Україна та ЄС: що змінилося за рік війни?

Останній рік був дуже складним, але водночас проривним для зовнішньої політики України. Наша держава переживає повномасштабне вторгнення рф, однак попри це нам вдалося прискорити свій прогрес на шляху євроінтеграції – одному з ключових векторів розвитку країни. Якщо на початку 2022 року амбіційним для уряду вважалося завдання реалізувати Угоду про асоціацію на 70%, то зараз ми вже маємо статус кандидата на членство в ЄС, а прем’єр-міністр навіть говорить про приєднання до європейської спільноти вже у 2024 році. Та чи реально досягнути цієї мети в такі терміни? Що вже зроблено для цього і чи готовий ЄС доєднати Україну до свого клубу? Про згадані питання і не тільки говоримо в актуальному матеріалі.

Україна та ЄС: історія співпраці

Шлях України до Європейського Союзу розпочався ще на початку української незалежності з підписанням Угоди про партнерство і співробітництво в 1994 році. Упродовж майже півтора десятка років Київ лише висловлював прагнення до євроінтеграції, але нічого конкретного тодішні еліти не робили. Про відкритість дверей до ЄС для України говорили й у Брюсселі. Наприклад, Європейський парламент у 2005 р. депутати ухвалив резолюцію, де закликав переглянути Політику сусідства щодо України та навіть спростити візовий режим для громадян.

Утім, жодних конкретних дій або рішень, що свідчили б про євроінтеграційний поступ, не було аж до 2007 р. Тоді в Києві та Брюсселі заговорили про новий договір, який замінив би угоду про партнерство. Протягом п’яти років сторони працювали над документом, більш відомим як Угода про асоціацію між Україною і ЄС. Її остаточне підписання запланували на листопад 2013 року, та в останній момент президент Віктор Янукович, відомий своєю проросійською позицією, відмовився затверджувати його. Це спричинило хвилю невдоволення українців, яка згодом переросла в Революцію гідності й завершилася падінням тодішнього режиму.

Підписання політичної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Березень 2014 р. European Council

Зі зміною влади у 2014 р. заяви про прагнення Києва стати частиною європейської родини держав почали перетворюватися на конкретні кроки: у березні та червні багатостраждальна угода про асоціацію таки була підписана. Упродовж наступних восьми років її імплементація стала одним із головних завдань зовнішньої політики України. Ключовими досягненнями на цьому шляху були три компоненти:

1. Економічний – зменшення або скасування мит і подальше збільшення обсягів торгівлі Києва з членами Союзу як в абсолютних, так і у відносних величинах. Якщо у 2013 році ЄС та Україна продавали й купували товарів і послуг на 51,5 млрд дол. (32,1% загального обсягу торгівлі), то у 2021 р. ця цифра становила вже 62,5 млрд дол. або 39%.

2. Гуманітарний – надання Києву безвізового режиму у 2017 р. Українці здобули можливість вільно подорожувати країнами ЄС.

3. Юридичний – Україна значно наблизила власне законодавство до європейського. Це дало можливість, наприклад, на початку 2022 року запустити угоду про «авіабезвіз», який мав скасувати монополію окремих компаній на певні маршрути, зрівняти в правах українських та європейських перевізників, а також спростити польоти між Україною і ЄС.

Заявка на вступ та рекомендації для Києва

Подальша реалізація угоди про асоціацію була перервана повномасштабним вторгненням росії до України. Наприкінці лютого офіційний Київ у відповідь на віроломну агресію кремля та його прагнення позбавити нас вільного європейського розвитку подав заявку на вступ до ЄС. Відкрито з міжнародних партнерів тоді це прагнення підтримав лише президент Польщі Анджей Дуда, проте, імовірно, його підтримували й у брюссельських кабінетах.

Руслан Стефанчук, Володимир Зеленський та Денис Шмигаль на підписанні заявки України на вступ до ЄС 28 лютого 2022 р. Офіс Президента

Після чотирьох місяців оцінок Європейська Рада ухвалила рішення надати Україні статус кандидата на вступ, за чим стояли важкі переговори, дипломатичні турне українських урядовців європейськими столицями та політичні баталії всередині самого блоку 27 держав. Про все це ми детально писали в матеріалі Перегони за кандидатство: як Україна долала вето європейських країн і що буде далі?

