Глобальна інфляція: причини, наслідки і шляхи подолання

У 2022 році інфляція стала глобальною світовою проблемою, яка зачепила практично всі країни земної кулі. Вона посилює соціально-економічні виклики: від зниження купівельної спроможності суспільств до хиткого становища політиків, які намагаються балансувати серед напружених настроїв виборців. Проблема зростання цін на більшість статей товарів стала все частішим заголовком у вітчизняних і міжнародних ЗМІ і, здається, інфляційна тенденція триватиме й надалі.

Тож пропонуємо вам розібратися, що спричинило стрімку інтенсифікацію світової інфляції, і який вплив це має на світову економіку? Які наслідки ми відчуваємо вже, й що ще доведеться пережити? Та, зрештою, якими є можливі шляхи вирішення та як різні країни долають проблему рекордної інфляції. Про все це – далі у статті.

Що таке інфляція?

Інфляція – це зростання цін на товари та послуги в економіці за певний час, що призводить до зниження купівельної спроможності як споживачів, так і підприємств. До прикладу, якщо ви зараз підете до супермаркету з бюджетом у 200 гривень, то, певно, і кошика не наповните, а 15 чи навіть 10 років тому це була значна сума.

Інфляція за 1998-2022 роки. Bureau of Labor Statistics

Останні десятиліття більшість держав намагаються тримати інфляцію в межах 2%, що вважається найоптимальнішим показником. Загалом помірне зниження купівельної спроможності валюти зазвичай є позитивним явищем і вказує на розвиток економіки. Однак вагомою проблемою інфляція стає тоді, коли вона різко зростає, викликаючи низку труднощів. Саме з таким викликом зіткнувся світ під час відновлення економік після коронавірусу.

Причини інфляції 

Пандемія коронавірусу стала великим потрясінням для всіх і неабияк сколихнула світову економіку, спричинивши деглобалізацію через порушення ланцюгів постачання внаслідок локдаунів. Однак справжнім викликом стала глобальна інфляція, зумовлена постковідним відновленням. У подальшому нелегку ситуацію погіршило зростання цін на енергоносії та продукти харчування, яке тільки загострились унаслідок російського повномасштабного вторгнення в Україну. Тож пропонуємо детальніше розглянути головні чинники, які спричинили інфляцію, а також фактори, що додали інфляційного тиску.

• Сплеск попиту

Як уже було загадано, постковідне відновлення є однією з передумов, які спровокували зниження купівельної спроможності валют. Коли економіки країн запрацювали відбувся сплеск інфляції через неабиякий попит на товари та послуги. Після локдауну, коли магазини, кафе й інші заклади відчинили двері споживачам, ті у свою чергу почали охоче витрачати заощаджені за час карантину гроші. Ослабла після коронавірусу економіка була неготова до стрімкого пожвавлення, попит був настільки стрімким, що подекуди переважав над пропозицією, особливо на імпортні товари. У такої ситуації є два наслідки: дефіцит та інфляція. Як бачимо, це вилилося в підвищення цін в короткостроковій перспективі. Однак збільшення попиту не є головною причиною, адже заощадженням властиво закінчуватись, тому під кінець 2021 року, коли громадяни витратили «вільні гроші», попит упав і ситуація на ринку почала стабілізуватися.

• Порушення ланцюгів постачання

Пандемія вплинула на всі аспекти виробничого ланцюга. Унаслідок проблеми логістики зросли ціни на сировину та продукцію, оскільки через затримки й обмеження в деяких світових експортних центрах, як-от Китай, вартість транспортування збільшувалася. Із травня 2020 року Baltic Dry Index (індикатор цін на вантажні перевезення) зріс майже на 400%. Усе це спричинило блокування та обмеження мобільності, наслідком чого стали збої в різних ланцюгах постачання, що зумовило короткостроковий дефіцит постачань. Компанії зазнали вагоміших витрат, які вони покривали через своїх споживачів, котрим довелося платити більше.

Вартість транспортування товарів через кордони різко зросла з початку 2020 року. Deloitte Insights

Коли світ потиху оговтався й економіки країн почали відновлюватись, стрімкий попит тільки загострив логістичні проблеми. Через довший період постачання в деяких місцях спостерігалася нестача товарів, яких потребували споживачі, що також повпливало на підвищення вартості. З одного боку, вартість зросла через логістичні витрати, з іншого – окремі компанії скористалися ситуацією дефіциту певних товарів і цілеспрямовано роздували ціни. Варто сказати, що це не тривало довго, і з часом, коли ситуація навколо коронавірусу стабілізувалась, країни почали скасовувати обмеження та відкривати логістичні шляхи, однак з’явилася нова проблема – підвищення вартості енергоносіїв, що спричинило додаткові витрати і збільшило ціну на товари.

