Саудівська Аравія та США: еволюція відносин і новий підхід Байдена

Королівство Саудівська Аравія – найбільша за територією та одна з найвпливовіших держав у регіоні Близького Сходу. Країна є найбільшим у світі експортером нафти, що зумовлює не лише її високий рівень економічного розвитку, а й робить Саудівську Аравію вельми бажаним союзником для вагомих міжнародних акторів, які мають свої інтереси на Близькому Сході. Американський політичний істеблішмент збагнув це ще за часів президенства Франкліна Рузвельта і, таким чином, із 30-х років ХХ століття відносини між США та Саудівською Аравією перебігають у руслі стратегічного партнерства.

Незважаючи на періодичні непорозуміння, союзницький стан взаємодії між країнами протримався й до сучасного періоду, а під час каденції Дональда Трампа взагалі досяг свого апогею. Проте здається, що нинішній президент Сполучених Штатів Джозеф Байден, на відміну від свого попередника, не має такого пієтету щодо саудитів та не планує заплющувати очі на конфронтаційні аспекти американсько-саудівських відносин через великі економічні зиски. У цій статті ми аналізуємо динаміку відносин між КСА та США та оцінюємо новий підхід Білого дому до взаємодії з Ер-Ріядом.

Формування засад стратегічного партнерства

Сполучені Штати Америки ще з часів закінчення Другої світової війни визначили одним із ключових своїх пріоритетів просування власних національних інтересів у всьому світі задля отримання статусу гегемона. Звісно ж, не став виключенням і близькосхідний регіон, геополітичну значимість якого тоді було важко переоцінити. Цілком логічним є той факт, що на роль ключового регіонального союзника американські політичні еліти обрали Королівство Саудівська Аравія – провідну та найбільш авторитетну державу Близького Сходу. Окрім набуття вагомого статусу в регіоні завдяки тому, що КСА є найбільшим міжнародним актором серед мусульманських країн сунітської течії, яка за кількістю становить абсолютну більшість в ісламі, ця держава виділялася наявністю величезних покладів природних ресурсів, насамперед нафти.

Отже, з боку Сполучених Штатів першочерговим базисом для встановлення союзницьких відносин між офіційними Ер-Ріядом та Вашингтоном стала саме економічна співпраця. США отримали можливість імпортувати з Королівства нафту на пільгових умовах, зі свого боку надаючи саудитам гарантії захисту їхнього режиму та всебічну підтримку, здебільшого у військовій та політичній сферах.

Зустріч короля Саудівської Аравії Абдул-Азіз ібн Сауда із президентом США Франкліном Рузвельтом у 1945 році. U.S. Naval History And Heritage Command

Згодом, після ісламської революції 1979 року в Ірані, до плідної двосторонньої співпраці додався ще й політичний контекст. Іранський політичний лідер тих часів аятола Хомейні сповідував доктрину «експорту ісламської революції», метою якої було становлення Тегерана як світового мусульманського центру та поширення ісламу шиїтської течії. Це означало, що в Саудівської Аравії з’явився прямий конкурент за домінування на Близькому Сході, тому підтримка Сполучених Штатів Америки стала для Ер-Ріяда вельми доречною. Загалом, незважаючи на епізодичні охолодження та протиріччя в саудівсько-американських відносинах, у глобальному розрізі вони не виходили за межі союзництва й до сьогодення.

Читайте також: Чому Індія та Китай змагаються за партнерство з Іраном і хто тут третій зайвий?

Таким чином можна сказати, що підтримка партнерських відносин між Саудівською Аравією та США є процесом обопільно вигідним та таким, що дозволяє обом державам задовольняти свої національні інтереси. Вашингтон упродовж декількох десятиліть отримував дешеві природні ресурси, а також в особі КСА здобув дуже потужного за регіональними мірками союзника. Акумулювання зусиль цих двох держав постійно було спрямоване на боротьбу з регіональним тероризмом та недопущення дестабілізації ситуації на Близькому Сході.

Окрім того, Ер-Ріяд неодноразово отримував та продовжує отримувати безпосередню допомогу від США у вигляді військового втручання останніх у близькосхідні збройні конфлікти на боці Саудівської Аравії. Тут можна згадати війну в Перській затоці 1991 р., коли американські війська на прохання саудитів втрутилися в конфлікт після окупації Кувейту іракським диктатором Саддамом Хусейном, а також громадянську війну у Ємені, що триває досі, та в якій США підтримують Королівство в протистоянні з проіранськими повстанцями-хуситами.

