Парламентські вибори в Італії: що чекає на країну та Україну?

21 липня 2022 р. 67-й прем’єр-міністр Італії Маріо Драґі, який обіймав цю посаду з лютого 2021 р., пішов у відставку в результаті чергової політичної кризи в державі. Для Києва відхід Драґі виявився дуже прикрою подією, адже його технократичний уряд був чи не найбільш єврооптимістичним та проукраїнським за останнє десятиріччя і відіграв одну з ключових ролей в питанні набуття нашою державою кандидатства в члени Євросоюзу.

Тепер же в країні, де проросійські сентименти традиційно міцні як в політикумі, так і в суспільстві, відбудуться позачергові  вибори, які ризикують завершитися приходом до влади правої євроскептичної коаліції. І хоч лідер нинішніх перегонів, партія «Брати Італії», поспішає запевнити стривожених таким розвитком подій європейців, що підтримуватиме Україну у її протистоянні з росією не гірше попереднього уряду, інші отримувачі електоральних симпатій – «Ліга» і «Вперед, Італіє» – не раз відзначались проросійськими заявами та діями.

Тож як розвивається політична боротьба в Італії напередодні голосування, хто може стати наступним прем’єром та як зміниться внутрішня й зовнішня політика держави після виборів – дізнавайтеся у цій статті.

Причини політичної кризи і спадок прем’єра

Маріо Драґі, чиновник-технократ, колишній очільник Європейського центрального банку, був запрошений президентом Італії Серджіо Матареллою сформувати коаліційний уряд у лютому 2021 року. В той час парламент вже тріщав по швах, в країні наростали умови для позачергових виборів – і все це в умовах лютування пандемії та глибокого економічного спаду. Новий кабінет був покликаний врятувати економіку Італії та її політикум від чвар. І якщо з першим досвідчений фінансист впорався на високому рівні, то друге вдалося забезпечити, як виявилося, лиш на короткий проміжок часу. Політичні протиріччя почали наростати від початку 2022 року, кульмінацією чого стало липневе голосування у Палаті депутатів.

Тоді законодавці від коаліційної партії «Рух 5 зірок» разом із головою Джузеппе Конте відмовилися схвалити запропоноване Драґі виділення 26 млрд євро на підтримку італійців, які зазнали негативного впливу від наслідків військової агресії рф проти України та впровадження антиросійських санкцій. Цим рішенням прем’єр намагався відшкодувати підвищення тарифів на електроенергію, тоді як Конте заявив, що для громадян подібна підтримка є недостатньою. Дії «Руху» спричинили поглиблення політичної нестабільності й невизначеності в державі, а також поставили під загрозу зусилля Драґі щодо отримання фінансування від ЄС для подолання внутрішніх проблем. 

Більше за темою: Порятунок для Італії: чи зможе новий прем'єр подолати економічну й політичну кризу в Італії?

В результаті 21 липня прем’єр вдруге оголосив про відставку (перша не була прийнята президентом Матареллою), а позачергові вибори були призначені на 25 вересня. За свій короткий термін перебування при владі Маріо Драґі зробив значний внесок у розвиток Італії: йому вдалося вивести державу з ковідної кризи; домогтися, попри значну заборгованість, отримання величезних кредитів від Європейського Союзу (понад 200 млрд євро для боротьби з пандемією COVID-19) та покращити імідж і роль Рима в організації. Італійці ж відреагували на відставку численними акціями на підтримку прем’єра, а опитування показали, що більшість громадян хоче, щоб він продовжив обіймати цю посаду. Таку позицію підтримали понад 2 тис. мерів міст і 250 голів компаній та промислових підприємств. 

Промова Драґі в парламенті. 21 червня 2022 р. Antonio Masiello/Getty Images 

Відставка технократа Драґі дійсно може мати негативні наслідки як для самої Італії, так і для ЄС, особливо при теперішній загрозі рецесії в умовах енергетичної кризи. Адже якщо місцевий політикум загрузне у внутрішньополітичних чварах, то це відповідно призведе до послаблення й Союзу, оскільки країна є однією з ключових в організації. Також за умови зупинки реформ, розпочатих урядом Драґі, економіка держави зазнає додаткового удару. Під час приходу Маріо до влади, звучали заяви про те, що він є «останнім шансом» для реформування Італії. Зараз ми вже можемо спостерігати падіння курсу акцій, збільшення тиску на банки республіки, підвищення ставки за облігаціями. Якщо Рим зазнає банкрутства, то з проблемами стикнеться й валюта ЄС, євро. 