• Нестача робочої сили

Пандемія коронавірусу спричинила дефіцит пропозиції робочої сили, який відчувається й досі. Загалом під час рецесії через COVID-19 світова економіка втратила понад 22 мільйони робочих місць. Причин цієї ситуації декілька: частина працівників померла від COVID-19, а інші не змогли повернутися на свої посади через ускладнення. Також є частка тих, хто поновився на роботі, але з м’якшим навантаженням.

До прикладу, у США рівень пропозиції робочої сили впав на 1,5%, а це приблизно на 4 мільйони працівників менше, ніж до пандемії. Усе це чинить додатковий тиск, оскільки нестача потенційних зайнятих створює дефіцит, який тягне за собою підвищення заробітної плати. І в результаті це збільшує кількість грошей у вільному обігу, що впливає на ріст споживчого попиту та цін на товари й послуги. Однак підняття зарплат все ж має менший темп, тому хоч робітники й отримують більше, однак і витрати також зростають, а це підриває їхню купівельну спроможність.

• Збільшення вартості енергоносіїв

Коли світ почав відновлюватися після пандемії, раптовий економічний підйом різко підвищив попит на природний газ і паливо. У той час холодна зима та нестача потужностей для транспортування й видобутку природного газу призвели до того, що сховища, особливо в Європі, були майже порожні. Усе це зумовило неабиякий попит на енергоресурси, що вплинуло підвищення цін. Логістичні проблеми не давали ситуації швидко стабілізуватися, оскільки постачання з росії ускладнювалося, а енергоносії з Азії були обмежені, через те що в самому регіоні був високий попит. Окрім того, рф загострювала ситуацію, маніпулюючи світовою ареною, щоб отримати більший вплив на розвиток угоди Північного потоку-2.

Вас може зацікавити: Енергетичний фронт: битва за незалежність України

Виникає питання, чому ОПЕК+ (група найбільших країн-експортерів нафти) не врегулювала різке підвищення цін і чому досі опирається. По-перше, під час пандемії вартість чорного золота різко впала через брак попиту, через це виробники були змушені скоротити видобуток, щоб стримати падіння ціни. Коли економіки почали відновлюватися, попит жваво зріст, що також відобразилося на вартості. Цікаво те, що експортери не поспішали швидко збільшувати пропозицію. До прикладу, США й Велика Британія не раз зверталися до ОАЕ та Саудівської Аравії, у яких є вільні потужності, котрі ті не використовують. Ще одна проблема в тому, що певні експортери просто не в змозі наростити видобуток. Такі країни як Ангола й Нігерія намагалися збільшити пропозицію, однак їхні нафтові установки не справляються з таким навантаженням. Не менш важливим фактором є росія, яка посідає чільне місце в альянсі. Зокрема москва була проти зниження цін, адже їй підходили високі. Тому ОПЕК+, яким вигідна співпраця з кремлем, підтримала їх позицію та не поспішала значно збільшувати пропозицію на ринку.

У свою чергу це спричинило подорожчання майже у всіх сферах. До прикладу, ціни на добрива зросли через підвищення вартості природного газу, що підняло собівартість продуктів харчування. Щодо нафти, то її можна знайти як у паливних баках транспортних засобів, так і в продовольстві. Загалом ціна на чорне золото впливає на 64% змін вартості продуктів харчування. Тому це нас підштовхує до наступного чинника загострення інфляції.

Збільшення ціни на продукти харчування та енергоносії підсилює інфляцію. IMF

• Зростання ціни на продукти харчування

Однією з ключових причин зростання ціни на продукти харчування є здорожчання основних добрив, зокрема азотних. Це спричинило підвищення вартості природного газу та збільшення витрат при транспортуванні. Ситуацію загострило й обмеження експорту добрив у 2021 році, наприклад Китай, який є одним із головних експортерів фосфатів, ввів такі обмеження, щоби захистити внутрішній ринок.

Ціни на добрива невпинно збільшуються починаючи з середини 2020 року. Deloitte Insights

Експортні обмеження також посприяли підвищенню ціни на продовольство. Наприклад, країни-експортери зерна, намагаючись стабілізувати ситуацію на внутрішніх ринках, скорочували його вивіз, що зменшувало пропозицію цих товарів на світовому. До прикладу, у 2021 році значні постачальники, як-от Казахстан і Киргизстан, майже одночасно знизили свій експорт на 40%. Як наслідок, ціни на продукти харчування почали зростати в другій половині 2021 року.

Детальніше про проблему: Продовольча криза 2022 та Україна: чи врятує світ українське зерно?

Ситуацію з подорожчанням продуктів харчування й енергоресурсів погіршило повномасштабне вторгнення рф в Україну, що спричинило коливання цін на ринку.

