Польща в очікуванні нового уряду: які зміни принесуть вибори-2023?

Напруга в суспільно-політичному житті Польщі зростала фактично від приходу до влади консервативної партії PiS у 2015 році, а її рівень особливо швидко підвищувався впродовж останніх років на тлі ухвалення контроверсійних законів, загострення заборони абортів та конфлікту з інституціями ЄС, саме тому вибори 2023 року називали найважливішими після 1989 року.

Про це говорили не лише медіа, але й основні партії на політичній арені. Ситуацію також підігрівали соціальні опитування, які демонстрували загрозу для влади PiS та можливості для демократичної опозиції, водночас прогнозуючи те, що ультраправа Конфедерація може отримати блокувальний пакет. Це не дозволило б демократичній опозиції створити коаліцію і дало б шанси PiS залишитися при владі.

Тому впевнена перемога опозиції завдяки рекордній явці стала успіхом краще мобілізованої частини суспільства, яка була дедалі більше незадоволена правлячою партією, і відкрила новий розділ у польському політикумі, котрий знаменується можливістю кардинальних змін як у внутрішній, так і в зовнішній політиці.

Тож як виглядає баланс сил потенційної коаліції? Які зміни очікуються під час найближчого скликання? Як вплине на реалізацію рішень те, що президент є ексчленом PiS і фактично досі належить до цього політичного табору? Як ці вибори вплинуть на відносини з ЄС та Україною, зокрема в контексті економічних конфліктів і війни з рф? На ці та інші питання відповімо в цьому матеріалі.

Передісторія (уряди PiS)

Загалом партія «Право і справедливість» (PiS) керувала Польщею три каденції. Першою – це уряди меншості Казимира Марцінкевича та Ярослава Качинського у 2005-2007 роках.  Тоді лише починала формуватися сучасна польська політична арена, головною ознакою якої є поділ на «ліберальну» та «солідарну» Польщі. Лідери обох цих політичних таборів ведуть свою історію з відомого польського суспільно-політичного руху «Солідарність», який боровся проти влади залежної від москви Польської Народної Республіки й обстоював створення реально незалежної Польщі.

Партія PiS святкує перемогу на виборах 2015 року. PAP/Paweł Supernak

Від 2015 року Польщею керував уряд консервативної суспільно та лівої економічно партії «Право і справедливість». Тоді вона з міноритарними коаліціянтами, які були в її списках, здобула перемогу з результатом у 37,58%, або 235 мандатів. Такий результат тоді давав можливість створити монобільшість (більшість у Сеймі – 231 місце) та утворити уряд. У 2015-2017 рр. кабінет міністрів очолила Беата Шидло, яка зараз є євродепутаткою. ЇЇ уряд мав високу підтримку серед сільського населення. Було введено соціальну програму 500+ (щомісячні виплати на дитину). У 2017-2019 діяв уряд премʼєра Матеуша Моравецького, який тоді був радше технократичним ніж політичним головою кабінету міністрів.

Успіх PiS повторився у 2019 році. Керівна консервативна політсила з міноритарними коаліціянтами у своїх списках отримала ще кращий  результат – 43,59%, що знову дало 235 мандатів і чергову монобільшість. Тоді було створено другий уряд Матеуша Моравецького. Усі уряди PiS 2015-2023 характеризувалися соціальними реформами, зокрема вищезгаданою програмою 500+, яка стала основним політичним «козирем» партії до сьогодні, 13 і 14 пенсією та зниженням пенсійного віку і т. д. Ці програми стали настільки важливим елементом політичного життя, що під час кожної кампанії політсила, яка виступала за ліквідацію цих реформ, не могла розраховувати на високий результат на виборах.

Читайте також інші актуальні матеріали про політику країн Європи: Як у Словаччині перемогли антиукраїнські сили та чого чекати від нового уряду Фіцо?