Але що найбільш важливо для нас, уряд Маріо Драґі всіляко підтримував Україну з самого початку повномасштабного вторгнення, безапеляційно засудивши напад рф. Наша держава отримала понад 150 млн євро військової допомоги, до якої увійшли і такі необхідні далекобійні артилерійські системи. Окрім цього, Італія арештувала активи російських олігархів, закрила свій повітряний простір для літаків країни-агресорки, вислала частину дипломатів рф і виступила за отримання Україною статусу кандидата в члени Євросоюзу. 16 червня Драґі разом із лідерами Франції та Німеччини відвідали Київ, що стало ключовою подією у справі переконання країн-скептиків підтримати українську заявку. 

Маріо Драґі й Володимир Зеленського на пресконференції в Києві. 16 червня 2022 р. Олексій Фурман/Getty Images 

Важливі зміни за каденції Драґі торкнулися й енергетичного сектору, оскільки Італія стала однією з перших країн-членів Євросоюзу, яка скоротила імпорт газу з рф. Наразі держава скоротила залежність від російського газу із 40% на початку року до майже 25% завдяки збільшенню постачання з Африки. 

Відставка уряду Драґі, який був одним із найяскравіших критиків путіна в Європі, безумовно, може вплинути на обсяги підтримки, яку Італія надає Україні. Попри це варто зауважити, що країни ЄС приймають рішення про надання допомоги Києву не тільки на рівні двосторонніх відносин, а й через програми ЄС, які продовжуватимуть діяти. Нове керівництво Італії, найімовірніше, не вплине на політику Брюсселя щодо впровадження антиросійських санкцій. Так, перші 5 пакетів було прийнято в рекордні терміни. Попри те, що 6-й пакет викликав певну незгоду (зокрема претензії з боку Угорщини), його все ж узгодили трохи більше ніж за місяць, що є високою швидкістю для бюрократії ЄС. 

Електоральна битва

З 2017 р. італійський законодавчий орган обирається за змішаною системою: приблизно 36% складу верхньої та нижньої палат – на мажоритарній основі, інша частина – на пропорційній за партійними списками. Політсили мають змогу брати участь у виборах індивідуально (прохідний бар’єр – 3% голосів) або колективно, утворюючи блоки (прохідний бар’єр – 10% голосів). У порівнянні з попереднім виборчим законодавством, автоматична більшість не буде надаватися будь-якій партії або блоку, що отримали понад 40% голосів на виборах. Крім того, на конституційному референдумі 2020 року були схвалене скорочення чисельності депутатів: загальна кількість парламентарів зменшилася з 945 до 600 (нижня палата з 630 до 400 й верхня – з 315 до 200). Реформа мала набрати чинності у 2023 р., проте буде застосована вже під час дострокових виборів 2022 р.. 

Результати опитування YouTrend щодо рівня підтримки політсил від 1 серпня показали таке: 

1. 24,2% – «Брати Італії». Права націоналістично-консервативна, євроскептична партія. Лідерка – Джорджія Мелоні. На виборах 2013 р. здобула менш ніж 2% голосів, сформувавши в Палаті депутатів фракцію «Брати Італії – Національний альянс». За результатами виборів 2018 р. політсила отримала менш ніж 4%. На виборах до Європарламенту у 2014 р. «Брати Італії» здобули понад 4% голосів, а вже у 2019 р. – понад 6%. 

2. 23,4% – Демократична партія. Є лівоцентристським проєвропейським рухом. Відповідно до «Маніфесту цінностей», схваленого політсилою 16 лютого 2008 року, «Демократична партія має намір сприяти розбудові й консолідації в Європі та світі широкого реформістського, проєвропейського й лівоцентристського табору, який діє в органічному зв’язку з основними соціалістичними, демократичними, прогресивними силами і сприяє їхнім спільним діям». Лідер – Енріко Летта. У 2013 р. здобула перемогу, отримавши загалом 26% голосів.