• російське вторгнення в Україну

На початку 2022 року, коли інфляція через високий попит почала стабілізуватися, світ сколихнула нова хвиля хаосу – повномасштабна війна в центрі Європи. Вторгнення росії посилило глобальний інфляційний тиск.

Ціни на продовольство, які й так зростали, отримали новий поштовх. Приміром, у березні продукти харчування подорожчали на 12,4% в порівнянні з лютим і на 33,6% проти 2021 року. На Україну припадає 10% світового експорту пшениці та чверть виробництва насіння соняшнику, а через військові дії ситуація з продовольством загострилася. Знищення складів і блокування експорту зменшили пропозицію цих товарів на ринку й спричинили ще один стрибок цін. росія також є провідним гравцем на ринку агрокультур. Незважаючи на те що на території російської федерації немає бойових дій, і західні санкції не торкнулися експорту сільськогосподарської продукції, у покупців все ж з’явилися потенційні проблеми, пов’язані з виплатами.

До прикладу, ще в березні ЄС відключив 7 російських банків SWIFT, а також заборонив продавати чи передавати банкноти євро. Ці та інші обмеження ускладнюють міжнародну торгівлю з кремлем. Як наслідок, індекс цін ФАО на зернові в березні зріс на 17,1%, а індекс харчових олій – на 23,2%. Однак за шість місяців ситуація почала стабілізуватися. Це відбулося через зняття напруги щодо продовольчої кризи після часткового вирішення проблеми експорту українського зерна через чорноморські порти, а також поліпшення перспектив виробництва в Північній Америці й росії. Окрім зерна, ситуацію ускладнює експорт добрива, у якому рф і Білорусь становлять значну частику – 40%. Західні санкції хоч і не охоплюють цю сферу, проте спричиняють хвилювання на ринку та коливання цін.

Варто звернути увагу: Безпекові моделі для України: гарантії в обмін на нейтралітет чи рух до НАТО?

Щодо енергоносіїв, то російське вторгнення  зумовило низку наслідків, які загострили зростання вартості нафти й газу. Ситуація навколо цін на енергоносії і так була напружена, а маніпулювання та шантаж рф щодо скорочення постачання блакитного палива до Європи, а також заходи країн ЄС щодо зменшення залежності від російських енергоносіїв тільки ускладнили ситуацію.

• Збільшення державних витрат

Приблизно $16,9 трлн було виділено на фінансові заходи в усьому світі для боротьби з пандемією. Такі фіскальні стимули разом із легкими монетарними умовами призвели до високої інфляції. А все тому, що великі суми коштів потрапили прямо до кишень простих громадян, які одразу почали їх витрачати. Уряди держав пішли на такий крок, щоби допомогти розвитку економіки після пандемії й запобігти рецесії. Вони надали додатковий капітал громадянам та бізнесам, котрий ті вільно витрачали, збільшуючи споживчий попит і стимулюючи ріст цін.

Це становить проблему, адже держави виділили мільйони «вільних грошей», які не є продуктом економічної діяльності громадян. Через збільшення ліквідності коштів державні банки були змушені підняти облікові ставки, щоб уповільнити інфляцію. Ці дії покликані зменшити кількість валюти в обігу, зробити гроші дорожчими і цим самим приборкати ріст інфляції. Наслідком цього є зростання відсотків за депозитами та кредитами. Тобто людям буде вигідніше не витрачати гроші, а навпаки – заощаджувати.

Зростання облікових ставок у різних країнах. Visual Capitalist

Яскравим прикладом є США, які чи не найбільше постраждали від цього. Адміністрація Байдена створила спеціальні пакети допомоги, що мали значний вплив на знецінення валюти, а саме підвищили його на 3% до кінця 2021 року.

Наслідки високої інфляції

Як вже було загадано, низький рівень інфляції в межах 2% корисний для стабільної економіки, однак коли її рівень невпинно зростає виникає низка неприємних наслідків.

·       Зниження купівельної спроможності

Чим більша інфляція, тим більше грошей в економіці й це, у свою чергу, робить їх дешевшими. Така ситуація призводить до зростання вартості. Усе це має негативні наслідки, адже чим дешевша валюта, тим вищі ціни і тим менша купівельна спроможність громадян. Тому через інфляцію нам доведеться витрачати більше, щоби придбати ту саму кількість продуктів або послуг.

Зростання споживчих цін за останні 12 місяців, %. Trading Economics

Ця ситуація небезпечна тим, що через зменшення купівельної спроможності з часом погіршиться й рівень життя. А все тому, що люди намагатимуться розтягнути частину свого бюджету на товари першої необхідності, як-от продукти чи паливо. А попит на інші сфери, зокрема дозвілля, подорожі та розваги, значно знизиться.