Політика Польщі почала переходити в активний режим ще до президентських виборів у 2020 році. Уряд хотів провести перший тур поштою через пандемію COVID-19. Вони були оголошені на 10 травня 2020 року. Ця ідея увійшла в історію як «листові вибори» (пол. wybory kopertowe). Керівна партія, хотіла використати момент зростання рейтингів президента Анджея Дуди через ефект «об’єднання навколо прапора» на тлі загрози, незважаючи на відсутність правових підстав проведення виборів таким способом. Вибори таким методом не відбулися через поставлення під сумнів їхньої законності в такому форматі частиною уряду в особі Ярослава Ґовіна. Нелегальність виборів потім підтвердив голова Найвищої контрольної палати Польщі (NIK), оголосивши про незаконне витрачання понад 70 млн злотих на них. Також у цій справі голова NIK Маріан Банашь направив підозру про вчинення злочину до прокуратури.

Результати другого туру президентських виборів 2020 року. Atlas2022

Фактично вибори президента Польщі відбулися 28 червня 2020 року. Кандидатом від PiS був чинний президент Польщі Анджей Дуда, а зі сторони опозиції – мер Варшави та віцеголова партії Громадянська Платформа (PO) Рафал Тшасковський. Важливим у цих виборах стала поява шоумена Шимона Головні, який неочікувано опинився на політичній арені Польщі. У деяких опитуваннях він утримував від 10 до 15%, що вже задавало сильну позицію на майбутні парламентські й місцеві вибори. Поки  Громадянська Коаліція мала іншу кандидатку — Малгожату Кідаву-Блонську – Головня міг увійти в другий тур, де багато соціальних опитувань пророкували йому перемогу над Дудою. Це переконало «втомлених» виборців PiS і PO, що саме Головня – нове обличчя Польщі. Результатом виборів стала перемога Анджея Дуди над Рафалом Тшасковським у другому турі з результатом 51% проти 49%. Волевиявлення людей показало близькість до успіху опозиції, потребу в третій потужній політсилі на тлі втоми частини суспільства поляризацією та підтвердило високий рівень готовності PiS широко використовувати державні медіа для пропаганди проти своїх політичних суперників.

Хто балотувався і хто переміг?

У виборах брали участь 5 політичних комітетів, які мали рейтинги понад 3% і шанси на проходження 5% бар’єру.

«Обʼєднана Правиця» (пол. Zjednoczona Prawica – ZP), до якої входять PiS, «Суверенна Польща» (Suwerenna Polska – SP, раніше Solidarna Polska), Республіканська партія (пол. Partia Republikańska), представники громадської організації OdNowa та люди ексмузиканта Павла Кукіза.

PiS, який входить до фракції Європейських консерваторів і реформістів (ECR) є основою коаліції, де домінує над усім списком та рішеннями. Партія євроскептична, консервативна, прокатолицька й соціальноорієнтована. Опирається здебільшого на сільський електорат і пенсіонерів. У міжнародній політиці веде одновекторну політику орієнтовану на США. SP, яка також є частиною ECR, очолює міністр юстиції і генеральний прокурор Збігнєв Зьобро. Депутати партії гостро критикують Європейський Союз, та говорять про можливий вихід Польщі з ЄС. Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну PiS одностайно виступив за надання допомоги Україні й реалізовував це в рамах діяльності свого уряду.  У 2022-2023 роках Польща була одним із найбільш активних партнерів України у військових та гуманітарних питаннях, особливо якщо говорити про швидкість допомоги. Водночас перед кожними виборами від 2015 року PiS просував яскраво виражену антиукраїнську риторику в питанні Волинської Трагедії, а перед виборами 2023 року розгорнув зернову кампанію проти Києва. Як потім це інтерпретували медіа, метою таких перипетій було переманювання виборців радикальнішої політсили – Конфедерації.

Вам може сподобатися: Парламентські вибори-2023 в Греції: гра на підвищення

Громадянська коаліція (пол. Koalicja Obywatelska – KO) – коаліція декількох опозиційних угруповань: центристської Громадянської платформи (пол. Platformy Obywatelskiej – PO), ліберальної «Новочесної» (пол. Nowoczesna – N.), Зелених (Zieloni) та лівоцентричної «Польської Ініціативи» (Inicjatywa Polska). Також у цих виборах у списках були представники місцевого самоврядування Польщі, президенти й депутати місцевих та обласних рад і представники «Аграрного союзу» (AgroUnia). PO, що входить до Європейської народної партії (EPP) – це проєвропейська ліберальна політсила, яка в цих виборах зійшла вліво в соціальних питаннях. Лідер партії Дональд Туск був головою Європейської Ради та головою EPP. У міжнародних питаннях виступає за двовекторну політику з орієнтацією на ЄС і США з акцентом на Європі. Партія керувала Польщею у 2007-2014 роках разом із PSL і характеризувалася поміркованими ліберальними урядами. У міжнародній політиці KO завжди орієнтувалася на європейські інтереси, хоча під час кампанії 2023 року також підкреслювала важливість союзництва зі США. Під час повномасштабного вторгнення тоді ще опозиційна сила зібрала штаб допомоги Україні, де мережа представників місцевої влади, які переважно належали до опозиції, почала швидко організовувати гуманітарну допомогу Україні.

