Британська економічна криза: причини, наслідки та виклики для нового прем’єра

Останнім часом колись, здавалося, стабільна й непіддатлива до серйозних криз Британія переживає чи не найбільший період турбулентності за останні десятиліття. Її політична кухня разом з економічними рішеннями стає все дедалі більш непередбачуваною та навіть шокуючою. За три місяці країна змінила трьох прем’єр-міністрів, однак досі не має чіткого плану дій із подолання глибоких економічних спадів, що, ніби снігова куля, наростають на британських островах.

Зараз Сполучене Королівство страждає як від глобальних криз, як-то енергетичної чи пандемійної, так і від внутрішніх проблем, які ускладнюють економічне відновлення. Серед таких труднощів – невирішені наслідки Brexit, висока інфляція та криза вартості життя. Усе це похитнуло становище Британії в очах інвесторів і її партнерів, що ще більше ускладнює ситуацію.

Тож звідки ростуть ноги економічної кризи в Сполученому Королівстві? Чому країна досі не може оговтатися від глобальних проблем? Які шляхи вирішення пропонували минулі прем’єр-міністри? А також які виклики чекають на новобраного главу уряду Ріші Сунака? Дізнавайтеся далі в матеріалі.

Причини економічної кризи

Нинішні економічні проблеми Британії мають насправді ту ж природу, що й в інших держав: наслідки пандемії, глобальна інфляція, російське вторгнення в Україну та енергетична криза. Однак Сполучене Королівство відчуває ці загрози особливо гостро, оскільки вихід із Європейського Союзу зробив країну вразливою і створив додаткові виклики для економіки держави. 

Саме рішення покинути ЄС, прийняте на референдумі 2016 року, вже сколихнуло світові ринки та спричинило різке падіння британського фунта, унаслідок чого його ціна щодо долара США впала до найнижчого рівня за 30 років. У ніч референдуму валюта знецінилася з максимуму в $1,50 до $1,33. І в наступні роки фунт не підіймався вище $1,41 в найкращі періоди. Через вихід із ЄС економіка Сполученого Королівства сповільнилася. До прикладу, за період від референдуму до пандемії виник значний дефіцит – 2,9 % між тим, яке економічне зростання країна дійсно і мала, і яке могла мати, якщо б не Brexit.  

Вихід із ЄС також наполовину доклався до утворення великої фіскальної діри, яка тільки продовжує збільшуватися через падіння ВВП, що зі свого боку сповільнює економічне зростання ще більше. Головно, це спричинено зменшенням споживчих витрат та відтоком інвестицій. До прикладу, низка компаній перенесли свої штаб-квартири до ЄС, що зменшило приплив іноземного капіталу в країну. Особливо ситуація погіршилася з інвестиціями зі США, оскільки американці сприймали Лондон як ворота для вільної торгівлі з ЄС, а через вихід із союзу вирішили надати перевагу іншим державам. У такий спосіб Brexit загальмував зростання компаній, які працюють у Європі.

Також Велика Британія обтяжена обов’язком сплатити «рахунок за розлучення», витрати на який можуть становити аж до 34 мільярдів фунтів стерлінгів. Це необхідно для виконання будь-яких фінансових зобов’язань, які залишилися за період членства в ЄС, що також додає тиску на бюджет країни.

Дізнавайтеся більше: Глобальна інфляція: причини, наслідки і шляхи подолання

Складна ситуація склалася й навколо кордону між Сполученим Королівством та Ірландією. Північна Ірландія належить Великій Британії, а її сусідка, Республіка Ірландія, входить до ЄС. Тому після Brexit потрібно було укладати новий митний договір між країнами. Це питання було дуже чутливим, бо неправильне його врегулювання могло спричинити політичні нестабільності через історичні особливості регіону. У результаті було прийнято Північноірландський протокол, проте навколо нього досі тривають палкі дискусії. Хоч і документ ухвалено, однак Велика Британія незадоволена договором, тому наполягає на змінах у домовленостях. Для Сполученого Королівства «невигідна угода» означає порушення логістики та додаткові витрати на розмитнення.