У цій ситуації найбільше постраждають менш забезпечені верстви населення, у яких зараз левову частку витрат становлять продукти першої необхідності. У такому разі вони зазнають ще більших фінансових труднощів. Наприклад, опитування показало, що американські домогосподарства з нижчими доходами набагато частіше стикаються з фінансовими проблемами через інфляцію. А саме 45% домогосподарств зіткнулися зі скрутним становищем через підвищення цін.

Опитування від 13-16 листопада 2021 «Чи спричинило нещодавнє підвищення цін фінансові труднощі для вашої родини. Gallup

Така ситуація зумовлює зростання нерівності в суспільстві, оскільки люди з низькими доходами страждають найбільше, а натомість заможні, які володіють ціннішими активами, такими як нерухомість чи золото, мають перевагу.

Також якщо люди та підприємства вважатимуть, що висока інфляція залишиться надовго, працівники, найімовірніше, вимагатимуть підвищення зарплати, а роботодавці, у свою чергу, можуть підняти власні ціни. Наслідком цього буде знову ж таки зростання інфляції. Окрім того, як правило заробітна плата збільшується в рази повільніше, ніж ціни, що також підірве купівельну спроможність та погіршить рівень життя населення.

·       Зменшення заощаджень

Через зростання вартості товарів першої необхідності обсяг заощаджень знижується, оскільки відкладати гроші стає все важче. Наші доходи та збереження знецінюються, бо витрати невпинно ростуть. До прикладу, як показало опитування, 45% респондентів заощаджують менше грошей, ніж зазвичай, через те що їм складно дати раду з підвищеними цінами.

Раніше ми писали про таке: Відголоски пандемії: чи справді найважчі часи для світової економіки ще попереду?

Небезпека в тому, що брак заощаджень в разі непередбачуваних ситуацій змусить громадян брати кредити й позики під високим відсотком. А це все тільки погіршує фінансове становище, ставить людей у стан боржників і додає нову статтю постійних витрат. Усе це загрожує зниженням рівня життя громадян, а отже, і негативними настроями в суспільстві, які можуть спровокувати заворушення та нестабільність.

·       Зменшення прибутків сфер не першої необхідності

У період високої інфляції певні галузі процвітають і отримують більше прибутків, як-от супермаркети, аптеки чи автозаправні станції. Однак інші товари та послуги занепадають. У час, коли люди стикаються з фінансовою скрутою чи більшими витратами на речі першої необхідності, певні підприємства залишаються порожніми. А все тому, що люди, у яких левова частина бюджету йде на продукти харчування, неохоче витрачатимуть гроші на абонементи у фітнес-центр. Імовірніше, вони задовольнять потребу в заняттях спортом, побігавши парком.

Наслідком цього є збитки для підприємств, власників і працівників, а також державного бюджету, який не отримуватиме колишніх податків. А чим вища інфляція й чим довше вона присутня, тим економіка та її сфери зазнають більше збитків, а отже, менш спроможні допомогти впоратися своїм громадянам зі крутним становищем через соціальні виплати. Усе це виглядає як замкнуте коло. Однак уряди країн не сидять без діла й активно намагаються знизити рівень інфляції і стабілізувати ціни.

Як протидіяти високій інфляції?

Знецінення валюти зазвичай контролюється двома шляхами, а саме монетарною та фіскальною політикою. Кожен із цих методів має свої переваги й недоліки, однак універсального способу боротьби з високою інфляцією не існує. Зазвичай держава застосовує інструменти обох політик, щоб отримати бажаний результат.

·       Монетарна політика

Монетарна політика покладається на дії центральних банків, котрі відповідають за обсяг грошей в економіці, та за облікові ставки, тобто за відсоток кредитів і депозитів, які пропонують комерційні установи. Перевагою монетарної політики є те, що прийняття рішень не займає багато часу, однак перші результати відбуваються з певною затримкою. Цей період може сягати від дев’яти місяців до двох років, щоб побачити зміни в економіці.

У період інфляції, коли ціни зростають швидше, аніж було очікувано, центральні банки посилюють кредитно-грошову політику. Головним інструментом, яким центральні банки впливають на рівень зниження купівельної спроможності валют, є відсоткова ставка. Облікова ставка показує, скільки коштують гроші в економіці. Це робиться шляхом встановлення курсу короткострокових запозичень для комерційних банків. Тому коли регулятор підвищує облікову ставку, інші банки й фінансові установи також збільшують свої відсотки на кредити для споживачів і підприємств. А це робить запозичення дорожчими й депозити привабливішими. Як наслідок відбувається обмеження споживання й інвестицій, що сильно залежать від кредитів. Усе це за певний час уповільнює економічне виробництво та зменшує рівень інфляції.