«Третій Шлях» (Trzecia Droga) – коаліція двох політсил: «Польщі 2050 Шимона Головні» (Polska 2050 Szymona Hołowni – PL2050) та «Польської селянської партії» (Polskie Stronnictwo Ludowe – PSL).

PL2050, яка входить до європейської ліберальної групи Renew Europe (RE), – це нова політична сила на польській арені, заснована екскандидатом у президенти Польщі Шимоном Головнею.

Лідери «Третього Шляху» Владислав Кошіняк-Камиш (PSL) (ліворуч) та Шимон Головня (Polska 2050) (праворуч). Piotr Nowak/PAP

Партія має декілька конкретних програмних тез щодо покращення освіти й охорони здоров’я, але важко ідейно окреслити політсилу. PSL, що входить до Європейської народної партії (EPP), є найстарішою партією в польській політиці. Історично спирається на сільський електорат та фермерів, але зараз працює над отриманням підтримки нових для себе соціальних груп, зокрема підприємців. Лідер партії – Владислав Кошіняк-Камиш.

На виборах 2020 року Шимон Головня оголосив, що при обранні на посаду президента його першим закордонним виїздом буде візит до Києва, називаючи Україну одним із ключових партнерів Польщі. Перед виборами Головня оцінював напружену ситуацію між Польщею та Україною як негативну, і заявляв, що з цього отримує користь лише путін.

Вас може зацікавити: Українсько-польське співробітництво: крізь виклики до нових перспектив

«Нова лівиця» (Nowa Lewica) – коаліція однойменної партії «Нова лівиця» (NL) та «Разом» (Razem). Комітет спирається у своїй програмі на питання LGBT+ і соціальну сферу, зокрема на питання житла й міського та міжміського транспорту. «Нова лівиця» входить до європейського Прогресивного альянсу соціалістів і демократів (S&D). Це – лівоцентрична партія, яка була утворена на основі «Союзу демократичної лівиці» (SLD), посткомуністів та ліволіберальної «Весни Роберта Бєдроня» (Wiosnа Roberta Biedronia). «Разом» також входить до S&D і є соціалістичною політсилою, що виступає за радикальні реформи в соціальних сферах. «Лівиця» має проукраїнську позицію. На відміну від деяких партнерів по європейській партії S&D польська лівиця не висловлювала жодних симпатій путіну та виступала виключно з проукраїнською лінією. У міжнародній політиці «Лівиця», як і KO, орієнтується на ЄС.

Конфедерація (Konfederacja) – коаліція трьох радикально правих партій: консервативних лібертаріанців «Нова надія» (Nowa Nadzieja – NN), націоналістів «Народний рух» (Ruch Narodowy) та проросійських монархістів «Конфедерація польської корони» (Konfederacja Korony Polskiej – KKP). Коаліція характеризується своєю проросійськістю та скептичним щодо України підходом. Під час передвиборчої дебати представник Конфедерації Кшиштоф Босак оголосив однією зі своїх основних тез спротив соціальним виплатам українцям. Відомі партійці висловлювалися з симпатією до росії, як-от Януш Корвін-Мікке, який ще нещодавно був лідером NN. Він відвідував Крим після окупації, називав рф стратегічним партнером Польщі й висловлював сумніви щодо різанини в Бучі. Іншим таким прикладом може бути Гжегож Браун – лідер партії KKP. Цей депутат був відомий своїми антиукраїнськими настроями й виступами у російських пропагандистів.

