Сучасний американський політичний ландшафт крізь призму аналізу музичного ринку країни
Напередодні виборів багато політтехнологів як в Україні, так і за кордоном проводять соціологічні заміри з метою дослідити політичний ландшафт у тій чи іншій країні. Ці дослідження охоплюють віковий, статевий, демографічний поділи населення і прямо ставлять питання про політичні вподобання громадян.
Це перевірений часом і практикою підхід, проте ми задалися запитанням, що вийде, якщо подивитися більш нестандартно на американську політику та суспільство крізь призму музики? Чи зможе така буденна активність розповісти нам більше про політичні координати пересічних американців? Чи зможе поділ штатів за популярністю пісень того чи іншого жанру проілюструвати політичну диференціацію нації? Відповіді на ці запитання тільки на ADASTRA.
Для проведення дослідження ми проаналізовали чарт ста найпопулярніших пісень у США від музичного видання Rolling Stones за тиждень з 1 по 7 жовтня 2021 року. Особливістю цього чарту є дані про міста та штати, де та чи інша пісня є найпопулярнішою. В усіх елементах дослідження зібрано лише ті штати, які було вказані в чарті. Ця деталь також є важливою й тому, що показує не лише те, які частини держави домінують на музичному ринку США, а і які з них загалом є найактивнішими та найбільш густонаселеними.
Більше за темою: Медіаринок США – невидиме поле битви всередині держави
Усі сто пісень чарту було розділено на основні жанри. Очевидно, що в деяких випадках точно визначити приналежність деяких композицій було важко через наявність багатьох піджанрів, які є нішевим явищем та не стали предметом розгляду дослідження. Відповідно, аналіз зв’язків культурного коду мешканців того чи іншого штату, їхніх музичних уподобань, політичної та соціальної активності буде проведено на основі таких домінантних у чарті музичних жанрів: хіп-хоп, поп, кантрі, альтернатива, реп, рок, латино, соул/R&B.
Також варто підкреслити, що в деяких штатах можна спостерігати одночасне домінування кількох музичних жанрів.
Загальна карта жанрів
На цій мапі можна побачити стилі, які є найпопулярнішими в тому чи іншому штаті. На зображенні багато помаранчевого кольору, а це означає, що зараз Америкою править хіп-хоп. Цікавим є те, що, окрім Орегону та Нью-Йорку, ми можемо спостерігати цілий пояс південних штатів, де хіп-хоп є панівним музичним жанром. Більшість штатів цієї групи є або донедавна були консервативними, однак детальніший аналіз цього аспекту можна знайти у наступних підрозділах матеріалу.
Фіолетовим кольором зафарбовані частини країни, де провідним музичним жанром є поп. Як не дивно, більшість із цих штатів вважаються прогресивними. Схожа ситуація і зі штатами, де пісні в жанрі альтернативи є найбільш прослуховуваними (блакитний колір).
Варто звернути окрему увагу на кантрі-кластер на північному сході країни (штати зеленого кольору). Музику цього жанру вважають суто американською: мало хто з іноземців слухає американські кантрі-треки, на відміну від пісень американських поп- чи хіп-хоп виконавців. Крім того, артисти цього жанру часто відрізняються консервативними поглядами та патріотичними настроями, що відображаються в текстах пісень.
Штати, заштриховані у два кольори, є особливо цікавими у рамках дослідження. Наприклад, Невада стала зоною поєднання попу та альтернативи – двох прогресивних жанрів. Кентуккі та Південна Кароліна є точкою перетину хіп-хопу та репу (двох подібних, але різних жанрів). Вісконсин та Мічиган могли б ідеально доєднатися до кантрі-кластеру, але впливи хіп-хопу не дають цього зробити. Ситуація в штаті Іллінойс виглядає доволі специфічно: у ньому домінують два жанри, які не є провідними в жодній іншій частині держави.
Вас може зацікавити: Чому зміни в Section 230 можуть стати початком нової епохи інтернету?
Крім того, поєднання в деяких краях репу та року вказує на існування певної розбіжності в політичних поглядах місцевого населення, оскільки реп є найбільш популярним у консервативних штатах, а рок – у прогресивних. Загалом, велика частина земель на карті зі смугастим забарвленням є так званими «штатами-гойдалками»: такими, що не мають багаторічної приналежності до конкретної політичної партії, на відміну від інших. Саме тому передвиборчі кампанії в США є найбільш запеклими саме в цих штатах: від голосів їхніх мешканців залежить результат усіх виборів.
