розвідники-нелегали». «Незадекларовані агенти» – це шпигуни, котрі не мають посад в органах державної влади. Вони можуть бути членами торговельних делегацій, працювати в російських гуманітарних організаціях чи наукових установах. «Нелегали» ж працюють у глибокому прикритті під фальшивими іменами.

Російські розвідувальні установи керуються майндсетом воєнного часу, що бере свої початки з традицій Радянського Союзу. Для них проведення активних операцій, використання примусових методів, включно з убивствами, ризикування міжнародним іміджем росії – це виправдані дії, адже в кремлі виходять з антагоністичної позиції «нам добре, якщо їм погано». Саме тому існують такі випадки, як отруєння Скрипалів, виконане співробітниками ГРУ, чи вбивство Александра Литвиненка спецслужбістами ФСБ.

Однак російська розвідка для досягнення своїх цілей використовує не лише людський ресурс. Так, у 2019 р. у водах Норвегії знайшли білугу-шпигуна. На тілі тварини була зафіксована збруя російського походження. Згодом за допомогою супутникових знімків були виявлені резервуари для білуг на російській морській військовій базі, що розташована на Кольському півострові.

Білуга, виявлена рибалками на півночі Норвегії, що мала на собі кріплення для камери з написом «Обладнання Санкт-Петербурга», квітень 2019. Білуга отримала імʼя Хвладмір. Jorge Ree Wiig/Norwegian Directorate of Fisheries

Наразі невідомо, з якою метою росіяни могли використовувати такий метод шпигунства, але це вкотре спонукає європейські уряди використовувати підхід «думай про немислиме» під час проведення контррозвідувальних операцій.

Вам також може бути цікаво: Кіберагресія як інструмент політичного впливу російської федерації

Одним із найбільш пріоритетних напрямів для російського шпигунства є Північна Європа. Навесні 2022 р. у цих країнах прокотилася хвиля висилок російських дипломатів, звинувачених у шпигунстві. 5 квітня МЗС Данії повідомило, що випроваджує 15 дипломатів рф, які працювали на московську розвідку. Того ж дня подібну заяву зробило МЗС Швеції, прийнявши рішення про висилку 3 росіян за те, що вони «не дотримуються Віденської конвенції та нелегально збирають інформацію». 6 квітня тенденцію підтримала Норвегія, а 8 – Фінляндія. У наступних розділах ми розглянемо, чому Північна Європа є «ласим шматочком» для шпигунів рф, і яким чином відбувається їхня діяльність у цьому регіоні.

Швеція

Коли кілька років тому тодішня міністерка закордонних справ Швеції Маргот Вальстрем в інтервʼю для російського медіа говорила, що «нам потрібні контакти» щодо відносин двох країн, вона, очевидно, мала на увазі політику добросусідства Стокгольма з москвою, а не тісну мережу шпигунів, котру кремль розгорнув на території скандинавської держави.

25 листопада 2022 р. у Стокгольмі розпочалося судове слухання щодо одного з найбільш шкідливих в історії Швеції випадків шпигунства. Два брати-шведи іранського походження – 42-річний Пейман Кіа і 35-річний Паям Кіа – були звинувачені в шпигунстві та передачі інформації ГРУ протягом 2011-2021 рр. Як повідомляють шведські ЗМІ, старший брат отримав два університетські дипломи й розпочав свою державну карʼєру у відділі злочинів на митниці. Згодом він був прийнятий до Військової розвідки та служби безпеки Швеції (MUST); пізніше обіймав одну з керівних посад і працював у надсекретному Управлінні спеціального збору інформації (KSI), що займається звʼязками зі шведськими розвідниками за кордоном. Паям Кіа зі свого боку працював у СЕПО – Службі держбезпеки при Головному поліцейському управлінні Швеції. Чоловіки перебувають під вартою з вересня 2021 р. Судовий процес триватиме ще кілька тижнів, а братам загрожує пожиттєве увʼязнення.