Читайте також: Як країни Середземномор'я підтримують Україну проти російчької агресії

Також партія перемогла на виборах 2014 р. в Європарламент, здобувши понад 40%. У 2018 р. ДП вперше з 1996 р. поступилася блоку правих сил («Ліга» та «Вперед, Італіє!» – 37%) і «Руху 5 зірок» (32%), посівши лише 3 місце (23%). Підтримка Демократичної партії під час виборів до Європарламенту також впала до 23%. Втрату популярності можна пояснити тим, що під час перебування при владі з 2013 до 2018 рр. в Італії змінилося три уряди, що стало демонстрацією політичної нестабільності та поганого врядування в очах виборців.

3. 13,5% – «Ліга». Є консервативною щодо суспільних питань (наприклад, під час виборів 2006 р. засновник партії У. Боссі пообіцяв відродити «істинні цінності італійців – сім’ю і церкву») та ліберальною в економіці, спрямована на середній клас; євроскептична, виступає проти імміграції. Найбільша «проросійська» партія. Очільник – Маттео Сальвіні, якого називають другом кремля. У 2019 р. італійська прокуратура розслідувала його можливу змову з рф, проте звинувачення не були доведені.

4. 9,9% – «Рух 5 зірок», популісти-євроскептики. Така кількість зірок у назві й логотипі вказують на п’ять ключових питань для партії, серед яких загальне благо, цілісна екологія, соціальна справедливість, технологічні інновації та зелена економіка. Лідер – Джузеппе Конте. Політсила доволі швидко здобула успіх, і в 2013 р. стала сенсацією, посівши третє місце (24%), а у 2018 р. – друге за підсумками голосування (32%). На виборах до Європарламенту у 2014 р. здобула 21%, а у 2019 р. 17%. Попри те, що партія потрапила до керівної коаліції, «Рух 5 зірок» не зміг ефективно керувати урядом, що стало причиною трьох наступних політичних криз.

Вас може зацікавити: Від посткризового відновлення до конфронтації з Туреччиною: чим сьогодні живе Греція?

5. 8% – «Вперед, Італіє». Найбільша права партія. Лідер – Сільвіо Берлусконі. Була створена 2013 року внаслідок розколу політичної сили «Народ свободи» і є відродженням партії «Вперед, Італіє», яка існувала з 1994 до 2009 року, коли та об’єдналася з кількома іншими формуваннями, утворивши, власне, «Народ свободи». Відродилася у відповідь на голосування в Сенаті за позбавлення Берлусконі права на мандат. На виборах 2018 р. отримала понад 14% голосів та увійшла до складу правоцентристської коаліції. 

6. 5,2% – «Дія». Є ліберально-соціалістичною прогресивною силою. Лідер – Карло Календа. Спочатку мала назву «Ми – європейці» (перейменована в «Дію» у 2019 р.). Календа охарактеризував свою партію як «антипопулістську» та «антисувереністську».

Результати соцопитування від 1 серпня 2022 р. YouTrend 

Більш свіже опитування рейтингового агентства SWG від 29 серпня демонструє такі результати: 

1. 25,8% – «Брати Італії»; 

2. 21,4% – Демократична партія; 

3. 12,1% – «Ліга»; 

4. 11,9% – «Рух 5 зірок»; 

5. 7,2% – «Вперед, Італіє»; 

6. 6,7% – «Партія дії». 

Результати соцопитування від 29 серпня 2022 р. SWG 

Тож наразі, згідно з соціологією, три праві політичні сили, а саме «Ліга», «Вперед, Італіє» та «Брати Італії» перебувають серед лідерів і мають найбільші шанси здобути перемогу на виборах 25 вересня. На відміну від перших двох, «Брати Італії» не входять до теперішньої керівної коаліції, але вони можуть стати їхніми партнерами в новому уряді. Останні утримують лідерство як серед правих партій, так і в загальному рейтингу.

