Партія імені Сі: які зміни приніс Китаю ХХ з’їзд КПК?

22 жовтня завершився ХХ з’їзд Комуністичної партії Китаю (КПК) – головна подія у політичному житті КНР, де підводять підсумки 5-річчя та формують засади державної політики на наступний цикл. Окрім формування вектору розвитку Китаю, на зібранні обирають осіб, котрі будуть керувати країною найближчий період. Цьогорічний з’їзд став без перебільшення історичним, не лише у питанні безпрецедентного переобрання генерального секретаря Сі Цзіньпіна на третій термін (вперше з часів Мао Цзедуна), але й в окресленні візії майбутньої ролі Китаю у світі, який перебуває у процесі трансформації системи міжнародних відносин.

Китайська Народна Республіка за правління Сі Цзіньпіна остаточно відійшла від періоду «відкритості» Ден Сяопіна та готується сформувати новий етап в історії становлення китайської партії та держави. Тож як Сі вдалося консолідувати владу навколо себе? Які рішення були досягнуті під час ХХ з’їзду КПК? Хто буде керувати Піднебесною наступні 5 років та чи варто очікувати зміни у зовнішній політиці країни після ХХ з’їзду? Про все це – далі в матеріалі.

Місце КПК у політичній системі КНР

Комуністична партія Китаю в усіх аспектах є домінантною силою в політичному житті країни. Вона буквально «вшита» в управлінський апарат Пекіна. Взагалі на території материкового Китаю діє однопартійна авторитарна диктатура, в рамках якої КПК виступає «представником та захисником інтересів всього народу». Вона має абсолютну владу, яку використовує для побудови «кращого суспільного ладу, де панує процвітання». Якщо говорити коротко, то «партія – це і є держава». Фактично всі посади дублюються аналогічним позиціями у партійні структурі. Наприклад, умовний губернатор провінції одночасно обіймає посаду голови партійного комітету регіону. Саме через таку симбіотичність політичної системи Піднебесної, з’їзди КПК відіграють важливу роль у формуванні державної вертикалі влади.

Читайте також: 35 років реформ у В’єтнамі. Що вдалося побудувати?

На вершині партійної ієрархії перебуває Постійний комітет Політбюро ЦК КПК, який на даний момент складається з 7 осіб. Його очолює генеральний секретар. Членів цього органу обирають серед 25 представників Політбюро ЦК. Вони збираються на постійній основі та приймають важливі державні рішення. У свою чергу Політбюро (здійснює нагляд за діяльністю партії) призначається Центральним комітетом КПК (керує всією роботою та представляє на міжнародній арені), який є таким собі уособленням «партійного парламенту» та складається 204 постійних членів та 172 кандидатів у ЦК (останні не мають право голосу, проте можуть брати участь в обговореннях). Формально ЦК формує Всекитайський з’їзд КПК, на якому збирається 2000 делегатів з місцевих осередків.

У статуті КПК (партійна конституція) вказується «демократичний підхід» до формування складу органів, проте всі рішення про призначення на ту чи іншу вагому посаду приймають на рівні Політбюро. Найбільш вагоме значення для політичного життя КНР має курортне містечко Бейдайхе, де зазвичай перед значними державними подіями збирається вся партійна еліта та в кулуарах обговорює майбутній вектор внутрішньої і зовнішньої політики. Саме в Бейдайхе приймають важливі політичні рішення, які потім «підтверджують та закріпляють» на офіційних заходах.

Ієрархія Комуністичної партії Китаю. CRS

З’їзд Компартії збирається один раз на п’ять років у Великій народній залі на площі Тяньаньмень у Пекіні. Зазвичай подія триває понад тиждень. На останній зустрічі були присутні 2296 делегатів, яких відбирала спеціально створена команда. Ці делегати у свою чергу обирають ЦК, котрі потім формують Політбюро та його Постійний комітет. На початку з’їзду, генеральний секретар виступає з промовою, де звітує про останні досягнення та вказує на напрям майбутньої політики Пекіна на наступні 5 років. Потім протягом тижня представники голосують за зміни у статуті КПК, окремі особи виходять з профільними промовами, а в суботу та неділю оголошують новий склад ЦК, Політбюро та особу Генерального секретаря КПК. Усі рішення з’їзду, які прямо стосуються державного апарату (призначення уряду та голови Китаю), наступного року підтверджуються та дублюються в законодавчому органі КНР – Всекитайських зборах представників.