Поліцейська машина, припаркована біля будинку, де СЕПО заарештувала двох іранців за підозрою в шпигунстві, листопад 2022. Fredrik Sandberg/TT News Agency

Загалом «класичне» шпигунство з боку рф у Швеції є звичним явищем. До прикладу, СЕПО оцінює, що близько третини персоналу російського посольства в Стокгольмі є працівниками зовнішньої розвідки.

Однак для їхньої діяльності у Швеції росія вербує не лише шпигунів, котрі працюватимуть в органах держвлади, а й співпрацює з представниками бізнесу. У 2021 р. шведський суд засудив до трирічного ув’язнення чоловіка, котрий продавав секретну інформацію про виробника вантажівок Scania, на яку він працював, співробітнику російського посольства. 22 листопада 2022 р. для затримання подружньої пари росіян, котрі мали свій бізнес у сфері експорту-імпорту електроніки та шпигували на москву, влада навіть використала гелікоптери Black Hawk.

Розвіддані зі Швеції актуальні для рф із кількох причин. По-перше, оскільки росія боїться розширення НАТО на схід, для неї важливою є інформація про військову потугу країн-членів Альянсу та потенційних членів. Це робиться через безпекові міркування на випадок війни зі Швецією, а також через бажання використати отриману інформацію для висунення вимог до Заходу, який «тільки і прагне розвалити росію». В останні роки Швеція послідовно зміцнювала свою оборонну здатність. Відправною точкою стало створення Північноєвропейського оборонного співробітництво (NORDEFCO) у 2009 р., яке є обʼєднанням 5 скандинавських країн – Швеції, Фінляндії, Норвегії, Данії та Ісландії. Співпраця членів співробітництва включає військові тренування, обмін розвідданими, механізм консультацій на рівні міністрів оборони. Шведські збройні сили постійно брали участь у навчаннях НАТО в Балтійському морі ще до подачі країною заявки на вступ до Альянсу, зокрема в «Північних берегах».

Дізнавайтеся більше про розширення блоку за посиланням: Нейтралітету не бути: як вступ Фінляндії і Швеції в НАТО змінить європейську безпеку

Росіян цікавить, яку потенційну загрозу матиме вступ Швеції до Альянсу, де розташовані склади з боєприпасами та пункти мобілізаційних центрів, інформація про забезпечення військових баз, яким озброєнням володіють шведи, якими є координати обʼєктів критичної інфраструктури (нафтобаз, електростанцій, систем централізованого постачання води й тепла) тощо.

Стратегічно важливим для москви також є шведський острів Готланд, розташований приблизно за 100 км на південний схід від материкової Швеції та за 330 км від калінінградської області росії, у самому серці Балтійського моря. У часи Холодної війни на Готланді розміщувався шведський військовий контингент, виведення якого з острова завершилося у 2005 р. Однак після анексії Криму та початку російського вторгнення на Донбасі, у Стокгольмі було прийнято рішення про ремілітаризацію Готланду. У той період, як застерігав міністр оборони Швеції, підвищився інтерес рф до ВПК Швеції.

Також видання Svenska Dagbladet повідомляло, що російські шпигуни під виглядом туристів зверталися до шведських військових на Готланді, розпитуючи їх про військові частини. У середні січня 2022 р., коли росія вже накопичила війська для нападу на Україну, Швеція перекинула на Готланд додаткові підрозділи. У випадку збройного конфлікту з рф саме Готланд стане першим форпостом сил НАТО в Балтійському морі, а тому інформація про військові сили на острові є для росії критично важливою.

Мапа Балтійського моря, яка вказує на розташування шведського острова Готланд. Stiftung Wissenschaft und Politik

Особливістю діяльності російських шпигунів у Швеції, як і в інших північноєвропейських країнах, є не лише те, що вони намагаються здобути інформацію про шведський ВПК, а й цуплять дані про високотехнологічні товари для потреб російської армії. Інколи серед таких кейсів є комічні випадки, як-от викрадення камер відеофіксації на дорогах Швеції, котрі пізніше були знайдені в російських безпілотниках «Орлан-10».

