PER ASPERA – AD ASTRA I THINK TANK

Ranked Best New Think Tank by 2020 Global Go To Think Tank Index

Що стоїть за угодою AUKUS між США, Австралією та Британією і як вона вплине на баланс сил у регіоні?

Що стоїть за угодою AUKUS між США, Австралією та Британією і як вона вплине на баланс сил у регіоні?

У вересні Сполучені Штати, Австралія та Велика Британія уклали резонансну угоду про співробітництво у сфері безпеки, більш відому під назвою AUKUS. Договір покликаний об’єднати та координувати можливості цих держав із метою надійного захисту їхніх інтересів в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Підписання AUKUS стало справжньою несподіванкою не тільки для країн цього регіону, а й для світового співтовариства загалом, реакція якого була дуже суперечливою.

На тлі протистояння між США та Китаєм ця угода виглядає як потенційна можливість для Америки та її союзників консолідувати свою міць й отримати стратегічну перевагу над Пекіном. Однак чи справді AUKUS зможе змінити баланс сил у регіоні на користь Сполучених Штатів?

Нове партнерство старих союзників

«Мова йде про поглиблення можливостей нашої співпраці та впровадження нових форм комунікації між Америкою, її союзниками й партнерами», – так висловився щодо AUKUS президент США Джозеф Байден під час конференції, на якій цей договір було презентовано. Угода визначає основні контури безпекового співробітництва між Австралією, Британією, та Сполученими Штатами в довгостроковій перспективі й спонукатиме ці країни до стратегічного діалогу. Вона, зокрема, передбачає істотне посилення співпраці та координації у сфері оборони, кібербезпеки, розвитку високих технологій.

Саме оборонна складова угоди має найбільш вагомі та далекосяжні перспективи. Одним із найцікавіших пунктів є домовленість про надання Сполученими Штатами ядерних технологій австралійському уряду для конструювання підводних човнів із ядерною силовою установкою. Будувати їх планують у місті Аделаїда. Цей крок спрямований на зміцнення військового потенціалу Канберри та збільшення її спроможності брати участь у різноманітних військових маневрах в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Атомні підводні човни мають безпрецедентно велику автономність, яка дозволяє їм дістатися до найвіддаленіших куточків океану без дозаправки. Таким чином ВМС Австралії зможуть значно розширити свою присутність у Тихому океані.

Прем’єр-міністр Австралії Скотт Моррісон (на екрані ліворуч), президент США Джозеф Байден та прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон (на екрані праворуч) на конференції, присвяченій створенню AUKUS. 15 вересня 2021. EPA/Oliver Contreras

Водночас прем’єр-міністр країни Скотт Моррісон заявляє, що уряд «не прагне отримати атомну зброю» та наголошує на дотриманні Австралією принципів нерозповсюдження ядерного озброєння. Передання Вашингтоном цінних ядерних технологій Канберрі є особливим випадком, оскільки до цього Сполучені Штати не ділилися такими технологіями ні з ким, окрім Великої Британії в далекому 1958 році. Тоді уряд країни скористався досягненнями Америки в цій сфері для організації будівництва свого ядерного флоту.

Однак проміжок часу, через який держави-союзниці почнуть пожинати перші «плоди» від імплементації угоди є доволі тривалим. Представники ВМФ цих країн та спеціалісти протягом 18 місяців проводитимуть консультації, щоб узгодити широке коло питань, пов’язаних із початком будівництва таких субмарин. Перші австралійські атомні підводні човни планують спустити на воду не раніше 2040 року.

Більше за темою: Місце Австралії в регіональній та глобальній політиці

Таким чином, зміцнення військово-морського потенціалу Канберри не буде справою одного дня, і країні доведеться старанно дотримуватися домовленостей та розвивати співпрацю з Америкою для успішної реалізації угоди. Крім цього, Австралія отримає від США далекобійну ракетну зброю, зокрема ракети «Томагавк» та інше сучасне ракетне озброєння для австралійських ВПС. За угодою передбачається й співпраця між країнами у сфері гіперзвукового озброєння та інвестиції в оборонну промисловість Австралії. Все це, звісно, сприятиме посиленню обороноздатності держави, однак ставить її в залежність від Вашингтона, зокрема у сфері ядерних технологій, оскільки власних потужностей для виробництва атомних реакторів Канберра не має.

