PER ASPERA – AD ASTRA I THINK TANK

Ranked Best New Think Tank by 2020 Global Go To Think Tank Index

«Нові люди» та старі фальсифікації на парламентських виборах в РФ

«Нові люди» та старі фальсифікації на парламентських виборах в РФ

На Росії демократичних виборів не було з 1996 року, і цей рік не став винятком. Влада розпочала підготовку до розподілу мандатів у Державну думу задовго до вересня 2021 року. Замість волевиявлення громадян ці «вибори» перетворились на змагання опозиційних сил із адміністративною машиною, і результат цієї боротьби був очевидним для обох сторін. Тож чим запам’яталося голосування і як воно вплине на політичний ландшафт країни на найближчі роки – говоритимемо далі.

17-19 вересня на Росії пройшли вибори, які оновили склад нижньої палати парламенту. Їхні результати не стали несподіванкою: майже половину голосів отримала путінська «Єдина Росія», у парламент пройшли також звичні  Комуністична та Ліберально-демократична партії  та «Справедлива Росія – За правду», очолювана спікером Держдуми В’ячеславом Володіним. Вперше за багато років до Думи прорвалася п’ята політсила – «Нові люди», яка, попри опозиційну програму, не становить жодної загрози чинному режиму. На Росії в законодавстві закріплена система обмеження пасивного виборчого права, а прізвища та партії, які потрапили в бюлетень, пройшли жорсткий адміністративний відбір: сильні непровладні кандидати не мали жодних шансів бути зареєстрованими.

Раніше ми писали про таке: Вибори в Держдуму: як Росія використовує Донбас і Крим для легітимізації свого послабленого режиму

Парламентські вибори 2021 запам’ятаються новими методами маніпуляцій з результатами: голосування тривало впродовж трьох днів, вперше було застосоване електронне голосуванням, прозорість якого не можна підтвердити, а напередодні відбулась звична зачистка інформаційного поля. Зі старих методів залишились численні випадки порушень процедури голосування, адміністративний вплив та «каруселі». Останні цього разу вийшли на міжнародний рівень, зачепивши тимчасово окуповані українські території. Однак про все по порядку.

Склад нової Думи

Результати виборів виглядають наступним чином: «Єдина Росія» отримала 49,82% голосів, КПРФ – 18,93%, ЛДПР – 7,55%, «Справедлива Росія – За правду» – 7,46%, «Нові люди» – 5,32%. Решта партій не подолала п’ятивідсотковий бар’єр, та ще 8 депутатів – безпартійні або від інших політичних сил.

Разом з «єдиноросами» партії, які займають друге, третє та четверте місця, знаходяться при владі незмінно майже два десятиліття і є частиною єдиного організму керівних кіл. Яскравий доказ цьому – голосування в парламенті за законопроєкти, важливі для утримання влади Путіна: поправки до конституції, закон про екстремізм чи суверенний інтернет тощо. Якщо в економічних чи соціальних питаннях депутати можуть дозволити собі суперечити офіційному курсу держави, то тут їхня позиція завжди така ж, як у «Єдиної Росії». Проте в цьому парламентському моноліті, який залишався незмінним 17 років, виникли «Нові люди». Партія, створена півтора роки назад, і в самостійність якої мало хто вірить.

Одна із найпопулярніших облич партії «Нові люди», колишня голова Якутська Сардана Авксєнтьєва. ТАСС/Антон Новодережкин

«Нові люди» вели активну кампанію в регіонах, яка вигідно вирізнялася на фоні набридлих «єдиноросів», комуністів та ЛДПРівців. Програма в партії дуже опозиційна, серед вимог – змінюваність влади, скорочення числа чиновників, скасування законів про екстремізм й образу влади (які по суті є засобами цензури).