Для того, щоб переконатися в правильності перших висновків, зроблених з аналізу загальної карти жанрів, варто порівняти її з мапою результатів президентських виборів у Сполучених Штатах 2020 року.
Синім позначені штати, де переміг демократичний кандидат, червоним – республіканський. 270towin.com
Як бачимо, карти збігаються приблизно на 80% в плані кореляції між прогресивними/консервативними жанрами музики й відповідними політичними поглядами.
Так, ми можемо спостерігати відсутність збігів у деяких штатах, однак це можна пояснити трьома факторами. Першим із них є плин часу, оскільки як демографічна структура суспільства, так і музичні вподобання населення можуть значно змінитися за майже рік, що змінює й кореляцію між музикою та політикою. Другим є факт підтримки місцевих виконавців. Практика прослуховування пісень земляків є доволі популярною у США, особливо якщо йде мова про інді-артистів або реперів/хіп-хоперів. Третім фактором, що пояснює відсутність збігів у деяких місцях є те, що в низці штатів різниця між домінантним музичним жанром та стилем, що посідає друге місце за популярністю, є не надто великою.
Читайте також: «Секретна зброя Південної Кореї»: k-pop як політичний інструмент
Дуже часто люди можуть бути прихильники двох різних жанрів, що може бути індикатором великої чисельності груп із різними політичними вподобаннями та соціальними настроями. Крім того, у той час як рок і реп домінують лише в одному штаті, а соул/R&B та латино не домінують у жодному, вони все ще мають гарні позиції в окремих частинах держави та впливають на соціальну вибірку. Це та багато інших цікавих деталей можна побачити в окремому огляді рівня популярності кожного з вищезгаданих жанрів у масштабі всієї країни, який наводимо далі.
Хіп-хоп
На картах окремих жанрів темніший колір штату означає більшу популярність того чи іншого музичного жанру. Випадок хіп-хопу є доволі цікавим, оскільки останнім часом представники консервативних політичних груп (особливо молодь) почали використовувати треки саме цього жанру в різних візуальних матеріалах та навіть мемах із консервативною тематикою. Що вже казати, якщо треки з нового альбому Каньє Веста перебувають у чарті тижня, а сам виконавець є представником жанру та прихильником політики Дональда Трампа. Консервативна молодь вважає хіп-хоп інструментом протесту та бунту проти «вашингтонського болота».
Якщо ретельно проаналізувати цю мапу, то можна провести паралель між політичними поглядами та музичними смаками мешканців певного штату. Наприклад, на президентських виборах 2020 року Техас, Луїзіана, Міссурі, Алабама, Теннессі та Флорида надали перевагу Дональду Трампу. Якщо в штатах Орегон, Аризона, Пенсильванія, Каліфорнія, Нью-Мексико, Массачусетс, Нью-Гемпшир, Вермонт, Міннесота, Вісконсин, Мічиган впливи хіп-хопу й присутні, вони не є на такому ж рівні, що й у краях, де проголосували за республіканців у 2020-му. Відповідно логічно, що в цих штатах демократи у фаворі.
Дізнавайтеся більше: Камала Гарріс – кандидатка від демократів 2024?
Однак не все так просто. До прикладу, зазвичай демократична Вірджинія має значну кількість шанувальників хіп-хопу. Натомість «червоні» Північна та Південна Кароліна не відчувають такої ж сильної прихильності до пісень жанру. Крім того, хоча в Джорджії на виборах 2020 року підтримали Байдена, зазвичай цей штат голосує за республіканців, тож на цій мапі хіп-хоп має досить гарну позицію.
Кантрі
Жанр кантрі-музики називають ледь не найбільш консервативним у Сполучених Штатах. Якщо кліше текстів у хіп-хопі – це «флекс» (вихваляння різними багатствами, частим вживанням наркотиків та сексуальними контактами, участю в кримінальних справах тощо), то кліше пісень у стилі кантрі – це тема шлюбу та сім’ї, чоловічого відпочинку, чоловічої дружби.