У разі невиконання вимог Британія готова відмовитися від частини угоди щодо Brexit, а це зачепить не тільки Північну Ірландію, але й цілий союз. Критика полягає в тому, що Лондон хоче скасувати частини документів, у яких йдеться про перевірку товарів, що ввозяться в Північну Ірландію з решти території Великої Британії, і навпаки, а також, щоб усі суперечки між країнами вирішувалися через арбітражний суд, а не Суд ЄС. Брюссель виступає проти такої вимоги, вважаючи це порушенням міжнародного права, і вже почав правову процедуру проти Лондона через недотримання положень вищезгаданого протоколу. Тому питання кордону між країнами є дуже чутливим і вимагає згоди всіх сторін для стабільної роботи.

Лоялісти протестують в Белфасті про Північноірландського протоколу, 3 липня 2021 р. Jason Cairnduff/Reuters

Вихід із Європейського Союзу був ускладнений і тим, що за час тривалого співіснування британське та європейське законодавства стали переплетеними, а припинення членства означало, що це все треба переписати. Провина за те, що Brexit став болючим для Сполученого Королівства, падає на держави ЄС, які зумисно не погоджувалися на «м’які умови». Натомість країни-члени мали свої особливі вимоги, що утруднювали переговори. Наприклад, складна ситуація склалася з французькими рибалками, які наполягали на подальшому доступі до британських вод, і ЄС це підтримував. Невизначеність Сполученого Королівства на міжнародному ринку підірвала вартість фунта стерлінгів, унаслідок чого зросла інфляція.

Через це значно підвищилася й вартість імпорту, оскільки в результаті падіння валюти британські підприємці мали витрачати більше грошей, ніж раніше, за той самий товар на міжнародному ринку, де обрахунок ведеться переважно в доларах. Девальвація фунта та зростання цін на імпорт підвищили оплату за необхідні підприємствам проміжні ресурси. На вартість імпорту також впливають мита на товари з країнами, з якими Велика Британія не має спеціальних договорів. До прикладу, з державами ЄС у Сполученого Королівства діє угода, яка встановлює нульові мита. Однак зі США угоди про вільну торгівлю досі не досягнуто, і, ймовірно, не варто очікувати її укладання в короткій перспективі.

Варто знати: Проміжні вибори в США: чи вдасться «віслюкам» затримати «червону хвилю»?

Усе це також підірвало купівельну спроможність британців. Після референдуму інфляція пришвидшилася, а темпи росту ВВП сповільнилися. Станом на початок 2020 року, коли Велика Британія офіційно вийшла зі складу ЄС, її економіка була підірвана Brexit-кампанією, а пандемія COVID-19 та її наслідки ще більше поглибили кризу. У підсумку ціни зросли не тільки на імпортні товари, але й на британські , виготовлення яких стало дорожчим. Усе це призвело до економічних збитків у доходах підприємств і держави. Через уповільнення зростання економіки заробітна плата не підвищувалася, а інфляція навпаки розганялася. Тому британці відчули фінансову скруту, оскільки стали витрачати більше за тих самих доходів.

Окрім того, спричинена російським вторгненням в Україну енергетична криза тільки погіршила негативні настрої населення. Російсько-українська війна вплинула на Сполучене Королівство опосередковано. Загалом ще до початку повномасштабного конфлікту ціни на енергоносії зростали, однак російське вторгнення погіршило ситуацію, зокрема й у Британії. До прикладу, витрати на енергію для ферм зросли на 34% з січня по квітень 2022 року. Тому найбільших проблем і тиску через російсько-українську війну зазнали саме домогосподарства.

Чи винен у всьому Brexit?

Як ми вже згадували, вихід із ЄС не став основною причиною затяжної економічної кризи, однак його наслідки мають негативний вплив на Британію. Насправді економісти не можуть дати чіткої відповіді на питання, чи був Brexit провалом, чи все ж хорошим кроком. А все тому, що пандемія внесла свої корективи та спричинила глобальну кризу, під час якої уряд не надто зосереджувався на розв’язанні проблем, що виникли після припинення членства в ЄС. Можливо, позитивні передбачення прихильників виходу справдилися б за стабільних умов.