Здається, що таку програму могла мати партія Навального, але «Нових людей» не забороняють: їхня діяльність узгоджена із керівною верхівкою. Так, «Відкриті медіа» (нині закриті через політичний тиск) публікували дані про те, що в керівництва  партії та адміністрації президента є домовленість: конституційна більшість повинна залишитися за «Єдиною Росією», а нова політсила має зайняти електоральну нішу – освічений середній клас 18-30 років. Завдяки допуску цієї партії на вибори владні еліти задовольнили запит суспільства на зміни безпечним для себе чином.

Читайте також: Супермаркет пропаганди: Російська Федерація

Реальна, несистемна опозиція на виборах практично не була представлена. Партія «Яблуко», найбільша із зареєстрованих опозиційна сила на Росії, не проводила масштабної кампанії та, як результат, отримала 1,34% голосів. Деінде були сильні опозиційні кандидати в одномандатних округах, але виграти в режимних опонентів вдалося одиницям. Вкотре була застосована стратегія «Розумного голосування» Алєксєя Навального, результати якої оцінити доволі складно.

Це засіб акумуляції протестного електорату у вигляді застосунку, основна мета якого – завадити планам керівних еліт у системі, де прихід до влади опозиційних сил неможливий. У кожному одномандатному окрузі система визначає, спираючись на соціологію, найсильнішого опонента «Єдиної Росії» та закликає за нього проголосувати. Таким чином, повністю провладні кандидати мали б опинитися на другому місці. Утім, результат «Єдиної Росії» показує, що «Розумне голосування» не витримало конкуренції із махінаціями адміністративної машини. Про них говоримо конкретніше далі.

Чому ці вибори нечесні?

Під час голосування, яке тривало три дні, надходило багато скарг про порушення процедури. Були махінації із надомним голосуванням, бійки між представниками виборчих комісій та спостерігачами, масове голосування держслужбовців, яких реєстрували в потрібному окрузі, щоб показати «правильний» результат. Рух «Голос», що займається моніторингом виборів, заявив про майже 5000 зафіксованих порушень під час волевиявлення.

Організатори виборів цього разу мали втричі більше часу на фальсифікації. Триденне голосування вперше було використане на Росії рік тому під час прийняття поправок у конституцію, де народ підтримав злавнозвісне «обнулення» Владіміра Путіна. Тоді це пояснювалось обмеженнями через коронавірус: аби на дільницях не утворювались черги. Проте за 3 дні адміністративному апарату значно легше знайти можливість для обману, адже в спостерігачів більше шансів втратити пильність. Результати легше відслідковувати й виправляти в разі потреби.

Дізнавайтеся більше: Зовнішня політика Російської Федерації: вірити не можна зрозуміти

Ще одним нововведенням стало електронне голосування. Раніше таку систему використовували в окремих регіонах та, як і триденне голосування, тестували в липні 2020 року. Його основна проблема в тому, що в громадян немає довіри до системи збору й обробки даних. Результати електронного голосування були опубліковані із затримкою, зі спостереженням були проблеми, і подекуди використовувався адміністративний ресурс. Цікаво, що в Москві після публікації результатів електронного голосування в усіх округах, де лідирували кандидати від «Розумного голосування», на перші позиції вийшли провладні політики.

Результати виборів у Москві з електронним голосуванням і без нього. Facebook/Алексей Ракша

За словами незалежного електорального аналітика Сергія Шпількіна, результати електронного голосування майже неможливо аналізувати, адже дані публікуються в максимально узагальненому вигляді. За його оцінкою, доля фальсифікату серед голосів за «Єдину Росію» може становити близько половини від усіх отриманих голосів. ЦВК цього разу ускладнила доступ до даних про результати волевиявлення, що вкотре свідчить про непрозорість внутрішніх процесів.

Такі дії викликані особливо складним положенням владної еліти, яка не може дозволити таку відкритість, як на попередніх виборах, коли рівень її підтримки був значно вищим. Так, за висновком Шпількіна, усі вибори на Росії після 1996 року були в тій чи іншій мірі сфальсифіковані, проте лише цього разу структура ЦВК так старанно приховує сліди маніпуляцій.