Іншим способом, який застосовують центральні банки, є операції на відкритому ринку. Суть цього методу полягає в купівлі-продажу цінних паперів. У період інфляції центральним банкам потрібно зменшити грошову масу в економіці, тому вони починають продавати облігації. Такий крок впливає на облікові ставки та знижує ліквідність грошей, тим самим спиняючи темпи знецінення валюти.

Ще одним способом для стримування інфляції є контроль цін. Цей метод полягає в тому, що уряд встановлює мінімальну й максимальну вартість на певні товари. У більшості це застосовується як пряме економічне втручання задля управління доступністю певних товарів і послуг, зокрема першої необхідності. Іншими словами, уряд робить низку товарів доступнішими для споживачів, стримуючи ріст цін. Однак такий спосіб є малоефективним і якщо дає результат, то тільки в короткій перспективі. Це також може призвести до збоїв на ринку, оскільки ціноутворення не залежить від попиту. Серед інших  потенційних проблем є збитки для виробників товарів та послуг, що можуть спричинити погіршення якості чи навіть дефіцит продуктів, окрім того є ризик появи «чорних ринків».

Дізнавайтеся більше: Як змінилася зовнішня торгівля України за 6 місяців повномасштабної війни

Контроль цін при високій інфляції показав себе як ризиковий метод, адже в минулому приносив більше проблем, аніж користі. Наприклад, у 1971 році президент США Річард Ніксон запровадив контроль над зарплатами й вартістю товарів і послуг, намагаючись протистояти щораз більшій інфляції. До прикладу, одним указом глава держави «заморозив» ріст цін на автозаправних станціях та супермаркетах. Такий крок був дуже гарно сприйнятий суспільством, однак неефективним для економіки, оскільки в 1973 знецінення валюти різко стрибнуло до небачених масштабів із часів Другої світової війни. Монетарна політика Ніксона провалилася й зумовила майже десятиріччя так званої стагфляції – високої інфляції в поєднанні з повільним зростанням економіки, що знизило рівень життя мільйонів людей. Причиною стало те, щоб хоч уряд і заморозив ціни, однак попит нікуди не зник, а навпаки – продовжував створювати нові проблеми. І коли держава послабила контроль, відбувся справжній інфляційний вибух.

·       Фіскальна політика

Головними компонентами фіскальної політики є державні доходи й видатки. Це дії, які виконує законодавча гілка влади. Тому в період інфляції парламент може намагатися стабілізувати її ріст через зміну податкової ставки. Коли ціни невпинно ростуть держава може підвищити податки, що зумовить зниження індивідуального попиту та скорочення пропозиції грошей в економіці. Наприклад, якщо парламент піднімає ставку податку на прибуток, люди сплачують більшу частину своїх доходів у вигляді стягнень, а це означає, що вони мають менше коштів для купівлі товарів і послуг, що знижує попит. У результаті цього стан державних фінансів покращиться, а економічна активність сповільниться, а за нею й інфляція. Однак такі дії призведуть до більших труднощів громадян із середніми й низькими доходами, чия споживча спроможність уже підривається знеціненням валюти.

Ще один крок – зниження загальних державних витрат і трансферних платежів. До прикладу, якщо держава скоротить свої витрати на будівництво доріг, то фірми та їхні працівники матимуть не так багато роботи, а отже, й доходу. Тому в них буде менше коштів, що зменшить попит.

Перевагою фіскальної політики є те, що тут результат можна побачити швидше, аніж ефекти монетарних інструментів. Крім того, держава може регулювати окремі сфери чи регіони.

Однак у фіскальної політики є і недоліки, головний з яких – час прийняття рішень. На їх ухвалення можуть іти місяці. Ба більше, це ще й політичні рішення, а певні сторони можуть затримувати процес, остерігаючись негативних настроїв виборців. Унаслідок того, що держава не одразу впроваджує інструменти регулювання чи корегування, можуть виникати проблеми.

Як різні країни борються із нинішньою інфляцією

·       США

Інфляція в Сполучених Штатах сягнула найвищого рівня за останні 40 років та станом на серпень досягла 8,3%. Ціни різко піднялися після оговтання від пандемії й зараз невпинно зростають. Американська економіка «перегрілася» зокрема й через заходи з пом’якшення наслідків локдаунів для населення. Унаслідок цього в країні стало надто багато «вільних» грошей, що збільшило їхню ліквідність. Тому зараз одним із головних завдань для економіки є приборкання інфляції.

У США головним органом, відповідальним за контроль рівня знецінення валюти, є Федеральна резервна система (ФРС). Ця установа є центральним банком країни, який здійснює монетарну політику.