Політики Конфедерації Гжегож Браун і Кшиштоф Босак на акції «Стоп українізації Польщі» біля палацу президента. Вересень 2022 року. Скріншот з YouTube-каналу Videoparlament

Вибори президента 2020 року дали поштовх для парламентської кампанії 2023 року. На початку 2021 році в соцопитуваннях відбувається перелом. Партія Шимона Головні вийшла в лідери опозиції з результатами приблизно 24%, тоді рейтинги Громадянська коаліція (KO) на чолі з PO стрімко починають падати до 17%. Згодом до польської політики повертається Дональд Туск, тоді лідер Європейської народної партії (EPP). Це повернення надає новий поштовх PO, та повертає її показники до рівня приблизно 27% (результат парламентських виборів 2019 року), тоді як партія Шимона Головні поступово просідає до стабільного рівня 10-12%.

Повернення Туска до польської політики стабілізує головну опозиційну партію. Відбуваються кадрові зміни в партії з метою підвищення її ефективності. Водночас лідер PO починає переговори з представниками інших політсил про можливий спільний список для виборів до парламенту. Обговорення відбувалися на різних рівнях, результатом яких стало обʼєднання різних середовищ. Найбільшим серед них було злиття «Польщі 2050 Шимона Головні» та «Польської селянської партії» через зниження підтримки обох політсил і ризику непроходу до Сейму.

Цікаво знати: Вибори-2023 у Туреччині: як Ердогану вдалося втримати владу?

Остаточно до виборів сформувалося 5 виборчих об’єднань. Соціал-консервативна «Право і справедливість» – партія уряду, ліберальна Громадянська коаліція, центристський «Третій Шлях», коаліція партій PL2050 та PSL, соціал-демократична «Нова лівиця» й ультраправа «Конфедерація  свобода і незалежність» (Konfederacja Wolność i Niepodległość – KWiN).

Разом із виборами був оголошений референдум, який охоплював 4 питання:

1. Чи підтримуєте ви продаж державних активів іноземним структурам, що призводить до втрати польськими жінками та чоловіками контролю над стратегічними секторами економіки?

2. Чи підтримуєте ви підвищення пенсійного віку, зокрема відновлення пенсійного віку до 67 років для жінок і чоловіків?

3. Чи підтримуєте ви ліквідацію загородження на кордоні між Республікою Польща та Республікою Білорусь?

4. Чи підтримуєте ви допуск тисяч нелегальних іммігрантів із Близького Сходу та Африки в рамках механізму примусового переселення, нав’язаного європейською бюрократією?

Питання були сконструйовані та представлені політиками PiS із метою мобілізації прихильних собі виборців. За даними джерел видання Polityka, це була ідея політтехнологів прем’єра Угорщини Орбана, які успішно реалізували цю схему на виборах в Угорщині.

У результаті PiS отримала 194 мандати, KO – 157, 3D – 65, NL – 26, KWN – 18. Для утворення урядової коаліції необхідно володіти 231 місцем. Відповідно до попередніх розмов та домовленостей між KO, 3D і NL, вони мали разом створити уряд. Після виборів лідери партій підтвердили свої попередні домовленості та назвали спільного кандидата в премʼєри Польщі – Дональда Туска. Разом політсили здобули 248 мандатів.

Упродовж 30 днів після дня виборів президент має оголосити день зібрання нового Сейму. Цього випадку найпізніша дата – 14 листопада. Президент Дуда заявив, що не бачить сенсу скорочувати термін 4-річної каденції, щоби раніше утворити уряд (хоча у 2015 році Дуда скликав перше засідання в термін 18 днів після виборів). Після цього президент протягом 14 днів (найпізніше – 27 листопада), має оголосити кандидата на посаду премʼєра. Тоді особа, на яку вкаже Дуда, матиме ще 14 днів на здобуття вотуму довіри від депутатів, тобто до 11 грудня. У випадку неотримання вотуму довіри, ініціатива переходить у руки Сейму. До цього часу урядом буде керувати PiS на чолі з Моравецьким.