Дізнавайтеся про нещодавні зміни у шведській внутрішній політиці: Соціал-демократи віддають владу правим? Як проголосувала Швеція на парламентських виборах

Усі ці шпигунські скандали відбуваються на тлі загального загострення відносин Стокгольма й москви. У березні цього року Швеція разом із Фінляндією та Норвегією були внесені рф до переліку «недружніх країн» – своєрідного санкційного списку: російські компанії мають розплачуватися з кредиторами із цих держав у рублях, а всі угоди мають ухвалюватися спеціальною комісією з контролю над іноземними інвестиціями.

Данія

Більша частина викриттів російських шпигунів у Данії, про які нам повідомляють ЗМІ, повʼязана з використанням кремлем «незадекларованих агентів». Показовими є два випадки.

Перший із них – кейс фінського професора Тімо Ківімякі, який у 2012 р. був засуджений на кілька місяців домашнього арешту в Данії за шпигунство на росію. Із 1999 р. Т. Ківімякі був професором із міжнародних відносин у Копенгагенському університеті. Упродовж своєї кар’єри працював із ЄС і ООН щодо стратегій запобігання конфліктам, консультував міністерства закордонних справ Фінляндії, Швеції та Нідерландів. У 2012 р. його звинуватили в багаторазових контактах зі співробітниками російського посольства й передачі їм інформації безпекового характеру за плату. Після відбування арешту Ківімякі переїхав назад до Фінляндії та працював у Гельсінському університеті. Не виключено, що в таких випадках науковці мимоволі співпрацюють із російськими агентами, навіть не підозрюючи, що вони продають інформацію, повʼязану з національною безпекою.

Другий кейс стосується передавання росії інформації про данську промисловість. У липні 2020 р. було затримано 36-річного громадянина рф, який працював інженером-хіміком на фірмі в Ольбурзі й займався збором інформації про Данський технічний університет і про енергетичне підприємство в Північній Ютландії, передаючи дані російській розвідці за винагороду. У травні 2021 р. чоловіка було засуджено до 3 років увʼязнення та подальшої депортації до рф.

Більше про країну: Арктична політика Данії: лідерські амбіції та ґренландське питання

У січні 2022 р. Данська служба безпеки й розвідки (PET) зробила заяву, у якій висловила занепокоєння про діяльність іноземних шпигунів на території Данії, а також її автономних територіях – Ґренландії та Фарерських островах. Такі країни, як росія, КНР, Іран в останні роки активізувалися й робили спроби збирати інформацію щодо данських технологій і науки в дослідників, компаній, студентів. За даними PET, рф потребує данських технологій, щоби розвивати власний військово-промисловий комплекс. Це інформація про технологічні товари переважно подвійного призначення, що підлягають експортному контролю: морські прилади, промислові машини, лазерні технології тощо. У цьому й бачимо причину, чому російські шпигуни, заарештовані в Данії, працюють насамперед у сфері освіти й науки чи на енергетичних підприємствах.

Літак АН-30 без озброєння. Ministry of Defence Blog, UK

З історичної перспективи, данські території становили інтерес ще для Радянського Союзу, котрий прагнув забезпечити шляхи комунікації між своїми портами в Балтійському морі та Атлантичним океаном. Для цього кремлю потрібно було отримати контроль над островом Борнгольм і побудувати на ньому військово-морську базу. У травні цього року над Борнгольмом був помічений російський літак AH-30, призначений для повітряного спостереження та аерофотозйомки й фактично є розвідувальним літаком. На відміну від Фінляндії і Швеції, Данія є державою-членом НАТО з часів заснування організації в 1949 р. Фактично на Борнгольмі знаходиться військова база держави-члена НАТО, а з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну ведуться переговори про розміщення на острові американських сил. І це не може не цікавити кремль. Саме на ділянці південніше Борнгольма стався вибух на газопроводі «Північний потік-2» 26 вересня 2022 р., у чому підозрюють москву.

Норвегія

Як ми побачимо на прикладі Норвегії, при розгляді російської шпигунської діяльності правильним буде підхід «думай про немислиме». У жовтні 2022 р. стало відомо, що протягом кількох останніх десятиліть норвезька філія Російської православної церкви скуповувала земельні ділянки, з яких відкривається вид на норвезькі військові частини. Один із молитовних будинків РПЦ розміщується в муніципалітеті Берген поблизу морської бази Хоконсверн. Це постійне місце дислокації Королівського флоту Норвегії, де розташовані його підводні човни. Земля була придбана РПЦ у 2017 р. за 3 км від бази.