Тріумф Сі Цзіньпіна

На початку року були деякі сумніви у перспективі переобрання Сі Цзіньпіна на посаду Генерального секретаря КПК та глави держави. Зменшення темпів економічного розвитку Піднебесної стало вагомою проблемою для Сі. За прогнозами МВФ, цього року ВВП країни зросте всього на 3,2 %, що при планах китайського керівництва забезпечити економічне зростання приблизно на 5,5% можна оцінювати як передумови до рецесії. Політика «нульової толерантності» до Covid-19 (або «Zero-Covid»), у рамках якої при виникненні найменшого спалаху хвороби на локдаун закривалися багатомільйонні міста та фабрики, негативно впливає на промислове виробництво. Через велику кількість населення система освіти не витримує навантаження від збільшення випадків захворювання, тому доводиться реагувати жорстко. За втілення політики «Zero-Covid» особисто відповідає Сі Цзіньпін, адже це була його ініціатива. Негативний економічний ефект від періодичних карантинних обмежень у великих промислових містах викликає в партійної еліти невдоволення діями Сі.

Детальніше за темою: США і Китай: як коронавірус впливає на боротьбу за світове лідерство?

Також на стан економіки впливає криза на ринку нерухомості. Слабка активність у сфері та негативні прогнози в житловому секторі, безсумнівно, сповільнили зростання. Галузь становить до третини  ВВП КНР, що очевидно б’є по економіці країни. Покупці відмовляються сплачувати іпотеки за недобудоване житло. Відповідно це спричинило падіння попиту на новобудови та зменшило потребу в імпорті товарів, які використовуються у процесі зведення. Проте, незважаючи на критику дій Сі Цзіньпіна з боку партійної опозиції (яка ще залишилась), йому вдалося гарантувати своє переобрання та навіть ще більше зміцнити владну вертикаль навколо себе.

Перші ознаки можливого продовження правління Сі з’явилися ще у 2018 році, коли були схвалені поправки до Конституції КНР. З її сторінок прибрали ліміт перебування на посаді глави КНР у 2 терміни. Таким чином, Сі Цзіньпін міг знову переобратися на найвищий пост в країні. До речі, окрім посади голови КНР та генерального секретаря КПК, Сі очолює Центральну військову комісію. На останні дві позиції обмеження на терміни відсутнє. Майже вся партійна опозиція до Сі була ліквідована в період антикорупційних переслідувань з 2013 по 2016 рр. Завдяки чисткам серед партійної еліти, він зміг призначити на вакантні місця відданих чиновників, централізувавши всю владу у власних руках. Сі повністю підпорядковував собі керівництво Народно-визвольної армії Китаю – де-факто бойового крила Компартії. У переддень початку з’їзду, з’явилися проєкти майбутніх поправок до Статуту, які закріпляли за головою статус «ядра партії», тобто центральної фігури у структурі органу. Очевидно, питання  перепризначення Сі на дві посади вже вирішене.

На відкритті ХХ з’їзду, Сі Цзіньпін виступив з великою промовою «Високо тримати великий прапор соціалізму з китайською специфікою та боротися за всебічну розбудову соціалістичної модернізованої країни». Виступ транслювали на державному телебаченні, яке дивилися мільйони громадян. У словах було наголошено на зміні міжнародної ситуації в якій опинився Китай; перелічено досягнення за останні 5 років; проголошувалась технологічна модернізація, яку заплановано досягти до 2035 року. Особливо наголос Сі спрямував на питання національної безпеки щодо Тайваню (але про це трохи далі). Найбільше лідер акцентував увагу на «досягненні благополуччя китайської нації», на початку «нової епохи Китаю» та «боротьбою з бідністю». Такі тези чітко вкладаються в сповідувану ним ідеологему «побудови китайської мрії», яка слугує ідеологічною базою з формування культу особи Сі Цзіньпіна.