Цікавим є те, що під час анонсу AUKUS союзники не зазначали, що він спрямований на стримування або протидію якій-небудь державі. При цьому в угоді чітко вбачається її антикитайський характер, з огляду на зростання напруги між Пекіном і Вашингтоном та прагненням останнього здобути стратегічну перевагу будь-яким зручним способом. США безпосередньо зацікавлені в посиленні своєї присутності в Тихоокеанському регіоні, тим паче шляхом інтенсифікації безпекової співпраці з нинішніми партнерами. Долучення Великобританії та Австралії до спільних зусиль Вашингтона в суперництві з Китаєм відкриває американському уряду нові потенційні можливості для протидії Піднебесній. Тим паче AUKUS може в перспективі стати доповненням до заснованої раніше американської ініціативи – діалогу з безпеки QUAD, куди входять США, Австралія, Індія та Японія.

Читайте також: США vs КНР: хто переможе в Південнокитайському морі?

Небезпідставним є й приєднання Сполученого Королівства до такого формату співробітництва. Лондон має значний інтерес щодо посилення своїх позицій на міжнародній арені й трансформації своєї зовнішньої та безпекової політики після Брекзиту. Прагнення до вагомішої ролі та розширення свого впливу чітко окреслені в документі «Global Britain in a competitive age» де, зокрема, описується важливість більшої присутності країни в Азії та Тихому океані шляхом налагодження співпраці з державами регіону. Крім цього, Британія має спільний погляд із Вашингтоном щодо Китаю, вважаючи його піднесення як світової потуги «викликом міжнародній системі».

Австралія також має істотну зацікавленість в інтенсифікації співпраці зі своїми англо-саксонськими союзниками. З огляду на збільшення невизначеності та суперечностей у відносинах із Пекіном, країна прагне зміцнити свої позиції та здатність протистояти кризовим явищам у регіоні. Крім цього, держава вже має досвід ефективної співпраці зі США та Британією в рамках АНЗЮС, АНЗЮК, а також у розвідувальному альянсі «П’ять очей», де Сполучені Штати, Сполучене Королівство, Австралія, Нова Зеландія та Канада обмінюються секретною інформацією зі спецслужб. Тому уряд країни розглядає AUKUS як надійний та послідовний інструмент досягнення своїх зовнішньополітичних цілей.

Образа, підтримка та занепокоєність: хто і як відреагував на угоду?

Тільки-но США, Австралія та Велика Британія оголосили цей багатонадійний договір, як одразу ж він викликав резонанс в усього світового співтовариства. Країни-підписантки тривалий час вдало приховували інформацію про створення AUKUS аж до моменту його офіційного запуску. Несподівана поява такого альянсу застала зненацька не тільки держави Азійсько-Тихоокеанського регіону, а й країни далеко за його межами. Реакція на цю подію була суперечливою й спричинила значні дискусії про доцільність створення такого об’єднання.

Міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан у місті Веймар, Німеччина. 10 вересня 2021 р. Jens Schlueter/AP

Держави по-різному відреагували на AUKUS: договір отримав як схвалення, так і значний осуд. Найбільш різкою та неочікуваною стала реакція Франції на цю англо-саксонську ініціативу. На той момент між Парижем та Канберрою була укладена довгострокова угода про будівництво дизельних бойових субмарин для австралійського флоту вартістю в 56 мільярдів євро. Утворення AUKUS фактично означає розірвання цієї угоди через нову домовленість про будівництво вже атомних підводних човнів разом зі США, а отже, втрату Францією значних прибутків та роботи для багатьох працівників, що займалися проєктом. Такий суперечливий крок австралійського уряду призвів до дипломатичного скандалу, який закінчився відкликанням французьких послів із Канберри та Вашингтона й звинуваченням США та Австралії в підступному та недружньому ставленні.

На невдоволення Парижа австралійський прем’єр Скотт Моррісон заявив про те, що у французько-австралійській цій угоді існувало дуже багато проблемних питань, які робили її виконання невигідним, і що рішення Канберри вийти з договору є цілком обґрунтованим. Загалом ця подія спричинила кризу довіри та невизначеність у відносинах між Францією з одного боку та США й Австралією з іншого. Крім цього, такий різкий «поворот» Америки до Азійсько-Тихоокеанського регіону загострив наявні суперечності в Північноатлантичному альянсі та відносинах між Вашингтоном та ЄС.

Детальніше про цю проблему: Чи призведе утворення нових оборонних союзів до кризи НАТО?

Китай також не залишив створення AUKUS без уваги. Речник зовнішньополітичного відомства Пекіна охарактеризував угоду, як таку, що «суттєво порушує мир у регіоні та прискорює гонку озброєнь». Китайський уряд наголосив на тому, що надання ядерних технологій Австралії потенційно створює проблеми для режиму нерозповсюдження ядерної зброї та ситуацію аналогічну «холодній війні», коли об’єднання держав нехтують міжнародною стабільністю заради досягнення геополітичних інтересів. Хоча офіційна реакція Китаю є відносно стриманою, це не означає, що Пекін буде просто спостерігати за посиленням суперників та не вживати заходів у відповідь.