Вам варто знати: Цілі Російської Федерації в російсько-українській війні

На цьому голосуванні вперше з 1993 року були відсутні спостерігачі від ОБСЄ. Російська сторона суттєво скоротила кількість членів місії, посилаючись на коронавірусні обмеження, тому в організації вирішили відмовитись від спостереження: така робота була б неефективною. Західні країни звертали увагу у своїх заявах на недемократичність виборів.

У США заявили про тиск на політичних опонентів чинної влади, Євросоюз закликав Росію виконувати міжнародні домовленості у сфері прав людини та не визнав законність виборів в окупованому Криму, а голосування мешканців ОРДЛО прямо порушує мінські домовленості. Російській владі не вдалося досягти навіть такого мовчазного погодження із недемократичними процесами, яке режим Путіна мав протягом останніх 10-15 років. Ілюзій з приводу легітимності нового складу Державної думи немає ні в міжнародної спільноти, ні всередині країни.

Незгодні за бортом

Друге місце за оголошеними результатами зайняла Комуністична партія. Вона відноситься до так званої «системної опозиції» – формально це окрема політична сила, але її діяльність рідко йде всупереч курсу Кремля. Утім, на цих виборах КПРФ мала реальний шанс отримати більше голосів, ніж «Єдина Росія» – більшість кандидатів, підтриманих «Розумним голосуванням», були саме від цієї партії. Навіть афілійована із Кремлем політична сила не могла змиритися із тим, що режим завадив їй отримати більше місць у парламенті: вона подала до ЦВК 230 скарг на порушення під час голосування.

Скарги надходили й від безпартійних кандидатів, і від єдиної зареєстрованої несистемної опозиційної партії «Яблуко». Штаб безпартійної кандидатки з Москви Анастасії Брюханової викрив схему фальсифікацій при електронному голосуванні, яка демонструє, яким чином у всіх округах столиці змогла виграти «Єдина Росія». Кандидатка також подала скаргу в ЦВК. Щоправда, більшість таких апеляцій виборча комісія вже відхилила. Наступний крок – заява до суду, і враховуючи відсутність незалежної судової системи на Росії, вірогідність того, що результати виборів зазнають якихось змін, мізерна.

Акція прихильників КПРФ на Пушкінській площі 25 вересня. Арден Аркман/Новая Газета

Масових протестів після оголошення результатів виборів не було. На останніх мітингах, які відбувалися у великих містах наприкінці зими через зрежисоване ув’язнення Алєксєя Навального, поліція грубо застосовувала силу та переслідувала учасників. Цього разу лише в Москві на акції проти фальсифікацій зібралось кілька сотень людей, в основному прихильників КПРФ та кандидатів від «Яблука». Проти організаторів відкрили кримінальні провадження, і жодного впливу цей протест не мав.

Важлива причина відсутності в населення бажання відстоювати справедливість за допомогою демонстрацій – розуміння того, що вибори пройдуть за ухваленим у Кремлі сценарієм і що змінити нічого не можливо. Ув’язнення Навального стало неочевидною подією, а градус напруги в суспільстві був значно вищим після опублікованих розслідувань ФБК про отруєння та розкішний маєток Путіна. Вкрадені вибори ж – справа звична для російського суспільства, тому фаза внутрішнього невдоволення швидко перейшла в покірне прийняття.

Нова реальність

Режим Путіна прагнув максимально заглушити голос опозиційно налаштованих кіл, але без введення тотальної цензури зробити це було б неможливо. І оскільки на такий крок Кремль, на відміну від свого білоруського сателіта, йти не готовий (це пояснюється відсутністю необхідності тотально закручувати гайки, адже на відміну від того ж Лукашенка, для влади Путіна немає ніякої фізичної загрози) нечисельні протестні канали інформації отримали змогу говорити.

Ситуація із нинішніми голосуванням показує, як методично й комплексно Кремль може маніпулювати демократичними процесами, роблячи висновки з попереднього досвіду. Так, на президентських виборах 2012 року задачі влади були практично тими ж (недопущення сильної опозиції, атаки на структури Навального, ускладнення роботи незалежних від держави ЗМІ, обмеження для спостерігачів за голосуванням), але відкритість фальсифікацій і різкий відрив Путіна (63.64%) спричинили недовіру й масові протести.