Велика Британія була незадоволена умовами свого членства ще з моменту приєднання до союзу в 1973 році. Головним предметом суперечок було сільське господарство, оскільки закони ЄС сильно оподатковували фермерів і скасовували вільну торгівлю продовольством, яка діяла в країні до вступу. У такий спосіб Британія стала другим за величиною платником до європейського бюджету. Питання того, що Лондон надто багато платить ЄС, виникало неодноразово та викликало сумніви. До прикладу, уже через два роки після приєднання до організації пройшов перший референдум щодо виходу, утім тоді він нічого не змінив.

Після кризи 2008 року багато політиків знову почали звинувачувати ЄС у всіх проблемах британської економіки. Глобальне зростання популізму після фінансової кризи породило бурхливу реакцію в суспільстві, і, як наслідок, більшість громадян на референдумі проголосували за припинення членства.

Демонстранти на національному марші возз’єднання на Парламентській площі в Лондоні. Beresford Hodge/PA

Головними аргументами за вихід було те, що Британія так і не отримала бажаного рівня економічного зростання від співпраці з союзом, а також неконтрольована міграція до ЄС. Тому вихід з організації сприймався як хороший крок, щоби британці знову мали повний контроль над своєю державою.

Варто знати: Не по дорозі з Лондоном: чи варто очікувати відокремлення Шотландії і Північної Ірландії від Сполученого Королівства?

Загалом членство в ЄС завжди було «гарячою» темою для популістів, однак, як не дивно, Brexit не вичерпав цю тему. Натомість зараз багато людей пов’язують економічні проблеми з виходом з організації та хочуть поновити членство. Приклад – нещодавній багатотисячний мітинг у Лондоні, на якому учасники закликали до повернення в ЄС.

Тому можна зробити висновок, що і в членстві в союзі, і в Brexit були як свої переваги, так і недоліки. Звинувачення Європейського Союзу у всіх економічних проблемах Британії – відверто популістська риторика. Тому зараз політики зосереджені на вирішення наслідків Brexit, що є логічнішим варіантом виходу із ситуації.

Як боролися з економічною кризою після Brexit?

●      Тереза Мей

Друга жінка прем’єр-міністерка Сполученого Королівства Тереза Мей очолила уряд одразу після рішення британців покинути ЄС. На той час Лондон ще не зіткнувся з наслідками Brexit, однак економічну ситуацію ускладнювала низька продуктивність, жорстка економія та висока вартість нерухомості. За роки перебування Терези Мей при владі країна потроху відчувала наближення кризи: падіння фунта стерлінгів, відтік інвестицій і вищі ціни на імпорт. Усе це зумовило сповільнення темпів росту економіки, унаслідок чого станом на 2019 рік фактичний ВВП був на майже 2% нижчий від прогнозованого. Коли зростання валового внутрішнього продукту сповільнюється, це є проявом того, що економіка почала працювати гірше. Наслідками цього стало, до прикладу, підвищення інфляції та девальвація фунта стерлінгів, що мало вплив на купівельну спроможність британців.

На графіку зображені прогнозований і реальний рівень зростання ВПП Сполученого Королівства за період прем’єрства Терези Мей. Bloomberg

Головним досягненням Терези Мей на посаді стало рекордне збільшення кількості робочих місць. За її перебування при владі рівень безробіття становив 4,6%, а це найнижчий показник із 1975 року. Однак більше робітників не означало збільшення продуктивності, тому виробництво за годину загалом зросло лише на 0,5%. У таких обставинах економічне зростання сповільнюється, а підвищення заробітної плати неможливе без збільшення рівня інфляції, що зі свого боку послаблює національну валюту. Також до погіршення продуктивності доклався відтік іноземних інвестицій. Як наслідок, підприємства отримують менше прибутків, ціни на продукти та послуги ростуть, рівень заробітної плати не змінюється, однак працівники витрачають більше.

У відповідь на виклики Brexit уряд Мей відповів зниженням податку на прибуток, заморожуванням зборів на паливо, підвищенням мінімальної заробітної плати, послабленням обмежень на оплату праці в державному секторі, а також скороченням видатків. Зменшення соціальних виплат зміцнило фінанси, однак спричинило погіршення становища сімей із низькими доходами. І якщо дивитись із сьогоднішньої перспективи, то ці явища спричинили більші державні витрати на допомогу у 2020 році під час карантину.