Президенство Дональда Трампа: епоха розквіту саудівсько-американських відносин

За часів перебування на посаді президента Сполучених Штатів Барака Обами (2009-2017) у відносинах між США та Саудівською Аравією настала фаза певного охолодження. Причиною цього стали одразу декілька факторів, але насамперед на формування такого стану речей вплинула загалом доволі ізоляціоністська політика адміністрації Обами щодо регіону Близького Сходу. Тодішній президент Сполучених Штатів почав активно вести перемовини з Іраном щодо згортання ядерної програми, а також не відреагував військовою інтервенцією в Сирію на здійснену урядом Асада хімічну атаку сил сирійської опозиції, чим особливо роздратував керівництво Саудівської Аравії.

Більше за темою: Договір про заборону ядерної зброї – утопія чи реальність?

Шляхами імплементації своєї політики Обама загалом дав зрозуміти, що підтримання стратегічної співпраці з Ер-Ріядом на високому рівні не входить до першочергових зовнішньополітичних пріоритетів США. Тому, нарощення стратегічного партнерства між державами чи не вперше з моменту їхнього початку опинилося під питанням.

Проте після перемоги на чергових президентських виборах у 2017 році кандидата від Республіканської партії Дональда Трампа ситуація кардинально змінилася. Після вступу на посаду 45-й президент Сполучених Штатів здивував увесь світ, обравши Ер-Ріяд місцем для свого першого міжнародного візиту. Таким чином Трамп дав зрозуміти, що Саудівська Аравія відіграватиме ключову роль в архітектурі його близькосхідної регіональної політики.

Спадкоємний принц Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман та президент США Дональд Трамп, травень 2017 року. Mark Wilson/MCT

Під час цієї поїздки лідер Сполучених Штатів та спадкоємний принц Саудівської Аравії Салманом уклали угоду про купівлю Ер-Ріядом військової техніки (гелікоптерів, танків, кораблів, літаків тощо) на суму 110 мільярдів доларів. Також домовленість передбачала зобов’язання США щодо надання допомоги з модернізації систем протиповітряної оборони та організації виробництва американської військової техніки на території Королівства.

Відносини адміністрації Трампа з керівництвом Саудівської Аравії загалом можна охарактеризувати як стратегічне партнерство, побудоване здебільшого на тісних особистісних зв’язках із найбільш високопоставленими саудитами, зокрема зі спадкоємним принцом Мухаммедом бін Салманом, який є фактичним керівником країни та формує її зовнішньополітичний курс, незважаючи на те, що номінальним лідером держави залишається його батько – 85-річний король Салман бін Сауд. Також відомо про те, що вельми тісні контакти на особистому рівні зі спадкоємним принцом мав старший радник президента Трампа та за сумісництвом його зять Джаред Кушнер.

Варто зазначити, що абсолютна більшість рішень 45-го президента США в контексті близькосхідного напрямку була співставною з національними інтересами Саудівської Аравії. Так, у 2018 р. Дональд Трамп вийшов із підписаного його попередником Спільного всеосяжного плану дій (СВПД) щодо зняття санкцій з Ірану в обмін на згортання його ядерної програми, тим самим окресливши антиіранський вектор своєї зовнішньої політики та одночасно викликавши схвальні відгуки саудитів. Крім того, Трамп накладав вето на рішення Конгресу про заборону військової підтримки коаліції на чолі з Ер-Ріядом у громадянській війні в Ємені й про припинення продажу зброї Ер-Ріяду та іншим членам антихуситської коаліції.

Детальніше про проблему тут: Ємен: найгірша гуманітарна катастрофа на Землі

Тодішній лідер США не надто цікавився питаннями дотримання прав людини та свободи слова в Королівстві, концентруючи свою увагу переважно на економічних та геополітичних аспектах співпраці. Проте, напевне, найголовнішим виявом міцності особистісних зв’язків між Трампом та керівництвом Саудівської Аравії став випадок з убивством саудівського журналіста Джамаля Хашоґджі, наказ на яке, за інформацією турецьких та американських спецслужб, був відданий на найвищому рівні керівництва КСА.

Вбивство Джамаля Хашоґджі – «яблуко розбрату» для майбутніх двосторнніх відносин?