Генеральний секретар КПК Сі Цзіньпін виступає з генеральною промовою перед делегатами ХХ з’їзду 16 жовтня 2022 року, Пекін. Ju Peng/Xinhua

Згодом Комуністична партія Китаю схвалила поправки до конституції (Статуту КПК), спрямовані на закріплення основного статусу Сі Цзіньпіна та керівної ролі його політичної думки. Серед змін до документу «Дві основи» визначають секретаря як «основного» лідера та закріплюють його ідеї як керівні принципи майбутнього розвитку Китаю. «Дві гарантії» забезпечують «ключовий» статус Сі у партії та централізовану владу партії над Китаєм. Також були доповнені «думки Сі Цзіньпіна про соціалізм з китайською специфікою для нової ери». Внесені корективи до Статуту ускладнять можливість опонувати діям глави Китаю, оскільки будь-які розбіжності у поглядах можуть бути сприйняті як загроза для партії. Таким чином він зміг централізувати контроль над органом, що сталося вперше після смерті Мао Цзендуна.

Загалом Компартія Китаю не є монолітною структурою, якою вона себе позиціонує на загал. Вона складається з кількох неформальних фракційних груп, які в системі КПК, як правило, формуються навколо міжособистісних зв’язків впливових акторів. Наразі в китайській системі панують три основні об’єднання, кожне з яких зосереджене навколо нинішнього чи колишнього лідера. Перша з них – це «Шанхайська банда» або «шанхайці», яку очолює керівник Китаю з 1993 по 2003 рік Цзян Цземінь. Він побудував свою кар’єру у Шанхаї, та багато членів даної фракції походять звідти.

Вас може зацікавити: «Країна загального добробуту», або Феномен комунізму в КНР

Друга – це «комсомольці» Ху Цзіньтао, котрі беруть свій початок та пов’язані з молодіжним крилом КПК. До речі, цікавий епізод відбувся під час з’їзду з колишнім їхнім лідером. Його начебто примусово вивели із зали засідань, що оцінювалося як показова розправа Сі Цзіньпіна над «комсомольцями» через їхню ліберальну позицію щодо налагодження відносин зі США. Проте, як згодом повідомили державні медіа, колишньому 79-річному керманичу просто стало зле. У версію «розправи» над іншою фракцію важко повірити, адже інші її члени були присутні у залі та продовжили участь у з’їзді. Тим паче, політичний вплив Ху Цзіньтао не такий вагомий, аби бути загрозою для одноосібного правління Сі.

Третя фракція – «Нова чжецзянська армія» Сі Цзіньпіна – складається з представників лояльних до чинного лідера КНР чиновників, яких він згуртував навколо себе під час перебування на посаді секретаря та губернатора провінції Чжецзян та Фуцзян. Багато з членів групи займають ключові посади у партії та державному апараті. Фракція підтримує ідею розширення впливу Китаю за кордоном та має жорстку позицію щодо відносин зі Сполученими Штатами.

Момент виведення Ху Цзіньтао із зали з’їзду КПК. Andy Wong/AP

Цікаво те, що Сі також зруйнував ті традиції, які започаткував Ден Сяопін (творець китайського економічного дива). До 2018 року, серед китайського політикуму існував принцип «сім вверх, вісім вниз». Його суть полягає в тому, що у віці 67 років на момент з'їзду чиновник ще може отримати підвищення по партійній ієрархії, а у 68 років – ні. Таким чином, відбувалося регулярне омолодження влади. Проте теперішній генсек порушив це вікове обмеження. Так, під час обговорення було призначено на посаду голови канцелярії Комісії КПК із закордонних справ чинного міністра закордонних справ Ван Ї (69 років). Самому Сі Цзіньпіну 69 років, що теж суперечить принципу Ден Сяопіна.

Читайте також: М'яка сила як інструмент зовнішньої політики Китаю

ХХ з’їзд КПК став моментом повного тріумфу та домінування чинного лідера на китайській політичній вершині. Сі Цзіньпін не тільки зумів переобратися на безпрецедентний третій термін на посаду генерального секретаря КПК, що автоматично гарантує йому крісло очільника КНР, але йому ще й вдалося централізувати партійну структуру навколо себе. Вперше з часів Мао стільки абсолютної влади знаходиться в одних руках. Хоча на противагу засновнику КНР, котрий посилював державний апарат, зменшуючи вплив КПК своїми чистками в рядах еліти, Сі Цзіньпін розширює повноваження Компартії на ті сфери державного управління, де її вплив раніше ще був обмежений (насамперед, зростає регулювання економіки, на яке прямо тепер впливає партія).