Читайте також: Глобальний космос для глобальної Британії

За прем’єрства Терези Мей Британія відчула наслідки зростання інфляції, а саме підвищення цін на все: від продуктів харчування до електронних приладів. Головно, це було спричинено падінням фунта. Ситуацію могли виправити вигідні торговельні угоди Британії зі США та іншими європейськими країнами, однак зволікання не додало впевненості інвесторам, які побоювалися вливати гроші в державу з таким невизначеним економічним становищем. Хорошим кроком, який допоміг стримати ріст цін, було стимулювання накопичення запасів. Однак це було лише відтермінуванням незворотного, оскільки після вичерпання резервів підприємства змушені були купувати сировину знову, але вже за більшу ціну.

Отже, завдяки своїй економічній політиці Тереза Мей зуміла покращити становище державної скарбниці й досягти рекордного рівня зайнятості, однак втратила довгострокові міжнародні інвестиції і не змогла підвищити ефективність виробництва. Їй також не вдалося стабілізувати ситуацію навколо Brexit та укласти торгівельні угоди, які були необхідними для впевненого становища Британії, особливо на валютному ринку. Більшість економічних проблем залишилися нерозв’язаними й перейшли в «спадок» наступному прем’єр-міністру.

●      Борис Джонсон

Борис Джонсон вступив на посаду голови уряду в липні 2019 року, коли здавалось, що Британія вже зіткнулася з найбільшим стресом, та єдине, що залишається, – це розібратися із наслідками Brexit. Однак пандемія COVID-19 і російське вторгнення в Україну ще більше поглибили економічну кризу Сполученого Королівства.

У Бориса Джонсона були великі плани щодо трансформації економіки Британії, однак його дії виявилися непослідовними й нечіткими. Після коронакризи уряд був націлений на «зміну курсу». Низькі зарплати, низькі темпи розвитку та низька продуктивність, за його словами, були наслідками неконтрольованої імміграції. Тому економічний план Бориса Джонсона базувався на вирівнюванні, що було спрямоване на відновлення балансу диспропорцій між економічно неоднорідними районами Сполученого Королівства. Однак чи вийшло в нього покращити ситуацію? Дізнаємося далі.

Раніше ми писали про таке: Публічна дипломатія Британії: секрети успіху та підводні камені

Унаслідок пандемії всі країни зіткнулися із втратами в економіці через нестабільну ситуацію, однак Сполучене Королівство зазнало чи не найрізкішого спаду серед держав G7 у 2020 році, що призвело до найбільшої рецесії за 300 років. Криза небезпечна тим, що споживачі починають купувати менше товарів і споживати менше послуг. Як наслідок, скорочується виробництво, і на підприємствах знижується ефективність. У сфері послуг зменшується кількість клієнтів, тому можуть урізатися робочі години і здійснюватися скорочення персоналу. За перші місяці пандемії реальний ВВП Британії впав на рекордні 20,4%. Така ситуація була спричинена різким спадом у сферах послуг, виробництва та будівництва. Як наслідок, пандемія звела нанівець 17 років економічного зростання лише за два квартали.

Крім того, уряд Британії взяв великі позики, щоби забезпечити підтримку під час карантину. Усе це обтяжує економіку. До прикладу, у 1 кварталі 2022 року внутрішній валовий борг становив 2365,4 мільярда фунтів стерлінгів, що еквівалентно 99,6% ВВП. Унаслідок цього уряд запровадив підвищення податків, зокрема корпоративного податку, що додало тиску на підприємства. Прогнозується, що навіть якщо Британії вдасться потім повернути рівень запозичень до докризового рівня, такий великий борг вимагатиме ретельного управління ще впродовж багатьох десятиліть.

Зміни ВВП у 2 кварталі 2020 року порівняно з 1 кварталом 2020 року. The Guardian

Однак, оговтавшись від пандемії, британська економіка показала найшвидші темпи зростання в G7. Проте це радше пояснюється масштабом занепаду, а не реалізацією блискучих рішень.