Вам варто знати: Політична ситуація в білорусі в контексті російсько-української війни

Після оголошення офіційних результатів виборів президент Анджей Дуда запросив усі політичні угруповання на зустріч. Черговість зустрічей була встановлена за результатами у виборах. У підсумку 26 жовтня глава держави оголосив, що є 2 кандидати в премʼєри: Матеуш Моравецький та Дональд Туск. Хоча арифметично PiS не має можливості утворити уряд, навіть із праворадикальною KWiN. Про можливу коаліцію цих політсил були чутки впродовж усієї кампанії. У випадку Дональда Туска є декларації лідерів усіх формувань комітетів, які отримали 248 мандатів, що уможливлює утворення уряду. Від моменту оголошення результатів виборів медійні представники PiS почали позитивно висловлюватися щодо PSL, яку раніше за допомогою пропартійних медіа намагалися знищити. Найяскравішим прикладом є міністр освіти і науки Пшемислав Чарнек, який розповів в інтервʼю RMF FM про свої симпатії до PSL і можливу коаліцію з цією політсилою, де лідер PSL Кошіняк-Камиш буде премʼєром. PSL своєю чергою відкидає всі можливі варіанти коаліції з PiS у відповідь на такі неформальні пропозиції.

Президент Польщі Дуда (ліворуч) на зустрічі з прем’єром Моравецьким (по центру) та головою фракції PiS у Сеймі Терлецьким (праворуч) у президентському палаці. 24 жовтня 2023 року. Radek Pietruszka/PAP

Премʼєр-міністр Матеуш Моравецький заявив, що PiS буде шукати можливості утворити уряд, посилаючись на «обовʼязок перед виборцями». Нинішня опозиція на чолі з Дональдом Туском критикує таке зволікання, наголошуючи на навмисному затягуванні процесу вибору уряду та невиконанні волі народу, який висловився проти продовження урядів PiS.

В результаті Президент Польщі Дуда офіційно доручив місію створення уряду чинному прем’єру Моравецькому. Це затягне створення уряду опозиційних сил на чолі з Туском до середини грудня.  Водночас Дуда надав право опозиційному політику Савіцькому бути спікером на першому засіданні нового скликання Сейму. Один з лідерів правоцентристського PSL буде очолювати Сейм, поки той не обере собі постійного спікера. Це рішення є певним жестом у бік опозиції, адже очікувалося, що це право теж буде надано представнику партії PiS.

Вплив виборів на майбутнє Польщі та її відносин з ЄС і Україною

Ці вибори розглядали як ключові для майбутнього Польщі. Вибір стояв між двома візіями розвитку: перша – консервативна, католицька та євроскептична, друга – проєвропейська, прогресивна й світська. Через втому більшості населення від урядів  PiS і рекордну мобілізацію громадян (що продемонструвала рекорда явка – 74,38%), перемогла друга візія. Тепер постає питання щодо потенційної співпраці між Дудою та урядом Туска, адже вони належать ворожих політсил, і президент може блокувати все ухвалене новим парламентом законодавство, окрім бюджету країни.

Тут є декілька варіантів. Після перемоги Дуди на виборах 2020 року йдуть розмови про політичне майбутнє чинного президента, друга каденція котрого закінчується у 2025 році. Сьогодні розглядаються два варіанти: карʼєра в міжнародній політиці (це можливо лише за підтримки нинішнього уряду) або очолення PiS після відходу чинного лідера – Ярослава Качинського. З огляду на спільне підривання засад верховенства права разом із PiS перший варіант видається малореалістичним. Другий варіант, попри нинішню малу популярність Дуди серед партії, цілком може стати реальністю. Якщо Дуда буде намагатися максимально блокувати функціонування уряду, це може стати каталізатором змін у політсилі та зосередити значну частину політиків PiS навколо нього. Це створює загрозу функціонування опозиційного уряду.