Небезпека діяльності російської церкви в Норвегії полягає не тільки в тому, що вона виступає ретранслятором «руского міра» всередині країни, а й може займатися перехопленням сигналів, що надходять до військової інфраструктури Норвегії, аналізувати чисельність та потенціал норвезького війська, займатися розвідувальною діяльністю за допомогою БПЛА, пропонувати прихисток для російських шпигунів у цьому регіоні. Зацікавленість рф Норвегією зумовлена стратегічною близькістю останньої до російських ядерних обʼєктів, що знаходяться на Кольському півострові. Щоби мінімізувати ризики, москва постійно спостерігає за військовими маневрами Осло в Норвезькому та Баренцовому морях і моніторить ситуацію на військових базах. Окрім землі поблизу м. Бергена, російська православна громада в Норвегії також має нерухомість в Осло, Клеппе, Брюне, Кіркенесі тощо. Останнє місто заслуговує на окрему увагу не лише через активну діяльність у ньому РПЦ, а й через загальну велику кількість викритих тут шпигунів.

Вам також може бути цікаво: Арктична політика Норвегії

Місто Кіркенес роозташовується на півночі Норвегії за 8 км від російсько-норвезького кордону. Тут проживають 3500 осіб, 400 з яких – етнічні росіяни. Кіркенес є символом добросусідства обох держав, що ніяк не забороняє росіянам розбудовувати тут свою агентурну мережу. У 2019 р. норвезька влада навіть була змушена змінити порт приписки свого розвідувального судна M/S Marjata з м. Кіркенес на м. Харстад через велику кількість російських шпигунів.

У жовтні 2022 р. норвезька поліція затримала громадянина рф, котрий фотографував аеропорт Кіркенес та норвезьких військових. Лише кілька днів до цього поблизу Кіркенеса, на пункті пропуску на російсько-норвезькому кордоні, було затримано громадянина рф, котрий запускав дрони над Норвегією. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 р. росії на територію України змусило Осло посилити власні заходи безпеки в регіоні та збільшити фінансування контррозвідувальних організацій.

Зі свого боку норвезька розвідка також збирає дані про рф, і такі стосунки двох країн уже давно прозвали «шпигунською війною». Росіяни змогли викрити норвезького агента Фруда Берга, що збирав інформацію про атомні підводні човни росії та був затриманий у москві. Йому загрожували 14 років колонії за шпигунство. Однак Берга відпустили після двох років утримання від вартою в російському СІЗО. Після повернення на батьківщину він дав інтервʼю норвезьким ЗМІ й заявив: «Кіркенес – це місце, де як норвезька, так і російська розвідки мають повний контроль» та «...шпигуни в Кіркенесі всюди, вони навколо нас, і вони були частиною мого робочого середовища».

Норвезький розвідник Фруде Берг у російському СІЗО. Neue Zürcher Zeitung

Окрім півночі материкової частини Норвегії, російських шпигунів приваблює архіпелаг Свальбард (загальновідомий як Шпіцберген). Ця територія є найпівнічнішим скупченням островів у світі й має особливий юридичний статус. Свальбард фактично перебуває під суверенітетом Норвегії, однак із 1947 р., за рішенням норвезького парламенту, правом на експлуатацію природних ресурсів архіпелагу користувався й Радянський Союз (і, відповідно, росія, як його правонаступниця). Кремль заселяв Свальбард своїми громадянами та розвивав вуглевидобувну промисловість архіпелагу.