Ріст ВВП країн G7 за 2021 рік. OECD

Щодо Brexit, то Джонсону таки вдалося досягти успіху там, де його попередниця зазнала невдач. Він остаточно припинив членство та уклав новий торговельний договір із ЄС, однак очікуваної інтенсифікації торгівлі не відбулося. На це є декілька причин, перша з яких – це брак працівників. Пандемія скоротила пропозицію робочої сили, через що деякі галузі зазнали значних втрат. Також проблему загострила нестача сезонних робітників через Brexit. Приміром, через нові умови перетину кордонів працівники з таких країн, як Болгарія чи Румунія, не змогли повернутися на робочі місця. Усе це призвело до збою ланцюгів постачань, а отже, і до втрат для підприємств і загрози порожніх полиць у магазинах. Замінити цих працівників громадянами Британії також нелегко, оскільки попит на працевлаштування в таких галузях низький. Усе це породжує занепокоєння в бізнесів та інвесторів. Водночас гостро постала проблема збільшення операційних витрат підприємств, оскільки через падіння фунта вартість імпорту знову зросла.

Цей виклик Джонсон намагався вирішити, мотивуючи підприємців заохочувати своїх потенційних робітників підвищенням заробітної плати, покращенням умов праці й навчанням британців нагально потрібних професій, як-от водії вантажівок. Інші пов’язані з Brexit проблеми уряд Джонсона позиціонував як дефіцит і перебої в постачаннях в результаті швидкого відновлення економіки після пандемії, і що ті труднощі були неминучими. Загалом прем’єр стверджував, що зростання економіки з високою заробітною платою полегшить біль інфляції. Однак просте підняття зарплат або витрат не є панацеєю. Навпаки, це може сприяти подальшому підвищенню вартості товарів і послуг, оскільки збільшення грошової маси в обігу зумовить більший попит при дефіциті певної продукції, що спричинить ріст цін.

Вас може зацікавити: Скандинавська модель: секрет успіху країн Північної Європи чи система, позбавлена майбутнього?

Іншими викликами для Джонсона стали локдауни, пандемія, висока інфляція внаслідок перебоїв у ланцюгах постачань та російсько-українська війна. У травні 2022 року підвищення цін досягло 40-річного максимуму в 9,1%, у серпні – 10,1%, і за прогнозами інфляція продовжуватиме рости. Це зумовило здорожчання продуктів харчування, що загострило кризу вартості життя. Через це домогосподарства з низьким доходом опинилися у вкрай скрутному становищі, що змусило частину вибирати між «опаленням і їжею». Для боротьби з цим уряд Джонсона підняв податок на надприбуток нафтогазових компаній, щоби допомогти зібрати кошти для прямих виплат домогосподарствам на загальну суму приблизно 15 мільярдів фунтів стерлінгів (приблизно 19 мільярдів доларів).

Разом із цим прем’єр планував знизити податок на прибуток, щоби послабити тиск на сферу бізнесу та стимулювати ріст економіки. Варто зазначити, що багато британських економістів негативно поставилися до такої ідеї, бо це могло ще більше підвищити інфляцію. Справа в тому, що через менші податки державна скарбниця недоотримала б значну суму коштів, і цю прогалину довелося б закривати позиками. Борис Джонсон розумів це й робив ставку на інвестиції, збільшення яких він планував зумовити впровадженням податкових пільг для інвесторів.

Отже, якщо спробуємо підвести підсумки, то бачимо, що економічна політика Джонсона не була послідовною, а радше точковою. За свою каденцію він зміг укласти торговельний договір з ЄС, однак з іншим важливим партнером, США, угоди досягти так і не вдалося. Борис Джонсон не зумів призупинити інфляцію, стимулювати ріст економіки чи продуктивність підприємств. Певним чином це можна пояснити тим, що пандемія змусила змістити фокус на підтримку громадян, збільшення видатків на сфери охорони здоров’я й соціальної підтримки, а також не дала змоги зосередитися на економічній політиці, спрямованій на подолання наслідків Brexit.