Більше за темою: Суверенний інтернет: нова російська забавка чи прихована загроза

Цього ж разу  Кремль закрутив гайки рівно настільки, щоб не допустити нової Болотної площі (масові протести в центрі Москви після президентських виборів 2012 року, після яких Алєксєй Навальний став помітною політичною фігурою), але й водночас не перетиснути та дати змогу протестним настроям безпечно вилитися в голосування за «Нових людей» чи перегляд ЗМІ-іноагентів.

Вибори можна назвати успішними для режиму в тому сенсі, що махінації пройшли малопомітно для загалу й без наслідків для політичної і соціальної стабільності. Масового невдоволення черговим вкраденим голосуванням не виникло, а нова Дума наступні 5 років продовжуватиме обслуговувати інтереси еліт. Електронне та триденне голосування виявились ефективними засобами фальсифікацій, тому можна очікувати, що вони залишаться на Росії надовго.

Карикатура «Выборы в России: ловкость рук и никакого мошенничества?» Сергей Елкин/DW

Водночас, режим Путіна зараз не має такої підтримки, аби вибори пройшли зовсім безслідно для позицій «єдиноросів». «Розумне голосування» посилило Комуністичну партію, яка була не готова мовчки прийняти фальсифікації проти себе та сприймається зараз як реальна опозиція «Єдиній Росії». З «Новими людьми», вплив яких у регіонах нині доволі значний, доведеться домовлятися. Так, це ще одна залежна від Кремля партія в парламенті, але, як і будь-яка політична сила, вона не монолітна і складається з різних фракцій.

Нова реальність виникла й на території ОРДЛО: непевна позиція владної партії змусила російський режим залучати ресурс з цих територій. Тактика не нова – подібне регулярно відбувається в молдовському Придністров’ї, де десятки тисяч людей із російськими паспортами голосують на усіх російських виборах. Керівництво так званих «ДНР» та «ЛНР» використало ці вибори як засіб пропаганди, як надію на входження регіонів до складу РФ.

Читайте також: Ціна миру на Донбасі

Ці сподівання безпідставні, але значно ускладнюють роботу з реінтеграції Донбасу для української сторони: населення сепаратистських «республік» стає орієнтованим на політичний простір північного сусіда та має російське громадянство. І чим активніше розвиваються ці процеси, тим більш відстороненим від України стає Донбас.

Післямова

Парламентські вибори на Росії вчергове стали полем битви нечисельних опозиційних сил з адміністративною машиною Кремля, покликаною виконувати одну функцію – забезпечувати режиму Путіна видимість легітимного переобрання. Цього разу влада використала зважену й розгалужену систему фальсифікацій демократичного процесу, врахувавши помилки попередніх виборів, щоб гарантувати «Єдиній Росії» конституційну більшість у Державній думі й при цьому не спровокувати хвилі протестів.

Утім, новий парламент все ж відрізнятиметься від попереднього скликання: стратегія «Розумного голосування» значно посилила Комуністичну партію, до того ж вперше за 17 років у нижній палаті з’явиться п’ята політсила – «Нові люди». Нові засоби фальсифікацій – електронне голосування, можливість віддати голос впродовж трьох днів, обмеження для спостереження за виборами – спрацювали, тому залишаться в інструментарії режиму надовго. На цьому фоні падіння популярності керівної партії стало ще більш очевидним, проте сумнівів у тому, що влада й надалі вдаватиметься до махінацій з огляду на відсутність спротиву з боку суспільства, немає.

Авторка – Еріка Бортнік, експертка з пострадянського простору Аналітичного центру ADASTRA

Ця стаття була корисною для вас? Тоді підтримайте нашу роботу на Patreon, щоб мати змогу читати ще більше цікавих матеріалів зі світу міжнародної політики.