Все ж разом з омріяним статусом кандидата Київ отримав низку рекомендацій, від виконання яких залежить початок переговорів щодо членства. Усього їх сім:

1. Упровадження механізму конкурсного добору суддів Конституційного Суду України;

2. Відновлення роботи Вищої ради правосуддя, яка не працювала з кінця лютого минулого року, та проведення добору до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Ці органи мають забезпечувати незалежність та доброчесність судової гілки влади в Україні;

3. Посилення боротьби з корупцією, призначення голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та відбір на посаду очільника Національного антикорупційного бюро;

4. Посилення боротьби з відмиванням коштів, приведення її у відповідність до стандартів Групи з фінансових заходів – міжнародного органу по боротьбі з відмиванням коштів, а також прийняття комплексного плану з реформування правоохоронної системи;

5. Впровадження «антиолігархічного» закону;

6. Ухвалення закону про медіа;

7. Реформування законодавства про національні меншини.

Вони переважно спрямовані на підвищення рівня доброчесності судової гілки влади та зменшення рівня корупції і впливу окремих осіб на політику в Україні, яка залишається однією з найбільших корумпованих країн Європи. Згідно з індексом сприйняття корупції, у 2022 році наша держава набрала лише 33 бали зі 100 можливих та опинилася на передостанньому місці серед країн континенту.

У 2022 р. Україна посіла 116 місце у світі за рівнем сприйняття корупції. Transparency International

Ще з кінця літа уряд взявся за впровадження цих вимог і станом на початок лютого можна говорити про значне просування Києва на шляху до Європейського Союзу. Якщо порівняти, що було зроблено впродовж цього року, та що робилося до того, можна говорити про прискорення нашого прогресу. Але про все по порядку.

Чи виконує Україна вимоги ЄС?

Із початком повномасштабного вторгнення українська влада прискорила рух до Європейського Союзу. Денис Шмигаль ще в жовтні стверджував, що Україна має завершити виконання рекомендацій Європейської комісії та бути готова до переговорів на початку 2023 року. У січні прем’єр заявляв, що Київ повинен бути готовим до членства в ЄС до кінця 2024 року. Та що було зроблено насправді і чи можемо ми говорити з Брюсселем про Україну як нового члена євроспільноти?

Однією з вимог Єврокомісії, яку Україна досі не виконала, є зміна процедури добору суддів до Конституційного Суду. Volodymyr Tarasov/Ukrinform

1. Добір до КСУ: у грудні 2022 р. було прийнято відповідний закон, який встановлює необхідний механізм конкурсного відбору суддів у найважливіший судовий орган держави. Однак європейські політики закликали змінити його, адже чинна редакція не відповідає рекомендаціям Венеційської комісії, яка допомагає Києву у виконанні вимог ЄС. Дорадча група експертів, що рекомендує кандидатів на посади суддів, відповідно до пропозицій Венеційської комісії, мала би складатися з чотирьох міжнародних експертів та трьох представників влади.

Читайте також: Юридичний фронт: як Україна бореться з рф у міжнародних судах

Утім, у теперішній редакції закону передбачається, що до місця в ДГЕ мають ділитися три на три, що загрожує незалежності Групи, оскільки міжнародні експерти не матимуть більшості, щоб заветувати недоброчесних кандидатів, якщо, наприклад, влада захоче формально протягнути через контрольовану групу своїх кандидатів у КСУ. Ба більше, рішення групи щодо добору кандидатів зараз не є обов’язковими для виконання ні президентом, ні Верховною Радою, ні З’їздом суддів (всі три інституції є суб’єктами призначення суддів). Тож на початку лютого віцепрем’єрка з євроінтеграції Ольга Стефанішина заявила про готовність уряду доопрацювати закон.

2. Робота Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів: робота ВРП вже розблокована, а до ВККС активно проводять добір кандидатів;

3. Боротьба з корупцією: активно розкриваються корупційні схеми. Остання хвиля затримань відбулася наприкінці січня, а «постраждали» від неї заступник міністра розвитку громад Василь Лозинський та очільники військових адміністрацій Сумщини, Дніпропетровщини, Запоріжжя й Херсонщини. Що ж до САП і НАБУ, то очільника прокуратури призначили ще в липні (ним став Олександр Клименко), а конкурс на посаду голови антикорупційного бюро триває і має завершитися призначенням за 2-3 місяці;