Лідерка політсили Джорджія Мелоні, котра прагне обійняти посаду прем’єра, вимагає додати до коаліційної угоди 2 важливі пункти: беззаперечну підтримку Україні й визначеність економічних реформ Італії. Вона вважає, що єдина думка щодо допомоги Києву дасть змогу усім правим, у тому числі й партії «Ліга» здобути переваги під час узгодження міністерських посад, зокрема міністра закордонних справ, і в разі якщо її отримає за квотою депутат із «Ліги», Італія, на її думку, буде в тренді світових лідерів – G7 та НАТО. 

Варто знати: Безпекові моделі для України: гарантії в обмін на нейтралітет чи рух до НАТО

Партія «Брати Італії» була утворена у 2012 році й походить від Італійського громадського руху (MSI), що ґрунтувався на залишках фашистської ідеології Беніто Муссоліні. Проте Мелоні запевняє, що її політсила не є фашистською, а лише базується на історії. Тут доволі неоднозначна ситуація, оскільки Італія не потрапила під процес денацифікації після Другої світової війни на кшталт того, який відбувся в Німеччині, що спричинило лише часткове реформування відповідних політичних сил. 

На логотипі партії зображене триколірне полум’я, що асоціюють із вогнем, який палає на могилі Муссоліні. Попри все, «Брати Італії» не є фашистською силою в класичному вигляді, оскільки ідеологія має на меті узурпацію влади й руйнування системи, чого Мелоні не зможе закинути. Сама лідерка зазначала таке: «Ми хочемо іншої позиції Італії на міжнародній арені... але це не означає, що ми маємо намір покинути чи зруйнувати Європу або що ми прагнемо робити інші «шалені» речі». 

Джорджія Мелоні на телевізійному ток-шоу «Porta a Porta», 6 вересня 2022 р. Antonio Masiello/Getty Images 

Попри всі спроби Мелоні заспокоїти західних партнерів Італії (шляхом продовження проукраїнської позиції уряду Драґі), її жорстка консервативна соціальна політика турбує багатьох. Лідерку порівнюють із такими діячами, як Віктор Орбан та Марін Ле Пен через націоналістичні погляди. Тому існує думка, що Мелоні становить загрозу стабільності в ЄС, підриваючи єдність зсередини. На мітингу ультраправої іспанської партії Vox Мелоні заявила: «Так – природній родині, ні – ЛГБТ-лобі!». Окрім цього, вона закликала до морської блокади Лівії, щоб зупинити потік мігрантів до Італії.

Також поступово збільшується підтримка партії «Дія», яку сформував колишній італійський бізнесмен та член Європарламенту Карло Календа. Ця політична сила вийшла з «альянсу лівоцентристів», які розглядаються як противага об’єднанню правих рухів перед виборами. Очільник «Дії» Карло Календа оголосив про ухвалення відповідного рішення через підтримку «лівими» відставки Маріо Драґі. Він назвав цей намір «найбільш болючим у його житті». Голова провідної сили коаліції – Демократичної партії – Енріко Летта відповів на це заявою, що «єдиним союзником для Календи є сам Календа». Нещодавно стало відомо про посилення коаліції лівоцентристів Італії партіями «Зелені», «Ліві», а також новоствореною політичною силою міністра закордонних справ Луїджі Ді Майо «Громадянська відданість». 

Дізнавайтеся більше: Внутрішня політика Португалії: як живе найбезпечніша держава ЄС?

Фактично «союз лівоцентристів» являє собою об’єднання, призначене для того, щоб не допустити приходу ультраправого уряду до влади. Політичні сили мають значні розбіжності в програмах, й останнім часом їхні учасники різко критикували один на одного, зокрема в соціальних мережах, а також іноді продовжують це робити навіть після домовленості щодо співпраці. 

«Рука кремля»: на що розраховує рф? 

Підтримка Києва урядом Драґі зіткнулася з опором із боку популістських «Руху 5 зірок», «Вперед, Італіє» та «Ліги», які мають симпатію до кремля. Найбільший «фанат путіна» Маттео Сальвіні мав вечерю з послом рф через тиждень після військового вторгнення в Україну. До того ж політик планував здійснити «мирну місію» до москви наприкінці травня, яка була скасована через критику італійців, але дотепер він заперечує всі звинувачення й запевняє, що не мав контактів із посольством рф у Римі вже декілька років. Маріо Драґі жорстко відповів на це, заявивши, що «позиція італійського уряду не змінюється. Вона завжди відповідала вимогам ЄС і G7 та підтримці трансатлантичних відносин і не змінить свого вектора». 