Дізнавайтеся про інші геополітичні амбіції кремля: Вікно в Арктику: нариси зовнішньої і внутрішньої політики росії в регіоні

Від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну Осло активізувало контроль над цією територію з огляду на те, що розвідка дронами ведеться й тут. У жовтні 2022 р. норвезька поліція оголосила про затримання Андрєя Якуніна, сина колишнього президента «Російських залізниць» та наближеного до оточення президента рф Владіміра Якуніна. Причиною затримання стало використання на архіпелазі дрона з відеокамерою. На Свальбарді заборонено використовувати безпілотники, якщо вони не зареєстровані в сервіcі Flydrone Norway, а з лютого 2022 р. існує загальна заборона росіянам використовувати дрони над територією Норвегії. Згодом норвезький суд відпустив Якуніна, заявивши, що обвинувачуваний не знав про обмеження на використання літальних апаратів та використовував його лише в любительських цілях.

Однак загалом така жорстка політика Осло характеризується тим, що перешийок «Свальбард-Норвегія» є першим форпостом, який необхідно подолати рф із метою виходу до Атлантичного океану. Оскільки більшість ядерного потенціалу росії знаходиться у військово-морському порті у м. Мурманськ, Свальбард є найбільшою перешкодою (разом із проходом GIUK) для операцій в Атлантиці Північного флоту рф.

Стратегічні перешийки для НАТО, які дозволяють стримувати ядерні носії рф, котрі знаходяться у військово-морському порті у м. Мурманськ. Mikkola/RAND

Отже, якщо у випадку з Данією та Швецією, шпигунська діяльність є переважаючою з боку росії, а не цих країн (у всякому випадку, за кількістю викритих розвідників), то між Осло й москвою ведеться справжня «шпигунська війна». Норвегія є важливим актором у безпековій політиці НАТО, адже саме цій нордичній країні доручили завдання моніторингу російського морського контингенту. Ба більше, Норвегія межує з рф, а тому є великий ризик просочення диверсантів через територію Кіркенесу й Свальбарду. Щоб стримувати такий потік агентів ГРУ, ФСБ і СВР, Норвегія змушена збільшувати фінансові вливання в контррозвідувальні органи та посилювати власні заходи безпеки в регіоні.

Фінляндія

Відповідно до заяви міністра закордонних справ Фінляндії Юссі Аарніо, станом на 23 листопада 2022 р. на території Фінляндії ще не було виявлено такої російської шпигунської активності, як у Швеції та Норвегії, однак це не означає, що її не існує. Голова Служби безпеки Фінляндії Аннті Пелттарі повідомив: «... у Фінляндії знаходяться десятки іноземних шпигунів. Передусім це росіяни та китайці … кількість агентів станом на сьогодні еквівалентна їхній кількості в часи Холодної війни». Відсутність у Фінляндії скандалів, повʼязаних із викриттям російських «незадекларованих агентів», може свідчити про те, що московська розвідка в країні вдається до більш витончених методів отримання інформації.

Як ми вже знаємо, Гельсінкі зменшило вплив російської агентурної мережі, виславши підозрюваних російських дипломатів, але такі дії спонукали кремль активізувати кібершпигунство. У своєму пресрелізі фінське транспортно-комунікаційне агентство Traficom зазначає, що у 2022 році вони зіштовнхулись із найбільшою кількістю спроб кібершпигунства в порівнянні з минулими роками. Головними методами збирання інформації залишаються посилання на фішингові сайти та різного роду «атаки» на державні органи.

Вам також може бути цікаво: Українська цифрова дипломатія: інформаційний фронт держави в соціальних мережах

Так само, як і у випадку зі Швецією, кремль цікавлять наслідки вступу Фінляндії до НАТО для москви. На росії визнають, що членство фінів у НАТО створить безпрецедентну небезпеку ядерним обʼєктам у м. Мурманськ, оскільки Кольській півострів і решту країни поєднує лише одна залізнична лінія. У разі потенційного конфлікту між НАТО та рф, вірогідною буде спроба Фінляндії відрізати Мурманськ від важливих шляхів комунікації.

Мапи «залізничні маршрути» та «автомобільні маршрути» відображають єдині транспортно-комунікаційні лінії між Кольським півостровом і материковою росією

Ба більше, Фінляндія має можливість контролювати флот рф у Фінській затоці. Це єдиний вихід росії до Балтійського моря, якщо не брати до уваги відрізану від основної території країни Калінінградську область. Для москви стратегічно важливим є розподіл територіальних вод у Фінській затоці в такий спосіб, щоб країна мала безперешкодний доступ до відкритого моря.