Джамаль Хашоґджі був одним із тих журналістів, які систематично критикували режим загалом та особисто високопосадовців Саудівської Аравії, зокрема спадкоємного принца Мухаммеда бін Салмана. Через заборону публікуватися, яку на нього наклали в рідній країні, у 2017 році чоловік був змушений відправитися в добровільне вигнання до Сполучених Штатів, де почав працювати у Washington Post та продовжив виступати з жорсткою критикою представників владної верхівки Ер-Ріяду.

Вбивство Хашоґджі було здійснене 2 жовтня 2018 року, коли журналіст прибув до консульства Саудівської Аравії в Стамбулі для того, аби отримати документи, необхідні для одруження з громадянкою Туреччини. За декілька тижнів після повідомлення про смерть турецькі спецслужби, ознайомившись із записами з пристроїв прослуховування, дійшли до висновку, що за вбивством безпосередньо стоять представники саудівської верхівки, зокрема тодішній впливовий радник принца Мохамеда бін Салмана Сауд Аль-Кахтані.

Вас може зацікавити: Нормалізація як новий тренд у близькосхідній політиці Туреччини

Незважаючи на одностайні заяви турецьких та американських спецслужб про причетність до цього злочину й самого спадкоємного принца, Дональд Трамп не став підтримувати ці звинувачення та висловив сумніви у тому, що Мохамед бін Салман знав про планування вбивства Хашоґджі. Це вкотре довело той факт, що тісний особистий зв’язок та вигоди від співпраці важили для експрезидента США значно більше, ніж те, що його стратегічні партнери можуть бути причетними до політично вмотивованих убивств.

Опозиційний саудівський журналіст Джамаль Хашоґджі. Hasan Jamali/Associated Press

Тепер же, коли президентом США став кандидат від демократів Джозеф Байден, ситуація з убивством Джамаля Хашоґджі отримала новий виток розвитку. Власне, 25 лютого 2021 року ЦРУ опубліковало свою офіційну оцінку цієї події, де містилося пряме ствердження про безпосередню причетність кронпринца Саудівської Аравії до вбивства опозиційного журналіста. У результаті Джозеф Байден заявив, що з цього моменту спілкуватиметься винятково з королем Салманом ібн Саудом, своїм офіційним колегою, та уникатиме особистої взаємодії з Мухаммедом бін Салманом.

Державний департамент США також ухвалив рішення про введення санкцій та візових обмежень проти 76 громадян Саудівської Аравії, які, за висновками ЦРУ, мали причетність до жорстокого вбивства Хашоґджі. Разом з тим, Вашингтон свідомо не став запроваджувати санкції проти спадкоємного принца, аби зберегти комунікацію між урядами двох країн і не загострювати ситуацію, проте загалом спостерігається тенденція до критичного зниження рівня довіри з боку Сполучених Штатів до керівництва Саудівської Аравії, що, так чи інакше, зумовлює формування певного фундаменту для погіршення двосторонніх відносин. Для нинішнього президента США Джозефа Байдена питання дотримання стратегічними союзниками верховенства прав людини та свободи слова є принципово важливим аспектом, і «заплющувати очі» на грубе порушення цих норм глава держави не збирається.

Місце Саудівської Аравії в зовнішньополітичній стратегії Байдена

Незважаючи на високий рівень стратегічного партнерства США та КСА за періоду каденції Трампа, особистісність цих відносини наклала певний негативний відбиток на перспективу подальшого саудівсько-американського зближення: Ер-Ріяд втратив одностайну двопартійну підтримку з боку Конгресу, яка протягом декількох десятиліть була лейтмотивом саудівсько-американських відносин. Але здається, що чинний президент США Джозеф Байден не надто стурбований із цього приводу. Навпаки, більшість американських експертів із зовнішньої політики схильні вважати, що Байден дотримуватиметься однієї зі своїх передвиборчих обіцянок – комунікувати з Саудівською Аравією, як із «державою-парією». Безумовно, значний вплив на таку позицію здійснили вищезазначені докази причетності саудівської верхівки до вбивства Джамаля Хашоґджі.

Дізнавайтеся більше: Ера Мухаммеда: як змінюється Саудівська Аравія?

Проте не можна сказати, що в плани американського керівництва входить припинення будь-якого співробітництва з Саудівською Аравією та розрив союзницьких відносин. Загалом стратегічну мету адміністрації Байдена у відносинах із КСА можна сформулювати наступним чином – зменшити свою присутність у регіоні та більшою мірою дистанціюватися від локальних конфліктів, проте не дозволити Королівству остаточно вийти за межі союзницької орбіти, адже це цілком може призвести до зближення Ер-Ріяда з Російською Федерацією та КНР.