Варто згадати, що представники «Ліги» ще з 2018 р. шукали можливість фінансування в росії. А у 2020 р. лідер «Руху 5 зірок» Конте дозволив путіну спрямувати масштабну «гуманітарну допомогу» під час пандемії COVID-19.

Маттео Сальвіні на телешоу Porta a Porta, 24 травня 2022. Getty Images 

Також відомо, що експрем’єр і давній друг путіна Сільвіо Берлусконі мав щонайменше одну телефонну розмову з послом рф за декілька днів до відставки уряду Драґі. У своєму інтерв’ю він фактично озвучив погляди москви: «Я розмовляв із послом росії в Італії Разовим. Він пояснив мені, що саме, на їхню думку, зробив Зеленський. У нього я довідався, що дії України призвели до двадцятитисячних жертв (на непідконтрольних територіях – ред.) і що вторгнення рф було необхідним, тому що був ризик нападу Києва на росію».

Рекомендуємо до прочитання: Кремлівська вісь: хто та як підтримує агресію рф проти України

Позиція «Вперед, Італіє» щодо війни в Україні тривалий час залишалася невизначеною, потім була поміркованою. Вона остаточно сформувалася саме наприкінці травня, коли Сільвіо Берлусконі в Неаполі публічно розкритикував НАТО і сказав, що «Європа повинна зробити мирну пропозицію, намагаючись змусити українців прийняти вимоги путіна. Посилати зброю означає бути співучасниками». 

Досить влучним описом внутрішньополітичної ситуації в Італії є твердження від швейцарського журналу Die Weltwoche: «Кажуть, що цей неформальний альянс ворогів Маріо Драґі веде до створення політичної партії, яку деякі коментатори жартома називають «Вперед, росіє!». Її формують проросійські «пацифісти» праворуч та антиамериканські «пацифісти» ліворуч. Серед них виділяються Маттео Сальвіні зі своєю вкрай правою «Лігою» та Джузеппе Конте з «Рухом 5 зірок». Сальвіні донедавна голосно підтримував владіміра путіна, а Конте називав ворогами світовий капіталізм і людей Давосу». Тому москва очікує на формування коаліції Мелоні-Берлусконі-Сальвіні. 

За результатами соцопитування, 52% громадян (більше, ніж у будь-якій іншій державі ЄС) – виступають за припинення російсько-української війни навіть шляхом поступок територій. Лише 16% італійців висловлюються за покарання москви та відновлення територіальної цілісності України. 

На що чекати Києву?

Джорджія Мелоні охарактеризувала військову агресію рф як «верхівку айсберга» до формування нового світового порядку. Вона також сказала, що бачить загрозу в КНР і вважає, що ЄС може опинитися під впливом Китаю, тому має «продовжувати битись». Політикиня заявила, що «Якщо Україна впаде, а Захід загине, найбільшим переможцем буде не путінська росія, а КНР під керівництвом Сі Цзіньпіна». 

Попри перебування в опозиції, «Брати Італії» були однією з небагатьох партій, які підтримали рішення прем’єр-міністра Маріо Драґі постачати зброю в Україну. Щодо нашої держави Мелоні зазначила: «Ми завжди захищали та підтримували боротьбу Києва не тільки тому, що ми віримо в нього, але також тому, що Італія не може ризикувати бути слабкою ланкою в західному альянсі. Наші союзники повинні знати, що вони можуть на нас розраховувати. Я б не допустила будь-якої двозначності з цього приводу».

Попри це, ще невідомо, чи підтримають безкомпромісну проукраїнську позицію партії «Вперед, Італіє!» та «Ліга». Ці сили поставили під сумнів доцільність постачання зброї Україні, як і «Рух 5 зірок», стверджуючи, що в такий спосіб Захід відкладає неминучі мирні переговори. 

Авторка – Марія Бокова, стажерка Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте вихід нових матеріалів, ставши патроном ADASTRA. Цим ви робите свій внесок у розвиток вітчизняної аналітики!