4. Боротьба з відмиванням коштів: у вересні 2022 р. був ухвалений закон, який полегшує встановлення кінцевих бенефіціарів компаній, що зменшує можливості корупціонерів приховати свої зв’язки з бізнесом. Що стосується реформування правоохоронної системи, то в січні було розроблено Комплексний стратегічний план, який наразі знаходиться на розгляді в Офісі Президента;

5. «Антиолігархічний» закон: був прийнятий ще до надання рекомендацій (у вересні 2021 р.), проте висновки Венеційської комісії щодо його покращення та шляхів імплементації досі не надані;

6. Закон про медіа: був ухвалений у грудні 2022 р. і отримав схвальні відгуки Єврокомісії

7. Законодавство щодо нацменшин: закон був прийнятий у грудні, але Єврокомісія ще не давала йому оцінку, вочевидь очікуючи на висновок Венеційської комісії, який може надійти до літа.

Результати голосування у Верховній Раді за закон про медіа, 13 грудня 2022 р. телеграм-канал Олексія Гончаренка

Отже, на сьогодні помітний значний прогрес у виконанні більшості рекомендацій, особливо в галузях медіа та національних меншин, із чим погоджуються й політики в ЄС. Проте про поступ Києва в «домашній роботі» європейські можновладці говорять без конкретики (принаймні публічно). Одним із перших заяву про схвалення дій України зробив посол Союзу Матті Маасікас. У листопаді дипломат сказав, що існує «явний прогрес» у виконанні рекомендацій. Таких же розмитих оцінок дотримуються і європейські лідери. Утім, на саміті Україна-ЄС, що відбувся 3 лютого в Києві, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн сказала, що вражена тим, як Київ просувається у виконанні рекомендацій.

Більш конкретною вийшла спільна заява лідерів України та ЄС: у ній наголошують на важливості повного й послідовного впровадження судових реформ і водночас вітають реформи законодавства щодо ЗМІ й національних меншин. Можна сказати, що європейці хотіли показати: Києву потрібно більше працювати над зміною вже прийнятого закону щодо Конституційного Суду, яким Брюссель залишився незадоволений.

Дізнавайтеся більше: Шлях до ЄС: короткий гайд зі вступу України до Європейського Союзу

Більш чітко та критично про прогрес у виконанні рекомендацій говорять українські аналітики. За даними, зібраними експертами Центру «Нова Європа», найбільшого прогресу Київ досягнув у галузях законодавства про медіа й національні меншини. Ухвалені відповідні документи відповідають рекомендаціям, а експерти їх схвалюють. Утім, велику кількість проблем вбачають у реалізації рекомендації ЄК щодо «антиолігархічного» закону та впровадження механізму добору до КСУ. Питання Конституційного Суду повністю залежить від рішень українського керівництва. А ось реалізація положень закону проти олігархів поки що гальмується Венеційською комісією, яка вже впродовж 14 місяців не може надати висновок щодо нього й обіцяє оприлюднити його в березні.

Венеційська комісія є ключовим органом, що оцінює прогрес українського законодавства на шляху до ЄС. Council of Europe

Станом на лютий 2023 року, можна сказати, що Київ перебуває на пів дорозі до виконання своїх зобов’язань: велику частину законів необхідно ще імплементувати в тій формі, яка задовольнила б Європейську комісію, та для цього може знадобитися не один місяць. Утім, український уряд оптимістично налаштований щодо перспектив старту переговорів. Денис Шмигаль заявляв, що виконати умови й почати розмову з очільниками ЄС реально вже у 2023 р. Для цього треба отримати схвальну оцінку під час офіційної перевірки рекомендацій Євросоюзом восени цього року. Проте для реалізації такого сценарію необхідно брати до уваги висновки Венеційської комісії та зберігати нинішні темпи боротьби з корупцією, водночас доводячи кримінальні справи проти корупціонерів до кінця.

Хто хоче приєднання України до ЄС?

Самого тільки рішення Брюсселя про вступ Києва до ЄС недостатньо. Щоби Україна стала частиною євроспільноти, необхідно отримати згоду всіх її учасників, а це є непростим завданням. Умовно членів ЄС можна розділити на чотири групи за ставленням до цього питання:

1. Країни, що просувають ідею приєднання України. Ці держави не висувають претензій до нашої держави, ба більше всіляко адвокують нашу євроінтеграцію. Серед них переважно країни Центрально-Східної Європи: Чехія, Словаччина, Латвія, Естонія. Однак найбільше за ці прагнення виступають Польща та Литва. Анджей Дуда підтримав ідею надання Україні членства в ЄС ще до початку повномасштабної війни. У січні 2023 р. він підтвердив свою позицію на зустрічі лідерів Люблінського трикутника, підписавши спільну декларацію з Володимиром Зеленським і Ґітанасом Науседою. У ній Вільнюс та Варшава зазначили, що хочуть, щоб Київ став членом ЄС (а до всього ще й НАТО) «щойно це дозволять умови». Пояснити це можна тим, що Польща й Литва розуміють, що прийнявши Україну до ЄС, вони зможуть закріпити втрату москвою свого впливу на Київ та зменшать потенціал безпосередньої військової загрози для себе. Із таких же мотивів ці країни активно просувають передання Україні все більшої кількості озброєнь.

Президенти Литви, України та Польщі під час зустрічі в рамках Люблінського трикутника в січні 2023 р. Jakub Szymczuk/KPRP

2. Країни, що потенційно підтримають приєднання України до ЄС. У цій когорті перебувають Німеччина, Франція та Нідерланди: більшість їхніх громадян виступали за надання статусу кандидата й подальший вступ нашої держави до євроспільноти. Тим не менш, зараз ідею приєднання ці країни намагаються розглядати з раціональної точки зору. Їхні лідери не висловлюють активної підтримки прагненням Києва та не закликають Брюссель якнайшвидше почати процес вступу України до Євросоюзу. Проте їхні заяви мають такий характер: двері для Києва відкриті, тож коли українці будуть готові стати повноцінною частиною ЄС, ми їх приймемо. Подібну думку висловлював, наприклад, німецький канцлер Олаф Шольц у листопаді 2022 р. на конгресі європейських соціал-демократів. Він оголосив, що ЄС має зміцнювати власну безпеку й розширюватися. Й очевидно, що під однією з опор безпеки Союзу він мав на увазі Україну.

Читайте також: Трансформація політики безпеки ЄС: збільшення автономії чи збереження пріоритету НАТО?

Утім, зараз ми не побачимо активних кроків Берліна щодо просування ідеї членства Києва в ЄС. ФРН уже навчена гірким досвідом економічних криз у Греції та Італії на початку 2010-х рр., коли разом із Францією їй доводилося фінансово допомагати своїм союзникам. Щоби не втрапити в таку пастку ще раз, Берлін намагається стримувати вступ України до ЄС, допоки не покращиться її економічний стан. Коли Київ доведе свою стійкість не лише на полі бою, а й у фінансовій сфері, то тоді Німеччина, як і більшість держав, вітатимуть українців серед своїх лав.

3. Країни, які виступають потенційно за, водночас висуваючи претензії до України. Не всі держави-члени беззаперечно чекають Київ у складі Євросоюзу вже зараз чи в майбутньому. Деякі з них традиційно висувають низку претензій до України та до політики її уряду. Серед таких країн виділяється Румунія. Офіційний Бухарест і раніше виступав проти деяких законів, які ухвалював Київ, зокрема проти закону про освіту, що зробив обов’язковим навчання українською мовою в середній і старшій школі. Тоді румуни назвали документ таким, що негативно впливає на нацменшини.

Президент Румунії Клаус Йоганніс закликав Київ змінити закон про національні меншини майже одразу після його ухвалення. V. Ghirda/AP

Цього ж разу Румунія негативно висловилася вже про закон про національні меншини в Україні. У ньому Бухарест залишився незадоволеним переважно відсутністю положень про використання рідної мови в українських судових установах та органах влади в регіонах, традиційно заселених представниками нацменшин. Така позиція Бухареста в майбутньому може стати причиною його відмови ухвалити рішення України про вступ до ЄС, що затягуватиме цей процес. Водночас Румунія активно просувала надання кандидатського статусу Києву влітку, що може свідчити про підтримку членства, якщо, звісно, будуть вирішені питання щодо національних меншин.

4. Країни, що виступають проти вступу Києва в Євросоюз. У цю групу можна віднести лише Угорщину. Хоча й Будапешт висловлюється «за прискорення європейської інтеграції України в ЄС», дії тамтешнього уряду свідчать про протилежне. На відносини між Будапештом і Києвом впливає питання угорської меншини на Закарпатті. Націоналістичний уряд Угорщини неодноразово критикував українські закони, які начебто позбавляють національну меншину права на навчання рідною мовою. Та головним аргументом на користь того, що сусідка України виступає фактично проти приєднання Києва до ЄС, можна вважати прихильність країни до співпраці з росією. Угорщина залишалася залежною від палива з рф навіть у серпні 2022 р. Будапешт підписував контракти на збільшення щоденних поставок російського газу до 5,8 млн м3.