Нова-стара сімка

На фоні консолідації влади в руках Сі відбулися призначення нового складу ЦК, Політбюро, керівництва НВАК та Постійного комітету. Зміни в останньому варто розглянути детальніше. Цей орган або «сімка», як центральний та головний інститут в партії та де-факто в держапараті, складається з найвпливовіших людей, які відповідають за різні сфери політики країни. До його нового вигляду входять генеральний секретар Сі Цзіньпін, Лі Цян, Чжао Лецзі, Ван Хунін, Цай Ці, Дін Сюесян, Лі Сі. Якщо з переобрання першого  було все зрозуміло заздалегідь, то ім’я другого номера списку та за сумісництвом майбутнього прем’єр-міністра КНР було маловідоме для міжнародних спостерігачів.

Лі Кецян, чинний прем’єр, вирішив піти з посади, таким чином його місце стало вакантним. І доволі несподівано новою другою за важливістю особою в країні став секретар Шанхайського міськкому Компартії Лі Цян, наступний номер списку ПК Політбюро. Він зарекомендував себе перед чинним главою держави своєю відданістю та ефективністю введення карантинних обмежень у Шанхаї в рамках політики «Zero-Covid». Лі запровадив найжорсткіший локдаун в країні, коли було заборонено навіть виходи з дому по продукти харчування. Можливо, саме через готовність виконувати непопулярні накази та підтримку усіх дій Сі Цзіньпіна він отримав підвищення.

Нові члени Постійного комітету Політбюро зустрічаються з представниками ЗМІ після завершення ХХ з’їзду Комуністичної партії Китаю, 23 жовтня 2022 р. Tingshu Wang/Reuters

Третя людина в партії – це Чжао Лецзі, якого вважають найбільш довіреною особою Сі. Він особисто знайомий з лідером КНР вже багато років та відповідає за партійну організацію. Наступним у списку йде головний ідеолог КПК Ван Хунін. Професор Фуданського університету, політолог, теоретик, який працював радником ще при Цзянь Цземіні у 1990-х рр. Ван Хунін творець ідеології «китайської мрії» Сі Цзіньпіна і автор кілька десятків книг з міжнародних відносин. Його поглядам характерні антиамериканізм (свого часу написав книгу «America against America», де критикує демократично-ліберальну систему США), китайський націоналізм, марксистсько-ленінські догми та мета зробити з КНР глобальну потугу. Зрозуміло, що Ван відповідатиме за ідеологічний та пропагандистський напрямок.

Раніше ми писали про таке: Піднебесна виходить у космос: як пов'язані космічна та зовнішня політика Китаю? 

П’ятий номер Цай Ці є креатурою Сі Цзіньпіна, беззаперечно підтримуючи його лідерство у КПК. Цай Ці тісно пов'язаний з Міністерством держбезпеки КНР (китайська спецслужба), що автоматично робить його відповідальним за партійну дисципліну та безпековий трек. Шостий член «сімки» Дін Сюесян – радник Сі Цзіньпіна з питань технологічних інновацій та модернізації. Останнім обличчям у Постійному комітеті став Лі Сі, який є затятим прихильником боротьби з корупцією та помічником у вирішенні економічних питань.

Новий склад Постійного комітету Політбюро ЦК КПК став повністю лояльним до Сі Цзіньпіна. На відміну від попереднього скликання, де прем’єр-міністр Лі Кецян представляв помірну опозицію до Сі та навіть дозволяв собі критикувати економічну політику лідера, новий ПК складається з прихильників та союзників Сі Цзіньпіна. Такий розвиток подій дозволяє втілювати в життя будь-які вигідні для нього політичні рішення, фактично прибираючи запобіжник від радикальних кроків у перспективі.