Рівень інфляції в США. U.S. Inflation Calculator

Отже, оскільки установа здійснює монетарну політику, у період високої інфляції вона почала піднімати облікові ставки, щоби зменшити грошову масу в економіці. До прикладу, цього року Федеральна резервна система втретє поспіль підвищила відсоток, аби скоротити ліквідність фінансових ринків та приборкати інфляцію. Проте такі заходи не тільки стримують ріст цін, але і спричинюють низку викликів.

По-перше, підняття облікових ставок додало проблем населенню, яке й так зазнало фінансових труднощів через пандемію. Дії ФРС спричинили й підвищення відсотка на кредити для простих споживачів. Як наслідок, це збільшило вартість боргу за кредитними картками, фінансуванням транспортних засобів тощо. Це також завдало подвійного удару людям, які хочуть придбати житло. А все тому, що висока інфляція спочатку підняла ціни на нерухомість, а потім і ФРС підняла ставки, що спричинило ріст відсотків за іпотечними кредитами, що досягли рівня 2008 року. Усе це призведе до того, що уповільнення ринку житла вплине на уповільнення економіки. У підсумку держава має хороший результат в протидії високій інфляції, однак для громадян це додаткові втрати.

По-друге, іншою проблемою є негативний вплив на фондовий ринок. Вищі відсотки позначаються не тільки на споживачах, але й на підприємствах, зокрема й державних. Через це витрати на ведення бізнесу підвищуються, а можливість отримати інвестиції падає. Усе це вплине на темпи їхнього зростання та вартість акцій. Ситуація зачепить і міжнародний фондовий ринок і зменшить обсяг купівлі акцій, а отже, й інвестицій, що додасть проблем міжнародним компаніям.

Вас може зацікавити: Проміжні вибори в США: чи вдасться «віслюкам» затримати «червону хвилю»?

По-третє, варто пам’ятати, що валюта США – долар, і саме в ній видається найбільша кількість кредитів не тільки всередині країни, але й зовні. Тому країни, які беруть позики в США або ведуть міжнародну торгівлю в доларах, також зазнають труднощів. А все тому, що через збільшену ставку кредиту повертати його буде складніше, оскільки зазвичай національні валюти позичальників слабші за американську. Унаслідок цього країнам буде куди складніше розраховуватись за зовнішнім боргом, вести торгівлю й загалом триматися на плаву.

Ще однією потенційною проблемою є зростання безробіття. Через вищі облікові ставки ведення бізнесу ускладниться, тому підприємства можуть перестати наймати або навіть звільнять працівників, щоб залишитися на плаву. Хоч зараз ФРС намагається обережно піднімати ставки, щоби мінімально впливати на ріст безробіття в країні.

Наступним заходом ФРС стала купівля боргу уряду, корпорацій та цінних паперів. Усі ці дії спрямовані на забезпечення безперебійного функціонування ринку й ефективного перенесення монетарної політики на ширші фінансові умови й економіку.

Окрім монетарних інструментів, США використовують і інші методи, зокрема законодавчі зміни. У серпні було прийнято Закон «Про зниження інфляції», який передбачає зменшення дефіциту й приборкання знецінення валюти разом з інвестиціями у виробництво енергії всередині країни і скороченням витрат на ліки для охорони здоров’я. У такий спосіб уряд намагається зменшити інфляційний тиск для споживачів у сфері охорони здоров’я та підтримати вітчизняні енергетичні  й транспортні проєкти. Іншими словами, уряд США контролюватиме ціни на певний перелік ліків, а також вливатиме гроші в згадані сфери, тим самим стимулюючи їхній розвиток, що, зокрема, допоможе зберегти або створити нові робочі місця.

Як прогнозується, США вдасться стабілізувати інфляцію, а в довгостроковій перспективі висока вартість товарів і послуг не буде проблемою. Американська економіка триматиме знецінення валюти на сталому рівні за умов помірного зростання заробітної плати та відсутності будь-яких тривалих збоїв у постачанні.

·       ЄС

Європейський Союз також зазнав високої інфляції через постковідне відновлення, у серпні її показник сягнув 9,1%. Зростання цін не оминуло жодного члена Єврозони, однак, звісно, ситуація в кожній державі різниться: країни Балтики мають найвищий відсоток інфляції в регіоні – в середньому 22%, в Іспанії та Словаччині – трохи більше 10%, тоді як Італія й Австрія ближчі до середнього показника, а Франція і Фінляндія – трохи нижчі (6,6% та 7,9% відповідно).

Інфляція в Єврозоні. Eurostat

Інфляція в Єврозоні в річному вимірі. Eurostat

Заходи, до яких вдаються країни, ніколи не однакові, оскільки уряди завжди враховують національний контекст, однак пропонуємо вам ознайомитися з головними інструментами, котрі використовували західні країни для боротьби з високою інфляцією.