Щоб запобігти військовому конфлікту між Фінляндією, Естонією та росією була створена Система звітності Фінської затоки – GOFREP. Завдяки їй було виокремлено нейтральну зону між фінськими й естонськими територіальними водами. Це надало рф можливість вільно проходити через Фінську затоку, не побоюючись незаконно перетнути територіальні води Естонії чи Фінляндії.

Розподіл територіальних вод відповідно до GOFREP у Фінській затоці. Nordregio Report, 2008

Зі стратегічної точки зору, цей перешийок є вразливим місцем для російської федерації. Тотальний контроль Фінляндії та Естонії над затокою надає можливість Північноатлантичному альянсу в будь-який момент заблокувати військово-морський контингент, який знаходиться у Фінській затоці. З огляду на вищезазначені стратегічні інтереси, завдання російських шпигунів у Фінляндії – збирати інформацію, повʼязану із військовим потенціалом Гельсінкі.

Висновки та прогнози

Отже, в останні роки росія розгорнула в країнах Північної Європи широку шпигунську мережу. Це включає як конвенційні розвідувальні методи, такі як нелегальне збирання інформації співробітниками російських посольств, вербування представників уряду та бізнесу за кордоном, діяльність шпигунів під вигаданими іменами, так і нетрадиційні засоби. Вони варіюються від поширеної кіберрозвідки до використання релігійних установ.

Оцінюючи ефективність кремлівських агентів, варто зазначити, що частина випадків розвідувальної діяльності залишається нерозкритою, однак багатьом російським шпигунам у Північній Європі бракує професіоналізму. Доцільно навести цитату шеф-редактора видання The Insider Романа Доброхотова в інтервʼю агентству «Бабель»: «Все дійсно вказує на те, що професійний рівень силовиків у середньому низький, і це відбувається через зворотній відбір. Тобто розумні й талановиті люди з цією системою [ФСБ та ГРУ] погано уживаються і важко просуваються карʼєрними сходами. Тому є Джеймс Бонд, а є Боширов і Пєтров».

Тим не менше, варто очікувати, що в найближчий час шпигунська мережа росії в Північній Європі розшириться. Це повʼязано з кількома факторами. По-перше, мобілізація в рф спонукає громадян поспіхом покидати державу. Серед біглих «лібералів» можуть виявитись і потенційні «незадекларовані агенти». Зокрема, у цілях безпеки норвезька поліція вже почала вживати додаткових заходів для охорони 198-кілометрового кордону з росією від початку оголошення в сусідній країні мобілізації.

По-друге, вступ фінів та шведів у НАТО спонукатиме москву збільшити моніторинг за військовою активністю на територіях цих двох країн. Станом на сьогодні всі держави-члени Альянсу (окрім Туреччини й Угорщини) ратифікували приєднання до нього Швеції і Фінляндії. Однак очікується, що протягом року скандинавські країни отримають схвалення Будапешта, а також виконають вимоги Анкари щодо «контрерористичної діяльності», тоді як в самій Туреччині відбудуться президентські вибори, після чого та, імовірно, погодиться на вступ до НАТО двох північноєвропейських держав. Відповідно на їхніх територіях будуть розміщені системи ППО НАТО, відбуватиметься інтенсивний обмін розвідданими Швеції та Фінляндії з іншими членами Альянсу, будуть будуватися спільні оборонні плани тощо. Все це викличе в російської розвідки підвищений інтерес.

По-третє, вигнання російських дипломатів спричинить чергову хвилю кібершпигунства в нордичних країнах, появу нових «хвладмірів» та інших нестандартних методів шпигунства, інформація про що дедалі частіше зʼявлятиметься на шпальтах міжнародних медіа.

Автори: Тарас Сторожинецький – експерт із Північної Європи Аналітичного центру ADASTRA,

Мацькович Олеся – експертка зі Східної та Південної Азії Аналітичного центру ADASTRA

Якщо вам подобаються наші дослідження, підтримайте роботу центру гривнею на Патреоні! Навіть невеликі донати дають нам змогу випускати для вас якісну аналітику про міжнародні відносини.