Цікавою є позиція окремих країн-членів АСЕАН. Малайзія та Індонезія засудили створення альянсу, зокрема через вищезгадані проблеми для режиму нерозповсюдження ядерної зброї та його можливий дестабілізаційний вплив на регіон. Держави особливо бояться загострення суперечностей із Китаєм через наявність тісних економічних зв’язків з останнім та не бажають порушення іншими країнами без’ядерного статусу Південно-Східної Азії, проголошеного АСЕАН. Філіппіни ж, навпаки, підтримали посилення безпекового співробітництва між США, Австралією та Великобританією. Маніла вважає, що такий крок союзників сприятливо вплине на баланс сил у регіоні, дозволить надійно стримувати амбіції Пекіна й не порушує Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Через такі протиріччя в поглядах країн-членів на AUKUS і принцип невтручання Організації, АСЕАН поки що не оприлюднив офіційної заяви щодо цього питання.

Цікаво знати: Договір про заборону ядерної зброї – утопія чи реальність?

Уряд Нової Зеландії тим часом зайняв прагматичну позицію щодо AUKUS, привітавши більше залучення США та Британії в Азійсько-Тихоокеанський регіон, однак із певним застереженням. Річ йде про те, що Веллінгтон забороняє перебування у своїх водах суден із атомними силовими установками і, відповідно, не дозволятиме знаходитись у них новим австралійським субмаринам. Незважаючи на наявне тісне безпекове співробітництво між Австралією та Новою Зеландією, Веллінгтон не прагне схилятися в бік новоствореного альянсу. Країна зацікавлена в підтримці автономного курсу в зовнішній політиці й у підтримці стабільних відносин зі всіма державами регіону.

Прем’єр-міністр Австралії Скотт Моррісон (ліворуч) та Прем’єр-міністр Нової Зеландії Джасінда Ардерн (праворуч) 2019 р. Alden Williams/Stuff

Активізація співпраці між Австралією, Британією та Америкою не оминула й політичні кола Російської Федерації. Міністерство закордонних справ держави висловило занепокоєність щодо негативного впливу AUKUS на регіональну безпеку, авторитет АСЕАН, та на можливість потенційного розгортання гонки озброєнь. Хоча AUKUS безпосередньо не спрямований проти Росії та не зачіпає її життєво важливих інтересів, Москва не виключає, що альянс може в перспективі збільшити амбіції західних союзників на домінування в Тихоокеанському регіоні й тому ставиться до нього скептично. Будь-яке істотне посилення впливу західних країн є неприпустимим в очах Кремля.

Отже, позиція окремих держав щодо AUKUS чітко детермінована її сумісністю із їхнім зовнішньополітичним курсом, національними інтересами й прагненням зберегти стабільність у регіоні чи отриманням певної стратегічної переваги. Більшість держав враховує особливі відносини між ними та КНР і не бажає руйнувати вигідне співробітництво з Пекіном.

Джерело переваги чи стратегічний прорахунок?

Як-не-як, а AUKUS матиме певний вплив на геополітичну ситуацію в Азійсько-Тихоокеанському регіоні та в будь-якому випадку відіграє роль у протистоянні між Вашингтоном та Пекіном, яке наразі є одним із мегатрендів світової політики. Проте які ще стратегічні наслідки можна очікувати від угоди?

По-перше, AUKUS істотно посилить координацію зовнішньої та безпекової політики Австралії, Британії та США, збільшить залучення цих країн у події Азійсько-Тихоокеанського регіону. При цьому Вашингтон отримає найбільші дивіденди від створення альянсу, оскільки він залучається підтримкою двох доволі могутніх союзників у боротьбі за регіональний вплив. Для того, щоб не погіршити зв’язки зі Сполученими Штатами та не ставити під загрозу наявну співпрацю, Лондону та Канберрі доведеться активно підтримувати політику США в регіоні, зокрема можливі американські ініціативи щодо стримування Китаю.

Дізнавайтеся більше: США і Китай: як коронавірус впливає на боротьбу за світове лідерство?

Австралія стане більш залежною від Вашингтона у сфері розвитку оборонного потенціалу, через укладення довгострокової угоди щодо будівництва атомних субмарин та постачання країні американської зброї. Крім цього, AUKUS стане доповненням до наявних договорів та діалогів безпекового спрямування, таких як QUAD та розвідувальний союз «П’ять очей». Варто зазначити, що існує великий «часовий лаг» між підписанням договору та практичними результатами, зокрема це стосується домовленості про атомні підводні човни, перші з яких потрібно очікувати приблизно через 20 років.