Почнемо із фіскальної політики. Через енергетичну кризу виникало все більше дискусій щодо оподаткування надприбутків енергетичних компаній, які становлять понад 200 мільярдів євро в усьому світі у 2022 році. Зараз на такий крок пішли небагато країни, серед них Італія та Румунія. Однак нині ця ідея набирає обертів, оскільки за словами Урсули фон дер Ляєн це допоможе зібрати 140 мільярдів євро для держав-членів, щоб пом'якшити удар енергокризи.

Читайте також: Парламентські вибори в Італії: що чекає на країну та Україну?

Щодо монетарної політики, то тут є два шляхи: перший – рішення Європейського центрального банку (ЄЦБ), другий – висновок незалежних центральних банків кожної країни-члена. В останньому кожна держава сама запроваджує заходи монетарної політики, однак щодо стримання інфляції всі застосували однаковий головний інструмент – підвищення облікової ставки. ЄЦБ також уперше за 11 років збільшив і відсоткові ставки й має намір підняти їх ще. Такий крок був здійснений насамперед з ціллю стабілізації євро. Варто згадати, що за зміну ставок на кредити й депозити відповідають національні центральні банки держав-членів, а ЄЦБ має лише вплив на ситуацію через «ключову» облікову ставку. Тому його рішення не їх автоматично, право остаточного затвердження має кожна держава окремо.

Такі заходи монетарної політики не знизять ціни на енергоносії чи продукти в європейських супермаркетах, але в середньостроковій перспективі допоможуть утримати інфляційні очікування під контролем. Поки невідомо, чи ця політика є вдалою та допоможе досягти цілей, адже для перших висновків пройшло занадто мало часу.

Ще одним інструментом ЄЦБ є операції рефінансування. У рамках цього установа продовжуватиме контролювати умови банківського фінансування, щоб запобігти хаотичній ринковій динаміці, що є потенційною загрозою трансмісії грошово-кредитної політики в усіх країнах Єврозони. Іншими словами, ЄЦБ намагається контролювати вплив пропозиції грошей на економічну активність, там самим стабілізуючи ціни.

Якщо все пройде успішно, очікується, що інфляція становитиме в середньому 8,1% у 2022 році, 5,5% у 2023 році і 2,3% у 2024 році. У результаті це додасть впевненості споживачам, підприємствам та інвесторам у стабільності економіки й загалом зменшить інфляційний тиск. Якщо ж ні, то країни Єврозони, ймовірно, продовжать збільшувати облікові ставки й оподаткування, щоб уповільнити економіку й заразом знецінення валюти.

·       Китай

Глобальна інтенсифікація інфляції торкнулася й Китаю, який, починаючи з 1990-х, перебував у стані низького знецінення валюти. У липні 2022 року підвищення цін сягнуло дворічного максимуму – 2,7%. Інфляція в КНР також здебільшого була спричинена постковідним відновленням та зумовленим ним високим попитом на ринку, однак ситуація в Піднебесній зовсім інша, ніж у західних країнах.

Рівень інфляції в Китаї. Trading Economics

Варто згадати, що CPI (індекс, що вказує на середній рівень вартості продуктів і послуг із «корзини» покупок середньостатистичного споживача) у Китаї та в західних країнах зовсім різний. До прикладу, у США більшу частину споживчого кошика складають транспорт і житло, а в Піднебесний – продукти й одяг. Тому у веденні протиінфляційної політики вони фокусувались на різних сферах. Як наслідок, США було важче стабілізувати ціни, оскільки їхній CPI сильно залежав від високої вартості енергоносіїв та імпорту споживчих товарів, а Китай натомість легше впорався зі стрибком цін на продукти, збільшивши пропозицію на ринку, так як має необхідних потенціал.

Головними методами протидії інфляції в Китаї були контроль вартості й зайнятості. Забезпечення внутрішнього ринку зерном, м’ясом і енергоносіями стало ключовим завданням уряду. До прикладу, продовольчу інфляцію, яка була здебільшого спричинена цінами на свинину, Китай стримує підвищенням пропозиції цього м’яса на ринку, тим самим стримуючи зростання вартості.

Однак у час, коли більшість країн страждає від знецінення валюти, для Китаю найвагомішою проблемою наразі є уповільнення економіки через низку причин. Іншими словами, інфляція в Китаї різко падає, тому раніше прийняті методи протидії будуть змінені на заходи підтримки розвитку економіки.

Варто знати: Як росія і Китай змагаються за лідерство в Центральній Азії

Китай постраждав від низки проблем, котрі знизили внутрішній попит на ринку краще за будь-яку фіскальну чи монетарну політики. Новий спалах COVID-19 та посуха сповільнили розвиток економіки й призупинили інфляцію, що в подальшому може спричинити пом’якшення монетарної політики, а отже, і зменшення облікової ставки. Щоб розуміти масштаб проблеми, 41 місто, на яке припадає 32% ВВП Китаю, наразі перебуває в розпалі спалахів хвороби, що знижує внутрішній попит і збільшує державні витрати на боротьбу з епідемією.