Також характерною рисою цього жанру є висвітлення теми любові до країни або свого штату. Таку музику в США зазвичай слухають старші покоління, а її відродження почалося після терактів 11 вересня 2001 року, коли вищезгадані меседжі стали дуже своєчасними й потрібними для нації. Зазвичай шанувальники цього стилю мають консервативні політичні погляди, тому логічно, що до них апелюють оспівані в кантрі мотиви родинного затишку та спокою.
Детальніше про проблему: Як теракти 11 вересня назавжди змінили США?
Якщо ж говорити про географічно-політичний розподіл вказаного стилю, то ми знайдемо мало несподіванок, оскільки кантрі вже давно називають жанром «середньої Америки». Хіба більш неочікуваним показником є велика популярність кантрі в демократичних Міннесоті та Пенсильванії. Це може означати, що суспільство цих штатів поступово трансформується, або ж ми маємо свідчення наявності великої групи республіканців, що лише борються з демократами за вплив.
Поп
Здається, що попмузика має найширшу цільову аудиторію та найбільш різноманітну соціальну вибірку. І є багато прикладів, що доводять справедливість цього твердження, однак це точно не випадок Сполучених Штатів.
Річ у тому, що концепт індивідуалізму американської нації проник й у процес формування музичних смаків. Якщо вийти на вулицю звичайного міста США та запитати в перехожих їхню улюблену пісню чи виконавця, можна отримати найрізноманітніший плейлист, який ви коли-небудь бачили. Із появою стрімінгових платформ пересічні американці звертають менше уваги на ім’я та статус виконавця при прослуховуванні музики. Крім того, багато з них можуть ніколи й не чути чогось за межами свого улюбленого жанру. Тому в Сполучених Штатах попмузика – це радше жанр для радіо, що грає в машині або на фоні виконання
Музика, яка повинна була б мати найбільш різноманітну демографію, у США має доволі чітко окреслену категорію фанів. Варто розуміти, що саме поняття попмузики зараз є досить розмитим, оскільки пісні жанру можуть містити елементи й хіп-хопу, і соулу, і багатьох інших стилів. Тому виконавців, які справді працюють у кришталево чистому вияві попмузики справді мало, особливо серед чоловіків. Тому основу прихильників попмузики в США складають фанати попвиконавців, серед яких ми можемо побачити велику частку прогресивної молоді та представників ЛГБТК+. Присутність на цій мапі зазвичай консервативних Юти, Флориди та Огайо радше свідчить про те, що такі соціальні групи є доволі потужними навіть у «червоних» штатах.
Альтернатива
Фанатами пісень у жанрі альтернативи, як правило, є представники прогресивної молоді. І на цій карті також можна помітити кореляцію з цією соціальною групою: більшість зафарбованих на ній штатів голосують за демократів роками. Однак навіть тут є великий сюрприз: Юта та Огайо мають багато прихильників альтернативи. Це розвінчує міф медіа про те, що в консервативних штатах немає прогресивної молоді. ЗМІ просто її ігнорують.
Соул/R&B
Перший недомінантний жанр у списку. Варто зазначити, що зазвичай фанами пісень цього стилю, як і його виконавцями, є чорношкірі. Відповідно, можемо спостерігати його популярність у штатах із великою кількістю темношкірих американців.
Цікавим у цьому випадку є кейс Техасу. Як було зазначено раніше, ми звикли сприймати цей штат винятково консервативним. Однак навіть він поступово трансформується. Наприклад, місто Остін стало прихистком для низки прогресивних технологічних гігантів завдяки низьким податкам у галузі. Тож президентські вибори 2020 року в Техасі стали проривом для демократів, оскільки тут з’явилася нова велика демографічна група – прогресивна різнорасова молодь. Тепер очевидно, що ці впливи помітні навіть у музиці й що зміни в цьому напрямку є більш реальними, ніж здається на перший погляд.
Реп
Якщо говорити про популярність репу, то можна сказати, що схожість з хіп-хопом є доволі наочною. Багато хто може посперечатися, що прихильники репу не пов’язують себе з політикою, але, як бачимо, здебільшого реп люблять у консервативних штатах. Так, ми можемо знайти тут і Каліфорнію, й Іллінойс, і Пенсильванію, але фанатів репу там набагато менше в порівнянні з тим же Техасом.