Під час пандемії економіка Британії зазнала різкого занепаду, однак змогла оговтатися й навіть уникнути найжахливіших прогнозів. Найбільша заслуга в тому, що Сполучене Королівство стало лідером із вакцинації, а це допомогло країні не впасти в прірву тотального безробіття.

Безперечно, період прем’єрства Джонсона був дуже складним і повним неочікуваних проблем, як-от пандемія та російське вторгнення в Україну, на тлі з уже «хронічними» наслідками Brexit. Усі ці виклики наклалися один на одного, що тільки погіршило кризу вартості житті в Британії. Однак політик так і не зміг покращити ситуацію.

Економічна політика Ліз Трасс, і чому вона зазнала невдачі

Ліз Трасс очолила країну у вкрай складний час і з численними економічними проблемами, успадкованими від Бориса Джонсона. Проте, на відміну від попередника, Ліз Трасс мала чіткий план із відновлення економіки, який одразу взялася втілювати в життя. Утім, її візія виявилася провальною, і замість швидкого зростання економіки Британія отримала швидку зміну прем’єр-міністра.

Трасс – прихильниця переваги ринків і приватизації, тому бачила свою політику в цьому напрямі. Її економічний план був дуже ризиковим і нетрадиційним. У рамках свого мінібюджету та скорочення податків у неї була більш широка й далекоглядна стратегія зі стимулювання економіки, яка передбачала значні державні витрати, щоб обмежити зростання рахунків за електроенергію для домогосподарств. Проте її рішучий план викликав несприйняття і критику з боку економістів і політиків, що було одним із чинників її провалу.

Рекомендуємо до прочитання: Антанта 21 століття: чому Британія допомагає Україні?

Нова прем’єр-міністерка прийшла до влади із чіткою стратегією, однак це не значило, що її реалізація буде ефективною. Трасс хотіла дотриматися своєї обіцянки і зменшити податки. ЇЇ «міні» фіскальна політика включала найбільше їх скорочення з 1972 року. Проте безпрецедентні масштабні зниження податків призвели б до величезних дірок у доходах, які потрібно було б закривати державними позиками. А це зі свого боку обтяжило б і так хитку економіку, що досі має борг після позик на подолання пандемії коронавірусу. Усі ці ризиковані плани уряду щодо фіскальної політики породили економічну невизначеність, що призвело до падіння довіри з боку бізнесу, споживачів та інвесторів. І це знову ж таки доклалося до зростання темпів інфляції.

Як наслідок, міжнародна реакція на її економічний план була швидкою і невтішною для Британії. Фунт впав до найнижчого рівня щодо долара, і навіть близькі союзники Сполученого Королівства засумнівались у його здатності подолати кризу. Важливо зауважити те, що економічні заходи Трасс не залишили осторонь навіть Міжнародний валютний фонд, який втрутився й засудив зниження податків, заявивши, що така політика посилить інфляцію. Саме ця заява призвела до потрясінь на фінансових ринках Сполученого Королівства, що викликало неспокій у британських урядовців.

Фунт досяг історичного мінімуму щодо долара після заяви про зниження податків у мінібюджеті. The Guardian

Також її план зі зниження податків, що з високою ймовірністю підвищив би інфляцію, викликав критику й у пересічних британців. Справа в тому, що у відповідь на ріст цін Банк Англії був би змушений підняти облікову ставку, що зі свого боку підвищило б і ставку на іпотеку для громадян. А це все чинило б додатковий тиск на домогосподарства, які й так страждають від кризи вартості життя.

Загалом, економічна політика Трасс за 44 дні її прем’єрства сколихнула світ, а також усе Сполучене Королівство. Її план був занадто ризиковим для такого хиткого становища Британії. Яскравим прикладом, що її ідеї були надто радикальні в очах у міжнародної спільноти, є те, що після рішення Ліз Трасс піти у відставку фунт виріс на 0,6% за день щодо долара

Вартість фунта стерлінгів щодо долара США. CNBS

Наслідком блискавично швидкого прем’єрства Ліз Трасс стало скасування наступним урядом більшості її економічних рішень. Ризикована політика Трасс сильно підірвала довіру міжнародних партнерів та інвесторів, тому наступному прем’єр-міністру потрібно буде зробити все можливе, щоби повернути позиції на фінансових ринках.