Проте Китай навряд чи пом’якшить грошово-кредитну політику найближчим часом, оскільки це буде ризиковано для становища юаня. Такий крок допоможе збільшити грошову масу, а отже й ліквідність грошей, що пожвавить внутрішні ринок і тим самим сприятиме розвитку економіки, однак це знизить курс валюти, який уже впав до ключового рівня 7 одиниць за долар США. Становище юаня погіршилось внаслідок зміцнення долара, а також зменшення обсягу експорту через сповільнення світової економіки, тому зараз Пекін намагається вводити інструменти протидії девальвації юаня.

Можна зробити висновок, що всі заходи боротьби з інфляцією у світі негативно впливають на Китай як експортно орієнтовану державу. Зменшення попиту на світовому ринку сильно позначається на Піднебесній, тому зараз головним завдання для країни є захист зростання економіки. Основними інструментами для цього є експансіоністська фіскальна й монетарна політики, іншими словами – дії, які будуть стимулювати ріст економіки, а отже й інфляції.

·       Україна

Поряд з усіма викликами й проблемами Україна ще й бореться з високою інфляцією, що частково пришвидшилася через війну та глобальний інфляційний тиск. Так, до прикладу, руйнування виробництв і логістики мають негативний вплив на ціни майже всього споживчого набору товарів і послуг. Станом на серпень інфляція становить 23,8% й у порівнянні з минулим місяцем зросла на 1,1%. Проти минулорічних показників ціни підскочили на 23,8%.

Таблиця зміни індексу споживчих цін (ІСЦ) та базового індексу споживчих цін (БІСЦ). Державна служба статистики України

Національний банк і уряд України мають головні важелі впливу на інфляцію. НБУ відповідає за монетарну політику, а уряд – за фіскальну, яка найбільше уваги приділяє тарифам на газ та опалення.

Щодо заходів монетарної політики, то НБУ, як і більшість центральних банків, підвищив облікову ставку у відповідь на швидкий ріст цін.

Важливим завданням є стабілізація курсу гривні. Зараз НБУ фіксує курс, щоб стримувати темпи зростання цін і зберігати курсову стабільність. У короткостроковій перспективі це хороший крок, бо вільне курсоутворення є ризиковим у час невизначеності через військові дії, дестабілізацію валютних надходжень та важку ситуації на фінансовому ринку. Поточні дії НБУ захищають гривневі заощадження й запобігають суспільній паніці. Однак такий інструмент із часом приноситиме більше шкоди. А втім, НБУ не тримає показник незмінним, періодично корегуючи курс гривні до долара США, щоби підвищити конкурентоспроможність українських виробників і наблизити курсові умови для різних груп бізнесу й населення. Наприклад, у липні НБУ зафіксував офіційний курс гривні до долара США на новому рівні, щоб збалансувати ситуацію на валютному ринку.

Щодо заходів уряду України, то стабілізація та зниження цін на пальне, фіксація тарифів на газ і тепло для населення, часткове відновлення логістики пом’якшили інфляційний тиск.

Україна, як і Китай, страждає від уповільнення глобальної економіки та зменшення попиту на глобальному ринку. Хоч після стамбульських домовленостей вивіз українського продовольства через морські порти відновився, однак обсяг експорту продовольчих товарів залишився незмінним. А все через відкат світових цін на продовольство.

Ще одним фактором, що позначається на швидкостф відновлення української економіки, є строки завершення активної фази війни. Тому Україна, на відміну від інших країн, має додаткові чинники, які впливають на інфляцію та економіку загалом.

Висновок

Зараз світ потерпає від високої інфляції, зумовленої постковідним відновленням глобальної економіки й загостреної нестабільністю на енергетичному і продовольчих ринках, а також російсько-українською війною. Уряди держав приймають активні заходи монетарної та фіскальної політик, щоб протистояти росту цін, однак це має і свої наслідки. Головним із них є уповільнення економіки й ризик глобальної рецесії. Крім того, експортно орієнтовані актори світової арени вже відчувають наслідки глобальної стагнації.

За прогнозами, глобальна економіка в короткостроковій перспективі перебуватиме в стані високої інфляції, зокрема через те, що результати монетарної політики потребують певного часу. Однак з охолодженням глобального попиту, який спостерігається вже зараз, і зменшенням перебоїв у постачанні очікується, що глобальна інфляція пом’якшиться у 2023 та 2024 роках.

Авторка – Марта Беля, стажерка Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте вихід нових цікавих матеріалів, ставши патроном ADASTRA. Долучіться до розвитку незалежної української аналітики.