Зовнішньополітичне значення ХХ з’їзду

Закінчення з’їзду та його рішення ознаменувало остаточну трансформацію вектору зовнішньої політики Китаю у більш агресивну форму. Така «різкість» пов’язана з інтенсифікацією захисту власних національних інтересів та позиціонуванням КНР як альтернативного центру сили, котрий протиставляється так званій «американській гегемонії». Основну увагу на партійному зібранні приділили проблемі Тайваню. Останні кроки Вашингтона в напрямку зміцнення обороноздатності «бунтівного острова» та заяви Білого дому про готовність захищати Тайвань від китайського вторгнення, дуже занепокоїли Пекін. Такі кроки Сполучених Штатів ускладнюють для Сі реалізацію процесу «великого возз’єднання» Китаю та «відродження китайської нації», які мають бути досягнуті до 2049 року (на століття утворення КНР). У рамках ХХ з’їзду делегати внесли у Статут КПК положення про протидію незалежності Тайваню, що надає законне право на використання будь-яких засобів для повернення острова до свого складу.

Більше про це в матеріалі: Тайванська криза: три сценарії розвитку подій

Цікаво те, що з’їзд затвердив деякі перестановки у вищому військовому керівництві Народно-визвольної армії Китаю. З огляду на нові призначення, акцент у вищих ешелонах армії  відтепер буде ставитися на Тайвань. Нові члени Центральної військової ради (ЦВР) прибули з армії, флоту та ракетних військ, а деякі також мають досвід роботи в аерокосмічній і технологічній сферах. Наприклад, до складу органу входить 65-річний генерал Хе Вейдун, який має великий досвід управління у східному військовому окрузі, що межує з Тайванською протокою. Нове керівництво НВАК не тільки відносно молодше за попереднє, але й набагато більш обізнане про стан справ Тайваню, а кожен із членів має військовий досвід. Це означає, що політичне та військове керівництво КНР  використовуватиме більш жорстку стратегію щодо «бунтівного острова».

Глава КНР Cі Цзіньпін під час військового параду НВАК, 30 липня 2017 року. AFP

Важливе місце на з’їзді займало питання формування з Китаю нового центру силу на противагу США. Так, було внесено нові положення до Статуту КПК, які ставлять за мету втілити план соціалістичної модернізації Китаю до 2035 року; доведення збройних сил до світових стандартів; досягнення трансформації КНР у велику соціалістичну країну сучасності. Такі зміни варто оцінювати як підтвердження амбіції на глобальне лідерство. Протистояння між КНР та США після ХХ з’їзду тільки загостриться. Занадто багато протиріч у сторін, починаючи від безпекових (тайванська проблема, китайська експансія у Південно-Східному морі, ліквідація автономії Гонконгу), торговельно-економічних (торговельна війна) та закінчуючи ідеологічними (протистояння демократії та автократії).

КНР продовжить розвиток своїх інфраструктурних ініціатив за кордоном. Попри те, що останніми роками фінансування проєкту «Пояс і шлях» дещо зменшилося, Пекін не збирається полишати цей інструмент впливу на інші держави. Продовжиться економічна експансія до країн Африки, Центральної Азії та Латинської Америки. Кардинальних змін у зовнішній політиці КНР на третьому терміні Сі Цзіньпіна не варто очікувати. Стратегічне партнерство між Китаєм та росією залишиться, проте Піднебесна не буде заходити далі інформаційної і торговельної підтримки рф. Територіальні конфлікти з Індією, державами Південно-Східної Азії та Японією навряд чи будуть врегульовані, адже Китай не зацікавлений у цьому.

Рекомендуємо до прочитання: Китай – латентний союзник кремля

Не варто очікувати якихось зрушень від КНР і щодо російсько-української війни. Офіційний Пекін надалі буде дотримуватися умовного нейтралітету, підтримуючи лише інформаційно дії рф. Для України головне, аби Китай не надавав військово-технічну допомогу агресору, бо це може негативно вплинути на перебіг бойових дій. Попри спроби української влади вийти на прямий контакт із китайським лідером, Пекін досі ігнорує можливість перемовин з Києвом. КНР продовжить закликати до дипломатичного врегулювання війни та звинувачувати Захід у «розпалювані конфлікту».