Що чекає на Велику Британію далі?

У жовтні Сполучене Королівство привітало третього за цей рік главу уряду, яким став Ріші Сунак. Поки невідомо, які в нового прем’єра плани, оскільки публічно він мало про них розповідав. Однак, відштовхуючись від наявних проблем і його колишніх висловлювань, можемо зробити припущення щодо його майбутньої економічної політики.

Перед новим прем’єром є багато проблем, які потребують розв’язання, але, на відміну від своїх попередників, він не може обіцяти «золоті гори», «трансформації» чи ризиковані плани. Йому треба навпаки показати стабільний курс Сполученого Королівства й послідовну економічну політику.

Ріші Сунак – новий прем’єр-міністр Сполученого Королівства. Jeff J Mitchell/Getty Images

Першочергово новому прем’єру треба врятувати фінансову довіру до Британії. Інвесторам потрібна гарантія, що уряд збирається погасити свій борг і має чіткий план із подолання фінансової кризи. У свою чергу країні потрібні інвестиції, щоби стабілізувати ціну фунта та стримати девальвацію.

Щодо інфляції, то Сунак виступав проти ідеї Трасс знизити податки й назвав її план «казковим». Він не підтримує таку політику в період інфляції, оскільки вважає її надто ризикованою. Сунак називає себе прагматичним і компетентним фіскальним консерватором, який хоче негайно вирішити кризу, навіть якщо його методи будуть не надто добре сприйняті суспільством. Тому цілком можливо, що його фіскальна політика буде зосереджена на підвищенні податків і скороченні державних видатків із ціллю приборкання інфляції.

Дізнавайтеся більше: «Королівська рота» як вияв головних проблем сучасної медійної системи Британії

Раніше Ріші Сунак зі своїми надто реалістичними й суворими заходами програв Трасс, яка було оптимістично налаштована й мала рішучий план змін, однак тепер ситуація змінилася. Наразі суспільство, здається, готове прийняти його «дефіцитний» план дій, аби тільки стабілізувати економіку. Те, що майбутня економічна політика Сунака викликає довіру, свідчить і початок зростання вартості державних облігацій, коли його перемога стала очевидною. У свою чергу це свідчить, що гравці фондового ринку мають надію на ефективну політику та допускають збільшення інвестицій.

Головні проблеми Сполученого Королівства досі залишаються нерозв’язаними: наслідки Brexit і COVID-19, виклики безпеки постачання Британії та різке зростання цін на енергоносії і продукти харчування. Ці проблеми пов’язані не тільки із внутрішньою політикою, а є глобальними, тому новому прем’єру потрібно старанно працювати над покращенням зовнішніх відносин. Сунаку варто зосередити увагу на налагодженні стосунків із ЄС та іншими країнами Європи, щоби знову бути для них вагомим і надійним партнером. Не менш важливими є поліпшення відносин зі США, зокрема особисто з Байденом, який останнім часом виявляв зовсім не пробританські погляди.

Проте перед новим прем’єр-міністром є багато небезпек, які також можуть змусити його покинути посаду достроково. Зокрема, Ріші Сунаку потрібно закрити фіскальну діру, успадковану від Трасс, яка становить 40 мільярдів фунтів стерлінгів (45 мільярдів доларів). Найбільш імовірно, він робитиме це через підвищення податків, тим самим посилюючи кризу вартості життя в країні, що викликатиме негативну реакцію та активізацію критики політичних опонентів, зокрема з боку Лейбористської партії. Проте його шанси утриматись, незважаючи на критику, є доволі високими, оскільки після шокуючого підходу Ліз Трасс у Сунака є більші простір і свобода, щоби досягти консенсусу з суспільством щодо болючих, однак необхідних економічних рішень. Ще однією небезпекою є ситуація всередині Консервативної партії, тому успіх прем’єра багато в чому буде залежати від його здатності активізувати свою політсилу й об’єднати її під новим економічним і політичним баченням.

Авторка – Марта Беля, стажерка Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте вихід нових матеріалів, ставши патроном ADASTRA. Зробіть внесок у розвиток незалежної вітчизняної аналітики!