Наразі тривають перемовини між KO, 3D та NL щодо поділу посад в парламенті й уряді. Найгарячіша боротьба йшла за посаду спікера Сейму між лідером частини 3D Шимоном Головнею та лідером NL Влоджімєжом Чажастим. Головня, хоч і немає досвіду в політиці, хоче використати цю посаду для отримання громадських симпатій з огляду на свої амбіції щодо президентських виборів 2025 року. PO хотіла розіграти це на свою користь, пропонуючи віцеголову партії Бориса Будку, довірену людину Туска, та задовольнити коаліціантів посадами декількох віцепремʼєрів або зробити «ротацію» спікерів Сейму й Сенату (друге пропонується для збільшення поля поділу). Після офіційного підписання коаліційної угоди між KO-3D-NL стали відомі деякі прізвища тих, хто буде займати найважливіші позиції в країні. Премʼєром незмінно має стати Дональд Туск (KO), спікером Сейму у 2023-2025 (другою людиною в державі) – Шимон Головня (3D-PL2050), потім Влоджімєж Чажасти (NL), віцепремʼєрами Владислав Кошіняк-Камиш (3D-PSL) та Кшиштоф Ґавковскі (NL). Головою Сенату 2023-2025 буде Малґожата Кідава-Блонська (KO), наступні 2 роки після також має потрапити до кандидата від KO. Раніше, на посаду голови Сенату обговорювали представницю радикально лівого крила NL, але через свою критику в сторону більших партій не отримала такої номінації. Ймовірно, після вирішення та перевірки усіх кримінальних справ, які розглядаються прокуратурою наступником Кідави-Блонської стане нині спікер Сенату Томаш Ґродскі або інший політик КО – Рафал Групіньскі. 

Спікер Сейму Радослав Сікорський (ліворуч) і прем’єр Дональд Туск, осінь 2014 року. Jacek Marczewski/Agencja Wyborcza.pl

На посаду Міністра МЗС розглядається колишній міністр в уряді Туска Радослав Сікорський, що наразі офіційно не оголошують через низку його контроверсійних заяв за останні роки. Він має досвід активної діяльності на найвщих державних посадах, як-то голова МЗС, очільник Міноборони та спікер Сейму. Сікорський відомий Україні лобіюванням програми Східне Партнерство, яке в більшості орієнтувалося на відкриття комфортної дороги для України в європейській інтеграції. Це досить важливе рішення, бо зміцнює Українські позиції в дорозі до ЄС. Сікорський відкрито критикував PiS за заборону на імпорт українського збіжжя, хоча інші політики опозиції критикували уряд навпаки за те, що він відреагував занадто пізно і підтримували риторику проурядових сил про «українську аграрну олігархію», адже рішення про ембарго було досить популярне у суспільстві. Міністром Оборони має стати Кошіняк-Камиш, який має позитивне ставлення до України, хоча є відкритим прихильником візії «Волинської різанини», що може ускладнити його переговори з українською стороною. Хоча дивлячись на уряд в загальному та ключові позиції в уряді, то це не матиме великого значення.

Також читайте: Андорра: на стику ідей і культур

Серед головних напрямків, де очікуються реформи впродовж каденції нової більшості, належить зміна законодавства щодо абортів, питання верховенства права та децентралізація. Одним із найважливіших питань польської кампанії була тема абортів. У жовтні 2020 року Конституційний трибунал Польщі, підконтрольний PiS, прийняв рішення про загострення заборони абортів. Це викликало хвилю протестів та зниження рейтингів партії влади. Через контроверсійність рішення це питання стало центральним в усьому польському дискурсі. Польські опозиційні партії не мають однозначного ставлення до цієї проблеми. Наприклад, KO i NL виступають за дозвіл абортів до 12 тижня, тоді як 3D погоджується лише з поверненням статусу «компромісу» (загальна заборона з низкою винятків) та проведенням референдуму в справі пропозицій коаліціантів з KO i NL.

Іншим важливим елементом кампанії стала тема верховенства права у Польщі. Опозицією неодноразово піднімала питання через контроверсійну реформу, яка, відповідно до думок експертів з позавладного кола, суперечить конституції та нормам європейських конвенцій. Переважно справа стосується втручання в незалежність судової гілки влади. У цій сфері очікується приведення законодавства у відповідність до конституції і європейських норм. Крім того, за урядів PiS почався демонтаж широкого самоврядування на місцях. На думку політиків, владі це було необхідно з огляду на малий контроль локальних структур та неможливість керувати реалізацією інвестицій. Опозиція ж виступає за поширення децентралізації та збільшення повноважень міст. На місцях владу здебільшого контролює опозиція, яка вважає, що такими обмеженнями PiS намагається впливати на локальне лідерство, щоб узалежнити його від себе. Прикладом може стати мізерність державних інвестицій у розбудову столичного метро, яке будується силами міста та інвестиціями ЄС.