По-друге, передача ядерних технологій Австралії від США створює дуже цікавий прецедент у міжнародних відносинах. Інші ядерні держави, як-от Китай та Росія, тепер мають можливість легітимно передавати ядерні технології третім країнам (зокрема технології будівництва атомних субмарин), які в перспективі можна використати й для отримання повноцінної ядерної зброї. Це може створити суттєву загрозу для режиму нерозповсюдження ядерної зброї та матеріалів для її виготовлення, оскільки буде складніше зрозуміти справжні наміри передачі таких технологій окремими державами й виміряти потенційну можливість їхнього використання для виробництва зброї.

Вам варто знати: Геополітичний трикутник ХХІ століття

По-третє, угода приносить невизначеність у трансатлантичні відносини та загострює вже наявні суперечності серед членів НАТО. Дипломатичний демарш Парижа та його подальші дії після розриву раніше згаданого контракту з Австралією показали готовність Франції йти на відкритий конфлікт із впливовими союзниками та залучатися підтримкою інших європейських країн, у яких виникли сумніви в надійності США як партнера. Якщо державам не вдасться зробити кроки для якнайшвидшого відновлення взаємної довіри, то може виникнути ризик появи нових суперечностей між ними й зростання зацікавленості країн ЄС у посиленні «стратегічної автономії» від США.

Фрегат ВМС Китаю на військових навчаннях в Південнокитайському морі. Zha Chunming/Xinhua

Зрештою, AUKUS вочевидь призведе до загострення американсько-китайського протистояння та дестабілізації Азійсько-Тихоокеанського регіону. Створення оборонного альянсу є кроком до посилення військової присутності США і його союзників у регіоні. Будь-які подальші активні військові маневри та ініціативи Вашингтона будуть зустрічати жорсткий опір Пекіна, який не буде миритися з посиленням свого екзистенційного противника. Китай може збільшити присутність своїх військ у Південнокитайському морі, зокрема в акваторіях спірного архіпелагу Спратлі та Парасельских островів, проводити більш агресивні та показові акції щодо Тайваню та вдаватися до більш жорсткої політики щодо своїх сусідів.

Детальніше про проблему: Тайванська проблема: чи можливе возз'єднання Китаю з Китаєм?

Зростання взаємної недовіри у відносинах між КНР та Сполученими Штатами, переслідування обома країнами курсу на збільшення військової переваги можуть спричинити справжню гонку озброєнь у регіоні. З’являється ризик активації дилеми безпеки між двома державами. Такий перебіг подій може спонукати Китай до пошуку нових союзників у протистоянні, одним з яких може стати Росія. Вже можна спостерігати потенційне зближення безпекових інтересів країн та їхню готовність взаємодіяти між собою у військовій сфері. Прикладом цього є нещодавні спільні маневри частин тихоокеанського флоту обох держав і тренування з протидії підводним човнам та однакова позиція країн щодо AUKUS.

Висновки

З огляду на все вищесказане, AUKUS виводить американсько-китайське протистояння на новий рівень і є яскравим прикладом зміщення акцентів Вашингтона та його союзників на військовий компонент в цьому суперництві. У межах договору союзники зможуть координувати свої дії, спрямовані на стримування Пекіна, та ефективніше розвивати свою обороноздатність. Однак ця угода може призвести до порушення балансу сил у регіоні, а перспективи зміцнення позицій Британії, Австралії та США, ймовірно, будуть знівельовані дзеркальними діями з боку Пекіна. Все це може викликати подальше загострення ворожнечі між Сполученими Штатами та КНР.

Дипломатичний конфлікт між Францією та країнами-членами AUKUS справив негативний вплив на єдність Північноатлантичного альянсу та породжує сумніви в членів блоку щодо надійності США як партнера. Це, у свою чергу, призводить до відродження ідеї про розвиток «стратегічної автономії» Європейського Союзу від Вашингтона, яку Париж намагається популяризувати серед інших держав об’єднання. Крім цього, AUKUS може створити нові загрози для режиму нерозповсюдження ядерної зброї та матеріалів. Передача ядерних технологій Австралії з боку США створює прецедент, за яким інші ядерні держави зможуть передавати третім країнам аналогічні технології, які в подальшому можна буде використати для виробництва атомної зброї.

Автор – Анатолій Черниш, стажер Аналітичного центру ADASTRA

Якщо вам сподобалася ця стаття, ви можете підтримати розвиток вітчизняної аналітики, ставши нашим патроном. Разом ми можемо більше!