За словами держсекретаря США Ентоні Блінкена, які доволі чітко окреслюють позицію нової адміністрації, Сполучені Штати мають намір зберегти певний рівень співробітництва у відносинах із Саудівською Аравією, проте Королівство має припинити напади на дисидентів та суспільних активістів, адже стратегічне партнерство між державами можливе лише в тому випадку, якщо воно відповідатиме цінностям США.

Президент США Джозеф Байден із королем Саудівської Аравії Салманом ібн Саудом Fahad Shadeed/Reuters

Ще раніше, у січні 2021 року, адміністрація Байдена ухвалила рішення про призупинення продажу Саудівській Аравії наступальної зброї, яку остання використовувала в громадянській війні в Ємені в протистоянні з повстанцями-хуситами, а у квітні цього року Палата представників Конгресу США схвалила обмеження на продаж такого типу зброї. Окрім того, новоспечений очільник Білого дому проявив свій інтерес до відновлення чинності ініційованої Обамою угоди (СВПД) щодо іранської ядерної програми. Усі ці рішення різко контрастують із послідовною просаудівською політикою його попередника Дональда Трампа, що викликало чергову хвилю обурення в представників офіційного Ер-Ріяда.

Вам варто знати: Нові підходи й старі інтереси: як зміниться зовнішня політика Ірану за нового президента

Тепер, коли чинник особистих відносин більше не грає ключової ролі у двосторонній взаємодії держав, нечисленними факторами, які не дозволяють цим відносинам перейти критичну межу охолодження, залишаються економічна співпраця та геополітичне стримування Ірану. Але й тут спостерігається певна негативна динаміка. Так, за офіційними даними, ще у 2020 році показники торговельного обігу з Саудівською Аравією становили 19,2 млрд доларів, що є найнижчим показником за останні дев’ять років та на 7,7 мільярдів доларів менше, ніж у 2019 році.

У геополітичному плані жодного подиву те не викликає, що Ер-Ріяд, у свою чергу, так чи інакше зближається з основними конкурентами Сполучених Штатів – РФ та КНР. Що стосується Китаю, то його співробітництво із КСА є більшою мірою економічним: підвищуються темпи імпорту саудівської нафти, Пекін інвестує в різноманітні інфраструктурні проєкти на території Королівства. Із Росією ж Саудівська Аравія в серпні цього року підписала угоду про інтенсифікацію військово-технічного співробітництва. Проте поглиблення політичної комунікації між цими країнами та Ер-Ріядом є малоймовірним, адже вони займають діаметрально протилежні позиції в сирійському та іранському питаннях.

Висновки

Саудівська Аравія має статус та репутацію традиційного стратегічного союзника Сполучених Штатів Америки на Близькому Сході. Проте впродовж останнього десятиліття двосторонні відносини між державами набули циклічного характеру. Стримана взаємодія між урядами розпочалися ще з моменту президенства Барака Обами, однак протягом каденції Трампа стосунки між країнами стали чи не найбільш тісними за усю їхню історію. Чинний президент США Джозеф Байден зі своїх перших кроків щодо саудівського питання дав чітко зрозуміти, що, на відміну від свого попередника, не має наміру зав’язувати близькі особистісні стосунки з королівською родиною та пробачати історичному союзнику грубе порушення прав людини. Особливо яскраво це ілюструє ігнорування Байденом кронпринца Саудівської Аравії Мухаммеда бін Салмана.

Також у подальшому США, імовірно, утримуватимуться від безпосередньої військової участі в регіональних конфліктах на боці Ер-Ріяда, адже це чітко вписується в стратегію помірного дистанціювання від конфліктів на Близькому Сході, яку сповідує Байден. Загалом можна бути впевненим, що з огляду на наявні спільні економічні та геополітичні інтереси, Саудівська Аравія та США не розриватимуть стратегічне співробітництво та глобально їх можна буде називати союзниками, проте внаслідок декількох інцидентів, таких як, зокрема, вбивство Джамаля Хашоґджі, рівень стратегічного партнерства та довіри між державами залишається суттєво нижчим, ніж раніше.

Автор – Андрій Горб, стажер Аналітичного центру ADASTRA

Якщо цей матеріал був корисним для вас, ви можете подякувати нам, підтримавши нашу роботу на Патреоні!