Однією з найважливіших тем виборів у сферах фінансів і міжнародних відносин був Державний план відбудови (Krajowy Plan Odbudowy – KPO) – план підтримки економіки після COVID-19, який мав фінансуватися з фондів ЄС. Через конфлікт PiS із Європейською Комісією (ЄК) до отримання цих грошей справи не дійшли. ЄК відмовляла в наданні коштів через порушення європейських норм верховенства права. Після приходу уряду Туска, з огляду на його звʼязки та авторитет у Брюсселі, досить швидке поступове розблокування 158 млрд злотих видається найімовірнішим варіантом. Ще не в статусі премʼєра Туск відвідав столицю Європи, де отримав список вимог, які треба виконати, щоб отримати ці кошти.

Вам може сподобатися: «Новий початок старої дружби»: вектори співпраці ЄС і Латинської Америки та саміт ЄС-СЕЛАК

Важливим елементом потенційних змін у європейській політиці є посилення в євроструктурах представників EPP, тобто партії, лідером якої ще нещодавно був Дональд Туск. Це важлива зміна, бо нещодавно різного роду ініціативи найчастіше блокували Польща та Угорщина, що призвело до кризової ситуації в питанні прийняття рішень у ЄС. З огляду на прихід до влади в Польщі важливого гравця європейської арени й представника EPP, прийняття рішень, які вважають за потрібне лідери ЄС, має стати легшим.

Конференція на тему відновлення польсько-українських відносин, яку зібрав лідер опоизіції Туск разом з представниками своєї політсили, а також експертами та генералами. Вересень 2023 року. Скріншот з матеріалу TVN

Очікується зміна підходу й у питанні України. Ще до виборів лідер PO оголосив план щодо відносин з Україною. Під час конференції наприкінці вересня Туск оголосив, що Польща потребує відновлення польсько-українських відносин, погіршених PiS. Він запропонував 4-пунктовий план дій майбутнього польського уряду. Зокрема Польща буде брати участь у відбудові України після війни, і підхід у цій справі не зміниться. Політик додав, що PiS не подбав про польський інтерес на європейській арені, тож це вимагатиме деяких зусиль. Дональд Туск розкритикував PiS за відсутність підготовки до повномасштабного нападу Росії на Україну попри отриману інформацію про загрозу. У цьому контексті йдеться передусім про можливості з прийняття біженців та української агропродукції. Лідер потенційної коаліції заявив, що Польща буде намагатися надалі постачати озброєння Україні, але щоб це не навантажувало ані українського, ані польський бюджет (тобто, найімовірніше, за це має платити третя сторона).

Крім того, Туск пообіцяв запровадження спрощених регуляцій для українських біженців, а також нарощення інфраструктури для транспортування українського зерна через Польщу, щоб воно не розвалювало польський фермерський ринок.

Висновки

Польща ще не має нового уряду. Президент Дуда затягує номінування на посаду прем’єра Туска, надавши цю місію чинному прем’єру Моравецькому. Лише після провалу останнього це право перейде до парламентської більшості. За такого сценарію уряд Туска сформується не раніше середини грудня. Зараз стабільна більшість опозиції рішуче налаштована створювати уряд без жодних конфліктів, які могли б сколихнути медіа. Не на користь PiS грає їхня пропаганда, якою вони атакували своїх суперників. Це єднає опозицію в страху повернення PiS до влади та дає розуміння викликів і відповідальності. Тому вдається уникати конфліктів навіть у  контроверсійних питаннях, хоча винятком тут є частина лівих – партія «Разом», але коаліція можлива й без неї.

Найімовірнішим варіантом розвитку подій є створення уряду KO-3D-NL на чолі з експремʼєром Дональдом Туском. Це означатиме лібералізацію в багатьох сферах польської внутрішньої політики, ставку на хороші відносини з інституціями ЄС, які своїми інвестиціями мають забезпечити позитивний імпульс в економіці, а також конструктивніші відносини з Україною. Новий уряд буде намагатися досягти компромісу щодо питання українського агроекспорту на рівні ЄС, продовжить постачання озброєння, але шукатиме на це фінансування третьої сторони (ЄС, США чи заможні європейські держави), а також боротиметься за збільшення польської частки у відбудові України.

Автор – Ярослав Ключка, стажер Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте вихід нових досліджень, ставши патроном ADASTRA. Цим ви робите свій внесок у розвиток вітчизняної аналітики!