Рок
Хоч рок-музика й не є надмейнстрімним музичним жанром у теперішніх реаліях, цікаво подивитися на те, в яких частинах країни її все-таки слухають більше за інші. Серед низки прогресивних штатів помітно виділяється Флорида, але й тут немає нічого дивного, оскільки в політичному контексті консервативні та прогресивні сили в цьому штаті представлені приблизно на одному рівні. Відповідно, на музику жанру є попит.
Латино
Також цікаво поглянути й на краї, де доволі активно слухають латино. Тут ми побачимо штати з великою кількістю мігрантів із Латинської Америки (особливо Техас, що на кордоні з Мексикою). Утім лідером після Пуерто-Рико в цьому жанрі є Флорида, і тут варто зауважити одну цікаву політичну деталь.
Як відомо, на останніх президентських виборах у США Флорида надала перевагу Дональду Трампу, і це сталося зокрема завдяки місцевим латиноамериканцям. Річ у тім, що передвиборча кампанія Трампа в цьому штаті базувалася на розпалюванні страху серед тамтешнього населення щодо можливості встановлення комунізму в державі, якщо до влади прийдуть демократи.
Вам варто знати: Трамп-2024: чи можливе повернення 45-го президента США до Білого дому?
Така поставка питання для вихідців із латиноамериканських країн, де проводили соціалістичні експерименти (насамперед Куба і Венесуела) виявилась достатньою, щоб привернути їх на бік республіканців. «Слони» змогли вміло використати цей наратив проти демократів, що мобілізувало мігрантів із Латинської Америки.
Недоліки дослідження
Цей аналіз не є ідеально точним, оскільки не враховує деякі фактори, зокрема те, що часто люди слухають ті чи інші пісні в залежності від виконавця без огляду на специфіку й сенси, які домінують у жанрі. Хтось може на постійній основі слухати рок, але водночас бути фанатом попвиконавця. Крім того, дуже часто той, хто слухає реп, не розділяє консервативні погляди. Зараз все більше людей схиляються до того, що музика не формує їхні політичні координати, а мистецтво не є прив’язаним до політики.
Зрозуміло, що кожен випадок є індивідуальним, особливо у випадку американського соціуму. Але разом з тим реальність все частіше показує, що музика, як і мистецтво загалом, стає все тісніше пов’язаною з політикою. Зокрема, це пояснюється більшою залученістю артистів до соціальних проблем та політичних питань. Це дослідження не може охопити всіх представників населення Сполучених Штатів, але воно оперує узагальненими. Так працює статистика, і в цьому випадку вона може допомогти нам не лише виявити проблему політичної диференціації американського суспільства, але й поміркувати над можливими нестандартними способами розв’язання цієї проблеми.
Більше за темою: «Шлюб» попкультури та політики: настав час розлучення?
Саме погляд через шпаринку на таку важливу частину буденного життя пересічних американців, як прослуховування музики, допоможе нам краще зрозуміти цей народ. Відповідно, це може допомогти нам осягнути глибше й соціальні, а також політичні процеси, що відбуваються у державі. Розуміння ментальності американців, їхніх цінностей та звичок є надважливим в аналізі американської політики, особливо тоді, коли ми робимо це з України.
Так, це дослідження не допоможе з точністю вказати ім’я наступного президента США. Але водночас воно є динамічним інструментом для таких прогнозів. Цей інструмент добре ілюструє трансформацію, через яку проходить американське суспільство у реальному часі.
Висновки
Чи можемо ми спостерігати розкол американської нації через аналіз музичного ландшафту країни? Як не парадоксально, і так, і ні.
Американські та світові ЗМІ часто голосно кричать про цей розкол, показуючи кожен сенсаційний його приклад. І хоча про цю проблему не варто мовчати, очевидно, що політикам, які використовують її задля перебування при владі, вигідно перекривати нею інші глобально важливі проблеми.
На прикладі музичних уподобань ми бачимо, що в американців різних штатів є більше спільного, аніж відмінного. У самому лише штаті Нью-Йорк популярними є сім зі згаданих у статті музичних жанрів. Американська нація не є монолітною. Але можливо, саме музика зможе допомогти вилікувати її поділ та зупинити спекуляції американських політиків на цій темі.
Автор – Артур Колдомасов, експерт із США та інформаційної політики Аналітичного центру ADASTRA
Якщо цей матеріал був корисним для вас, станьте нашим Патреоном, щоб зробити свій внесок у розвиток української аналітики!