Підсумки

XX з’їзд Комуністичної партії Китаю зміг консолідувати партію навколо особи Сі Цзіньпіна. Чинний лідер КНР гарантував собі безпрецедентний третій термін на посаді глави держави, Генерального секретаря КПК та очільника Центральної військової ради. Незважаючи на проблеми в економіці, що викликає критику дій керівника, останньому вдалося успішно ліквідувати майже всю внутрішньопартійну опозицію та забезпечити собі панівне становище у Компартії. Так, на з’їзді ухвалили історичні поправки до статуту КПК, спрямовані на закріплення основного статусу Сі Цзіньпіна та керівної ролі його політичної думки у партії. Серед поправок «Дві основи» визначають Сі як «головного» лідера партії та закріплюють його ідеї як керівні принципи майбутнього розвитку Китаю. Такі зміни забезпечують «найвищий» статус Генсекретаря у партії та централізовану владу КПК над республікою. Подібні зміни ускладнять протистояння очільнику держави, оскільки будь-які розбіжності у поглядах можуть бути сприйняті як загроза для органу. Таким чином Сі Цзіньпін зміг централізувати контроль над КПК.

Найвищим інститутом в ієрархії владної політсили є Постійний комітет Політбюро ЦК КПК. ПК або «сімка», як центральний та головний орган влади у партії та де-факто у держапараті, складається з найвпливовіших людей, які відповідають за різні сфери політики країни. До нового складу Постійного комітету Політбюро за результатами ХХ з’їзду увійшли генеральний секретар Сі Цзіньпін, Лі Цян, Чжао Лецзі, Ван Хунін, Цай Ці, Дін Сюесян, Лі Сі. Найбільш несподіваним було призначення до складу сімки секретаря Шанхайського міськкому Компартії Лі Цяна. Він зарекомендував себе перед лідером республіки своєю відданістю та ефективністю введення карантинних обмежень у Шанхаї в рамках політики «Zero-Covid». Важливо зазначити, що новий склад Постійного комітету Політбюро ЦК КПК став повністю лояльним до Сі Цзіньпіна. Такий розвиток подій дозволяє йому втілювати в життя будь-які вигідні для себе політичні рішення, фактично прибираючи запобіжник від радикальних кроків у перспективі.

Рішення з’їзду ознаменували кінцеву трансформацію зовнішньої політики Китаю у більш агресивну форму, яка пов’язана з інтенсифікацією захисту власних національних інтересів та позиціонуванням КНР як альтернативного центру сили. Основну увагу на партійному зібранні приділили проблемі Тайваню та протидії США. Під час з’їзду було внесено нові положення до Статуту КПК, які ставлять за мету втілити план соціалістичної модернізації Китаю до 2035 року; доведення збройних сил до світових стандартів; перетворення КНР на велику соціалістичну країну сучасності. Такі зміни варто оцінювати як підтвердження амбіції на глобальне лідерство.

Китай після ХХ з’їзду остаточно відійшов від «відкритості» Ден Сяопіна та започаткував нову еру в політичному позиціонуванні. Відтепер головна увага буде зосереджена на безпеці та захисті національних інтересів, а економічна співпраця повільно відійде на другий план. Варто очікувати, інтенсифікацію мілітаризації та агресивного ведення зовнішньої політики, насамперед стосовно Тайваню. Нічого не зміниться в позиції КНР щодо російсько-української війни. Пекін продовжуватиме утримуватися від втручання та займатиме нейтральну позицію, хоч інформаційно сприятиме москві.

Українська влада повинна вибудувати прямий канал зв’язку з Китаєм та постійно інформувати уряд республіки про агресивні дії росії. Також Києву важливо не порушувати принципи політики «одного Китаю», налагоджуючи контакти з Тайванем до певної межі, встановленої Пекіном. Проте, беручи до уваги неприховану підтримку з боку КНР росії у дипломатичній та інформаційні площині, слід позбавити Китай статусу «стратегічного партнера» нашої держави.

Автор – Антон Ганоцький, експерт з Азійсько-Тихоокеанського регіону Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте вихід нових матеріалів, ставши патроном ADASTRA. Цим ви робите свій внесок у розвиток вітчизняної аналітики!