Про питання угорського націоналізму читайте тут: Проблема закордонних угорців у зовнішній політиці Будапешта

Наразі ж угорці щосили намагаються показати, що прагнуть зберегти зв’язки з росією, та закликають інші країни ЄС зробити те саме (найімовірніше, тому що так угорська економіка страждатиме менше від болісної, але потрібної «ампутації» росії від Європи). При цьому важливо розуміти, що в такому сценарії приєднання Києва до євроспільноти не буде можливим. Росіяни, які досі мислять категоріями сфер впливу, не погодяться на те, щоб Україна була членом Європейського Союзу, оскільки їхня «зона відповідальності» тоді зменшиться, а це неприпустимо для кремля. Тож у майбутньому Києву доведеться або допомагати угорцям підготуватися до остаточного розриву відносин із москвою, або шукати засобів тиску на Будапешт, аби той погодився з думкою більшості членів ЄС.

Саміт Україна-ЄС та євроінтеграція

Зустріч Володимира Зеленського з лідерами євроспільноти в Києві на початку лютого 2023 року стала символом прогресу у відносинах Києва та Брюсселя. Уперше український президент прибув на саміт як глава держави-кандидатки на вступ до ЄС. І саме швидка євроінтеграція, якої прагне Київ, була одним із предметів переговорів.

Шарль Мішель, Володимир Зеленський та Урсула фон дер Ляєн на саміті Україна-ЄС 3 лютого 2023 р. Efrem Lukatsky/AP

Утім, зустріч не стала проривом, а лише закріпила сьогоднішні досягнення відносин Євросоюзу й нашої держави. Ніяких перенесень офіційних оцінок виконання червневих рекомендацій ЄС і потенційного перенесення початку переговорів про вступ на весну, як того хотіли б урядовці в Києві, не відбулося. Та сьогодні всі в Європі відзначають значний прогрес на шляху України до «двадцяти семи». На цьому також наголошували й представники Києва під час саміту. Як заявляють в Україні, на сьогодні угода про асоціацію виконана на 70%, а вимоги Європейської комісії майже на 60%.

Про інші вектори зовнішньої політики України читайте: Глобальна ОТГ, Або чому саме зараз кожному час знайти власне місто-побратим

Попереду нас чекає найважча частина шляху – завершення реформ і закріплення їхніх результатів в українському суспільстві саме в такому вигляді, у якому їх би вітав Європейський Союз. Причина логічна: Брюссель хоче, щоб саме Україна підлаштовувалася під нього, а не навпаки. Тому очільники ЄС прийматимуть зміни під своїми умовами, які при цьому будуть ефективно покращувати ситуацію з тією ж корупцією. І питання того, чи зможе Україна почати говорити з політиками в Брюсселі про членство в євроспільноті залежить від того, наскільки добре Київ дослухатиметься до них. Проте в терміни підготовки держави до приєднання до Європейського Союзу, які поставили собі наші урядовці (завершити процес планують до кінця 2024 року), вкластися не вдасться. Найбільш оптимістичним варіантом може стати період наступних 5-10 років, якщо Україну не сколихне нова хвиля агресії росіян, а наш уряд не сповільнюватиме темпи власної роботи.

Висновки

За останній рік Київ значно прискорив свій поступ на шляху європейської інтеграції. Хоча й великий обсяг необхідного для приєднання України до «двадцяти семи» був виконаний упродовж попередніх років, усе ж теперішню швидкість реформ можна вважати зовсім іншим рівнем. За декілька місяців, які минули від надання нам кандидатського статусу, Київ виконав більшу частину червневих рекомендацій Брюсселя, і деякі з них уже перебувають на завершальному етапі.

Проте Україні потрібно багато зробити, аби бути готовою говорити про членство в ЄС. Серед основних перепон – завершення реформ, що мають зробити постійним процес викорінення корупції в країні, відновлення економіки, сильно постраждалої від повномасштабного вторгнення рф, а також існування фактичних противників вступу України до євроспільноти.

Автор – Богдан Коваленко, експерт із Північної Європи Аналітичного центру ADASTRA

Якщо вам сподобалася стаття, підтримайте діяльність нашого центру на Патреоні, аби ми й надалі могли створювати для вас якісний контент.